Письменниця та журналістка Олена Маляренко прокоментувала окупацію частини України російськими військами, а також байдуже ставлення влади та неприязнь пересічних українців до мешканців Донецької та Луганської областей.
Свою думку вона висловила в соціальній мережі Facebook.
[...] То не дивно, що, відчувши добре культивовану неприязнь більшої частини України (а були люди, що за останні гроші виїжджали до нас, але хамство, суд і ненависть виштовхували їх назад в окупований Донбас), вони опустили руки. Й у 2015 вже... майже прийняли життя за новими правилами. Їх ламали рік - ми і вони, українці та росіяни, як молот і наковальня. Майже рік без грошей, їжі та ліків, під постійним обстрілами з двох сторін (бо нащось пропущені в місто формування - тоді ще не РФ, а Стрєлкова - потім утюжилися з українських позицій, і забрали тисячі мирних життів).
[...] Вони ж, слухаючи, що проросійський Донбас треба вирізать, як ракову пухлину, починали вірити, що їх вбивають навмисне, а не звільняють. Що їхні жертви - не трагічна випадковість, а мета. За той рік вони повірили, що насправді не потрібні нікому: вони просто засіб, локація, об'єкт, завдяки якому з'ясовують стосунки великі геополітичні гравці. І аж тоді дехто почав приймати сторону РФ.
[...] Зараз мешканці новоокупованих українських територій переживають те, що переживали луганчани та донеччани тоді. Але, повторю, щодо нас не ведеться в Україні нищівна, брехлива інформаційна політика. Нас офіційно не роблять зрадниками, і це плюс. Нас просто про@бали , але ж колись, може, "виє@уть обратно"?
А поки... Поки я мрію про єдину, вільну, сильну, мудру Україну. Бо вмію бути лише українкою, яка поважає інші народи та нації і, на жаль, не сильно поважає їхні уряди. А ще я, абсолютно некровожерливо, мрію побачити VIP-камеру, в якій довічно сидітимуть Янукович, Путін, Порошенко, Яценюк, Пєсков, Турчинов, Мєдвєдєв, Коломойський, Захарова, Тимошенко, Тягнибок, Ахметов, Кличко, Матвієнко, Медведчук, Кива, Рабінович, Соловйов, Ганапольський, Фаріон, обидва Кисельови і чєта Скабєєвих. І хай по черзі їм носять гумпайок то освободітєльний російський контінгент, то ж$доб@ндерівці, а розподілятимуть Ющенко, Лукашенко, Ердоган і Нуланд, додаючи до несолодкої пайки по ложці меду, по картоплині, рахат-лукумці та по пєчєнькє.
"Шуткі шуткамі", але поки не будуть покарані ті, хто здав Крим, Донбас і Херсон з частиною Запоріжжя, хто демонізував українця перед українцем, хто дбав про інтереси інших країн, хто разом з ними наживався на нашій війні, і поки ми не перепросимо в донеччан та луганчан - ми не будемо єдині й не повернемося до конституційно закріплених кордонів. Несправедливість має бути виправлена. Я так думаю. А починати треба з виправлень у собі, дорогі мої стійкі півники.
P.S. Я, задля чесності, теж маю перепросити за те, що на певному етапі вважала: в нас може початися громадянська війна з іноземним втручанням. Я була не права: ця війна ніколи не була громадянською. Це складова великого світового протистояння, локалізована в Україні.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.