Поки на Заході вирішують, чи віддавати Україні заморожені російські активи, існує цілком зрозумілий механізм, який дозволить через судову систему отримати російські кошти, що значно посилить і економіку України, і можливості фінансування боротьби з російською агресією. Проте для успішної реалізації сценарію потрібна політична воля і України, і європейських партнерів.
Україна вже понад два роки веде перемовини з країнами-партнерами про передачу заморожених російських активів. Загалом такі активи розміщені в різних країнах, а їх сума сягає 300 мільярдів євро, з яких близько 210 мільярдів євро перебувають у юрисдикціях країн Євросоюзу. Питання передачі російських активів – складне, адже держави, де такі активи розміщені, не бачать юридичних механізмів для законної його реалізації. До прикладу, Бельгія наклала вето на використання заморожених активів, адже висловила побоювання, що у країни можуть виникнути юридичні проблеми з РФ. А Італія, Болгарія і Мальта навіть звернулися до ЄС з проханням знайти альтернативні способи профінансувати потреби України.
У Великобританії, що не є членом ЄС, теж наразі кажуть про неможливість передати Україні заморожені російські активи. Нещодавно у статті Financial Times поінформували, що Лондон не буде в односторонньому порядку використовувати заморожені активи РФ у Британії для допомоги Києву після провалу аналогічної ініціативи на саміті ЄС. Основною причиною відмови стали юридичні побоювання банків – вони бояться позовів з боку РФ і відсутності державних гарантій на випадок заходів у відповідь РФ. Фактично європейські політики бояться "конфіскації" та її наслідків. Тим часом, Україні вкрай потрібні кошти: в державному бюджеті на 2026 рік — величезний дефіцит в сумі 45 мільярдів доларів, і джерела на його покриття досі не знайдені. Більше того — в контексті позиції США і ймовірного різкого скорочення фінансування нашої обороноздатності — цілком імовірно, що наступного року може виникнути критична потреба і в фінансуванні ЗСУ.
Незважаючи на доволі негативні для України меседжі держав-партнерів (по факту – відмову європейців віддавати кошти агресора, які перебувають в їх юрисдикції), юридичні шляхи надання Україні компенсації з активів РФ існують, і один з таких – судові справи юридичних та фізичних осіб на стягнення відшкодування збитків, завданих РФ.
Справа про збитки: як позов по цивільній справі стає головним на шляху до отримання російських активів
До редакції потрапили документи щодо справи, яку розглянув в 2024 році Печерський районний суд м. Києва за позовом фізичної особи. Фактично своїм рішенням від 21 травня 2024 року український суд створив прецедент у питанні стягнення з РФ відшкодування.
Йдеться про позов фізичної особи до Російської Федерації та Центрального банку Російської Федерації щодо стягнення відшкодування у розмірі 12,19 мільярдів доларів. Ці кошти позивача були розміщені на рахунках в одному з українських банків (наразі триває процедура його виведення з ринку, — Ред.), і, як пояснюється у рішенні Печерського районного суду м. Києва, "внаслідок протиправних дій злочинного угрупування кошти було виведено з банку, а сам банк визнано банкрутом і ліквідовано. Вказане угрупування діяло під впливом та управлінням російської федерації". Отже, зважаючи на те, що Центральний Банк РФ сприяв відмиванню коштів, зокрема через розкрадання українського банку, позивач просив суд задовольнити позов. Прецедентом є те, що Печерський районний суд м. Києва цей позов фізичної особи задовольнив, чим фактично встановив цивільно-правовий делікт: завдання матеріальної шкоди шляхом організованої злочинної діяльності у банківсько-фінансовому секторі. Збройний конфлікт між Російською Федерацією та Україною суд розглянув виключно як обставину, що створила сприятливі умови для злочинних дій, але не як юридичну причину виникнення шкоди. Крім того, суд прямо відмежував предмет спору від дій суверенного характеру та не застосував державний імунітет.
Для такого рішення суду існує дуже широка доказова база, що ґрунтується на величезному масиві рішень. Зокрема, це 15 обвинувальних вироках у кримінальних провадженнях, якими встановлено факти організованої злочинної діяльності, незаконного заволодіння активами та функціонування злочинної організації, пов'язаної з режимом Віктора Януковича, 36 рішень судів у цивільних та господарських справах, що підтверджують незаконне походження активів, ланцюги контролю та бенефіціарне володіння, різноманітні матеріали десятків кримінальних справ, а також міжнародні правові висновки щодо контрзаходів, у тому числі підготовлених американськими юристами для адміністрації США.
У рішенні Печерського районного суду м. Києва йдеться про задоволення вимог фізичної особи — суд постановив відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 12,2 мільярда доларів США і додатково 9 000 євро, а також штрафну неустойку у розмірі 10 відсотків за кожен день прострочення, починаючи з 19 грудня 2023 року до повного виконання рішення. Станом на кінець 2025 року загальний розмір штрафних санкцій становить близько 900 мільярдів доларів США, що унеможливлює виконання рішення без звернення стягнення на значні активи Російської Федерації.
Рішення важливе: як цивільні справи проти РФ знімають з неї судовий імунітет
Минулорічне рішення Печерського районного суду вкрай важливе у контексті саме отримання Україною заморожених російських активів, адже суд вирішив стягнути з РФ збитки за експропріацію банківських активів злочинною організацією, підконтрольною Росії, ще часів Віктора Януковича. І це не "воєнні збитки", а економічний злочин, вчинений ще до повномасштабного вторгнення. Саме такий підхід знімає з РФ судовий імунітет.
