Сергій Лямець: Підтримка ЗСУ як "гамбурзький рахунок" для бізнесу

Журналіст та блогер Сергій Лямець аналізує ситуацію навколо поводження із майном, яке конфіскується у представників країни-агресора.

Дуже гарно, що Україна вилучає власність російських олігархів в Україні. "Сбербанк", "ВТБ", Ocean Plaza, Aeroc, Миколаївський глиноземний завод, ЗАЛК, "Вухастий нянь" – ось далеко не повний перелік того, що було арештовано чи націоналізоване. Я маю лише особливу думку з приводу "Сенс Банку", проте загальний тренд - безумовно правильний. Російські активи мають компенсувати Україні російську агресію.

Поступово майно вилучають і воно накопичується. Наразі воно передається переважно до АРМА. АРМА – це звичайно корупційне гніздо. Але це зовсім інша тема. Я кажу про сам механізм вилучення.

Те, що відбувається зараз, - величезна різниця в порівнянні з тим, що було за Порошенка. Складалося враження, що війна окремо, а бізнес - окремо. Росіяни почувалися в Україні недоторканними. Іноді вони навіть не ховалися, іноді використовували гібридні методи, аби замаскувати своє перебування в Україні. Наприклад, ребрендинг чи переписування активів на підставних осіб – українських та іноземних (зокрема, таким вважали Павла Фукса). Після 2014 року практично всі великі російські ФПГ змогли залишитися і "порішати". Навіть найближчі до Кремля – "бабаківці", "Лукойл", "Роснефть" та Дерипаска - почувалися порівняно вільно.

На додачу до цього, звичайно, Україна продовжувала торгувати з Росії навіть після анексії Криму та розпалювання війни на Донбасі. Через Медведчука в Україну ввозили паливо "Роснєфті", через "прокладки" на російську "ВСМПО-АВІСМА" їхала українська титанова сировина.

Навіть після різанини у Бучі та знищення Маріуполя, російські олігархи знаходили, як "порішати" в Україні. Це видно на прикладі тих самих "бабаківців", які майже рік працювали без проблем та отримали час мінімізувати збитки від націоналізації. Звісно, вони не робили жодних внесків на ЗСУ, не допомагали українським родинам, що залишилися без житла – просто отримували з України гроші та тихо "рішали" питання із правоохоронцями.

Зараз помітні активи росіян вилучено, і почалася набагато цікавіша стадія. Тепер доведеться вилучати частки російських олігархів у підприємствах, які мають кілька власників.

Одразу виявляється безліч нюансів. В кого забирати, і скільки? Як визначити, що російське, а що ні? Як виявити тих, хто добре сховався? І сховалися вони, чи просто так здалося слідчому СБУ/ДБР/ОГП?

Ще важливі питання. Чи вилучати частки інших власників? Як бути, якщо частки записані на підставних осіб? Як зрозуміти хто за росію, а хто ні?

Головне, як не допустити банального рейдерства під прикриттям державної політики? Зараз багато розмов про те, що і як треба націоналізувати. Чи не стоїть за цим процесом банальне бажання скористатися ситуацією, аби отримати контроль над прибутковим бізнесом через АРМУ? Чи, зрештою, просте бажання "обілетити" власників, назвавши їх проросійськими.

На моїй пам'яті є три ситуації, які яскраво помітні на тлі інших.

Перша - це санкції на ігровому ринку, після яких дивним чином росіяни продовжують працювати. Не вірите – почитайте пости Євгена Плінського.

Друга – це кейс IDS Ukraine, виробника "Моршинської" та мінеральних вод. Цілком всі акції компанії заарештовані та передані в управління АРМА. Частка у компанії належала Михайлу Фрідману, проте вона також належить неросійським власникам, частки яких не повинні були вилучатися. Проте їх - вилучили. Є ознаки того, що це було "замовлення" з боку конкурентів – "Карпатських мінеральних вод". Наприклад, бізнес IDS Ukraine поставили керувати представника компанії-конкурента. Тепер загалом виживання бізнесу під загрозою.

Третій – це ситуація навколо вантажних портів "ТІС" в Одесі. "ТІС" - це загальний бренд, під яким на території порту "Південний" працюють кілька абсолютно різних терміналів. Назва в них одна, але вони належать різним людям, і так склалося ще задовго до початку війни.

Власник "ТІС-Зерно" та "ТІС-Міндобрива" - Олексій Федоричев. По-перше, його називають російським олігархом, тому що він веде великий бізнес у росії. По-друге, він ніколи не був громадянином рф. По-третє, зв'язку з кремлем – не доведені.

Просто поруч, на території того ж порту "Південний" розташовані термінали, частки в яких належать українцям. Це "ТІС - Руда", "ТІС - Вугілля", "ТІС - Контейнерний термінал", "ТІС-14 причал", "ТІС-15 причал", "ТІС - Інфраструктура". Як ви помітили, вони - теж "ТІС".

Увага, питання: що з цим робити? Може, забрати все майно, яке працює під вивіскою ТІС? Забрати лише частину, і чи вилучати взагалі? Саме такі думки вже багато місяців кружляють в голові деяких силовиків, і не лише силовиків.

Кілька місяців тому представник одного з аграрних олігархів у Верховній Раді заявив: чому рф стріляють у порти "Одеса" та "Чорноморськ", але не стріляють у порт "Південний"? Його відповідь була вже готова: це тому, що порт "Південний" пов’язують з російським олігархом Олексієм Федоричевим. Той зараз перебуває під санкціями України і в суді намагається довести, що росіянином він не є. Отже, активісти натякнули: мовляв, росіяни не стріляють, бо це їхній порт.

Чи вірно він пише? Де той "гамбурзький рахунок", за яким можна відрізнити проросійського власника від проукраїнського?

На мою думку, маркером сьогодні є допомога ЗСУ. Важливий не лише сам факт її наявності, а і великі масштаби. Для росіян це завжди проблема, бо за пряму підтримку ЗСУ вони матимуть проблеми в себе вдома. Саме через це вони намагаються підмінити допомогу українській армії певним сурогатом - наприклад, "гуманітарною допомогою" переселенцям. Або намагаються "допомагати трохи", як у прислів'ї про рибку.

Я жодного разу не чув про допомогу Федоричева ЗСУ. Тим часом "ТІС-Зерно" брав участь у "зерновому коридорі". Тож гроші Федоричев з України отримував. При цьому він навіть не сидів тихо, як це робили більшість російських олігархів. Федоричев позивається до Володимира Зеленського, щоб той зняв з нього санкції. Це як сидіти на двох стільцях, та при цьому зухвало поводити себе.

Тобто, критерій допомоги ЗСУ працює. Якщо знаєте інший – запропонуйте. Звісно, я пропоную пану Олексію публічно заявити про свою підтримку ЗСУ – і зробити певні кроки. Можна навіть не спонсорувати дрони, але допомогти гуманітаркою, бо ж всидіти на двох стільцях не вийде. Тоді, звісно, СБУ мало б взяти до уваги цей сміливий крок.

А поки що - спостерігаймо за вилученням майна російських олігархів в Україні.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.