Економіка 2020-05-30T04:03:36+03:00
Українські Новини
Богдан Данилишин: реальність показала, що макроекономічний фундамент може дати суттєві тріщини

Богдан Данилишин: реальність показала, що макроекономічний фундамент може дати суттєві тріщини

НБУ, Богдан Данилишин, Економічна криза
Богдан Данилишин. Фото: 112.ua
Богдан Данилишин. Фото: 112.ua

Голова ради Національного банку україни Богдан Данилишин розповів, що потрібно зробити в Україні в умовах економічної кризи для підвищення боргової стійкості як на рівні держави, так і приватного сектору.

До питания про боргову та фінансову стійкість країни.

До останнього часу попередні Уряди та НБУ говорили про сформовану макроекономічну стабільність, яка закладає основи для подальшого розвитку країни. Але, як показала реальність, макроекономічний фундамент може дати суттєві тріщини.

2 травня 2020 р. The Economist опублікував дослідження щодо заборгованості країн, що розвиваються, під красномовним заголовком "Наступні у черзі". 

The Economist рейтингував 66 країн, використовуючи 4 індикатори фінансової стійкості (див. графік). Вони включають показники державного боргу, зовнішнього боргу (державного та приватного) та його вартість (де можливо, як дохідність за державними облігаціями у доларах США). Також було розраховано планові зовнішні платежі поточного року (дефіцит поточного рахунку та платежі за зовнішнім боргом) у порівнянні з обсягом міжнародних резервів. Місце країни в рейтингу визначається шляхом усереднення місць за цими індикаторами.

Згідно рейтингу, Україна виявилася серед найбільш вразливих країн за показниками боргової стійкості, зайнявши 53 місце з 66 країн, між Габоном та Еквадором, останній з яких нещодавно відклав виплату $800 мільйонів за облігаціями на 4 місяці, щоб подолати наслідки пандемії.

Цей перелік доповнює Аргентина, яка пропустила платіж $500 мільйонів за зовнішніми облігаціями. Якщо їй не вдасться домовитися з кредиторами про обмін цінних паперів на менш привабливі для інвесторів до 22 травня, це буде дев’ятий дефолт країни в її історії; Ліван, який оголосив дефолт на $1.2 мільярди у березні, та Венесуела, яка заборгувала "барелі" грошей (та сирої нафти) власникам облігацій, банкірам та благодійникам з Китаю та Росії. До кола потенційних дефолтів може скоро приєднатися Замбія, яка планує найняти радників для "вправи з управління зобов’язаннями", щоб домовитися з кредиторами заплатити "дещо менше" та "дещо пізніше", ніж було обіцяно.

Україна отримала "блідо-червону" картку по усіх боргових метриках (обсяг, вартість, покриття резервами). Примітно, що вартість обслуговування боргу в Україні вдвічі вища навіть ніж в США (3.6% проти 1.8% від ВВП). Звідси основний ризик: зростання боргу вищими темпами, ніж економіка, загрожує “вибуховою” траєкторію державного боргу, навіть без додаткових запозичень.

За таких умов вищі темпи інфляції (понад рівень процентних ставок за борговими зобов’язаннями) повинні допомогти "розвити" боргове навантаження на економіку після кризи. Центральні банки, в яких інфляція була нижча цілі (у тому числі, Україна) повинні дозволити цінам "наздогнати" цільову траєкторію, що можливо зробити без перегляду інфляційної цілі.

З огляду на системність боргової проблематики Україні потрібно здійснити комплекс дій з підвищення боргової стійкості як на рівні держави, так і приватного сектору, аби не стати "наступною у черзі". До таких кроків належать:

1. Оптимізація та пріоритезація державних витрат (фокус на інвестиції з мультиплікаційним ефектом для зростання).

2. Максимальна утилізація дешевого ресурсу офіційних кредиторів і ресурсів програм розвитку ($6.8 млрд. виділено, але не використано – дослідження НІСД).

3. Розвиток внутрішнього фінансового ринку (НБУ має можливість сприяти його розбудові через монетарні інструменти та структурні заходи в сегменті не монетарних інструментів).

4. Стимулювання попиту на ОВДП для зниження вартості державних запозичень у гривні та розширення інструментарію внутрішніх запозичень в валюті (ОЗДП на зовнішніх ринках ~10%, валютні депозити ~3%).

5. Заходи зі стимулювання внутрішнього виробництва і споживання (зниження дефіциту поточного рахунку).

6. Переговори з кредиторами на предмет рефінансування зовнішньої заборгованості (приватний сектор це робить - приклад ДТЕК)

7. Валютні своп-лінії з МФО (відповідна ініціатива обговорюється МВФ).

8. Політика збільшення міжнародних резервів.

Лише рішучі та професійні дії на державному рівні дозволять державним облігаціям України (ОВДП) перестати бути "брудною сорочкою" (за визначенням The Economist) в очах міжнародних інвесторів, а країні – стати надійним партнером для світу.

---------

Загалом, за даними видання, заборгованість урядів країн, що розвиваються, становить $17 трильйонів або 24% від глобального обсягу державного боргу. Щодо вісімнадцяти з них у 2020 році були знижені кредитні рейтинги Fitch, більше ніж будь-коли раніше.

З січня 2020 року іноземні інвестори вилучили близько $100 мільярдів з фінансових ринків країн, що розвиваються згідно даних Інституту міжнародних фінансів. Це втричі перевищує обсяг відпливу за аналогічний період після початку Глобальної фінансової кризи. У березні премія за ризик для ринків, що розвиваються, за доларовими облігаціями зросла до проблемного рівня (понад 10 відсоткових пунктів) для близько 20 країн, що є рекордним значенням.

Упродовж 2020 року наведені вище 66 економік мають знайти $4 трильйони для обслуговування зовнішніх боргів та покриття дефіцитів поточного рахунку. Якщо виключити Китай, ця сума становить $2.9 трильйони. Проте це без урахування резервів, які країни встигли накопичити. Уряди цих країн мають $8 трильйонів у резервах (майже $5 трильйонів без Китаю). Половина країн мають достатньо резервів для здійснення всіх виплат за зовнішнім боргом та поточним рахунком цього року. Інші (включаючи 27 країн з 30 останніх у рейтингу) мають кумулятивний дефіцит резервів на рівні $500 мільярдів. На сьогодні, найбільший розрив у Туреччині, яка швидко витратила резерви, намагаючись підтримати курс ліри.

Більше 100 країн вже звернулися за допомогою до МВФ. Фонд вже затвердив 40 швидких та невеликих позик для подолання наслідків природного лиха. Деякі країни стають "постійними клієнтами" МВФ. Наприклад, Єгипет звернувся за допомогою лише через 9 місяців після використання останнього траншу за програмою 2016 року.


Новини

ok