Кошти, які фізичні особи, що позиваються до РФ через цілком цивільні справи про економічні злочини, важливі, адже позивачі готові передати їх спеціально створеним фондам для допомоги Україні у боротьбі з агресією. Наприклад, позивачем у згаданій вже справі Печерського районного суду був підготовлений завірений нотаріально Гарантійний лист, де йдеться про "готовність та зобов'язання позивача передати отримані внаслідок реалізації позовних вимог кошти виключно на цілі, пов'язані з перемогою та відновленням України". І що дуже важливо: це справа на багато мільярдів, і сума до відшкодування ще й зростає внаслідок нарахування пені через невиконання РФ рішення. З урахуванням штрафних санкцій сума конкретного одного згаданого позову вже наближається до трильйона доларів. Це той ресурс, який може закрити фінансування і військових потреб України, і потреб державного бюджету на відновлення і соціальні програми.
Міжнародні суди: як справа про стягнення відшкодування на суму 12 мільярдів розглядається у судах Європи
Справа, розпочата в Україні, стосовно відшкодування Росією збитків в сумі понад 12 млрд доларів наразі проходить через європейську систему судочинства, тобто триває процес легалізації рішення в судах країн, де перебувають російські кошти. До речі, юридична база для задоволення вимог позивача є, адже діє Гаазька конвенція 2019 року, яка зобов'язує Європу визнати вже ухвалене рішення українського суду.
У Польщі заяви про визнання рішення Печерського суду вже подавалися до судів різних міст. В одному з них заяву позивача було двічі повернуто без розгляду з формальних підстав, що суперечить польському цивільному процесу. В іншому — суд першої інстанції намагався уникнути розгляду справи шляхом передачі її до іншого суду. Але Апеляційний суд скасував такий підхід і прямо зазначив, що суд першої інстанції зобов'язаний визначити підсудність і розглянути заяву по суті. "Оскільки Україна не є членом Європейського Союзу, то визнання її рішень у Польщі здійснюється відповідно до міжнародних угод. Україна ратифікувала у 2022 році Гаазьку конвенцію 2019 року про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних і комерційних справах. З 1 вересня 2023 року Конвенція чинна для Польщі й застосовується у відносинах, зокрема, з Україною", — йдеться в Постанові Апеляційного суду.
Триває легалізація відшкодування по справі також в одній з країн Балтії, де суд першої інстанції двічі повертав заяву про визнання рішення, помилково кваліфікуючи спір як такий, що нібито стосується збройної агресії Російської Федерації. Однак місцевий Окружний суд своєю ухвалою скасував повторне повернення заяви та зобов'язав суд першої інстанції перейти до розгляду справи по суті.
Складний, але необхідний шлях: як розблокувати судовий процес в Європі та стягнути з Росії мільярди
Гаазька конвенція 2019 року про визнання та виконання іноземних судових рішень встановлює обов'язок судів приймати та розглядати заяви про визнання, а повернення заяв без розгляду або тривала бездіяльність судів порушує статті 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини. Позов про згадані вже вище 12 млрд доларів фактично стає прецедентом, адже його подальше успішне проходження у судових інстанціях в ЄС може привести до цілком законної конфіскації російських активів, не порушуючи міжнародного права.
Отже, як пояснюють юристи з міжнародного права, визнання рішення в одній з держав-членів ЄС щодо відшкодування збитків, завданих РФ, відкриває можливість отримання Європейського виконавчого ордера, який діє на всій території Європейського Союзу. Тобто саме судове рішення, його визнання, отримання EEO та примусове виконання у виконавчому провадженні – це все ланцюжок єдиного законного механізму звернення стягнення на заморожені в ЄС активи Російської Федерації. Проте є певні складнощі, і вони полягають у неготовності судів в країна ЄС брати на себе відповідальність - відбуваються штучні затягування процесуальних дій та відкладаються розгляди по суті. Це відбувається не через європейське законодавство, а через потребу отримати так зване "зелене світло" від високопосадовців ЄС.
Українській владі потрібно провести ретельний юридичний та економічний аналіз можливих позитивних наслідків, що можуть бути пов'язаними з подібними "цивільними справами" про стягнення на відшкодування збитків Росією. Президент Володимир Зеленський міг би взяти на себе лідерство у цій справі - доручивши премʼєрці Юлії Свириденко та Кабміну вивчити юридичні нюанси та можливості — та підняти питання отримання такої компенсації в Європі на вищому рівні — через комунікацію з президентом Польщі та інших європейських країн.
Європейські суди мають отримати "зелене світло" на рівні власних парламентів і урядів, що підтримка рішення Печерського районного суду м. Києва – це цілком законна процедура, що не суперечить жодним правовим нормам ЄС. Це розблокує процес стягнення коштів з заморожених рахунків Росії та отримання їх Україною.
Не забуваємо: позивачі у справах про відшкодування збитків Росією гарантують передачу більшості стягнутих з відповідача в особі РФ та Центробанку РФ коштів на користь держави України, а значить, зʼявляться кошти на потреби ЗСУ та фінансування відновлення країни.
Влада має припинити ігнорувати шанс на отримання мільярдів заморожених російських активів, що вкрай потрібні Україні. Саме реалізація рішень у цивільних справах проти РФ та Центрального банку РФ дозволить Україні і утримувати професійну та боєздатну армію, і забезпечити ефективну боротьбу з агресором, і це позбавить Росію можливості оплачувати агресію проти України. Минулорічне рішення Печерського районного суду м. Києва є не лише унікальним, але наразі єдиним законним механізмом звернення стягнення на активи Російської Федерації. Більше того, це значно простіший та швидкий спосіб отримати заморожені активи РФ, ніж той, яким Україна йде зараз. Це має ключове значення і для безпеки України, і для побудови міцної безпекової платформи у всій Європі.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.