Незалежний міжнародний експерт Педро Гомес Перейра, юрист, який 8 років працював у Швейцарському міжнародному центрі з повернення активів, розповів "Радіо Свобода", як правоохоронні органи різних країн обмінюються доказами.
Перейра з 2009 до 2017 року працював старшим фахівцем в Міжнародному центрі з питань повернення активів при Базельському інституті управління в Швейцарії (ICAR - International Centre of Asset Recovery). Після "Революції гідності" цей центр кілька років співпрацював з Генеральною прокуратурою України з питань розслідування резонансних злочинів, міжнародного співробітництва у кримінальних виробництвах і повернення в Україну коштів, отриманих злочинним шляхом.
Так, Перейра розповів, що в сучасному світі в правоохоронних органах існують різні формати співпраці. Як правило, це робиться через запити на міжнародну правову допомогу, коли одна країна надає інформацію, яку просить інша. Для того, щоб отримати міжнародну правову допомогу, країна повинна відповідати декільком критеріям. Вони містяться в міжнародних угодах, таких як Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах та Конвенція ООН проти корупції.
Перед тим, як виконати запит міжнародної правової допомоги, країна, до якої він надійшов, перевіряє кілька елементів: допомога не повинна суперечити її суверенітету, істотним інтересам держави і вимога не повинна порушувати права людини. Крім того, запитувана країна перевіряє, чи співвідноситься допомога, яка потрібна, з представленими фактами і кримінальним правопорушенням.
У разі, коли у відповідь на запит про міжнародно-правову допомогу надають великий обсяг документів, їх, як правило, передають в цифровому форматі, а не в фізичному. Це більш ефективний спосіб передачі великих обсягів даних.
Існує безліч способів перевірки достовірності документів, які надали в цифровому форматі. Серед них QR-коди, штрих-коди або хеш-функція. Документи, передані в цифровій формі, можуть навіть бути зашифровані (на компакт-диску або USB-накопичувачі), щоб забезпечити не тільки справжність інформації, але і безпеку. Аутентифікація документів в цифровому форматі насправді безпечніше і надійніше, ніж фізичне посвідчення через печатки та підписи: вона забезпечує запитуваній та запитуючої країні ланцюг захисту доказів, переданих між ними.
За словами Перейра, якщо докази надаються через міжнародно-правову допомогу в цифровому форматі, то органи не можуть ставити під сумнів їх достовірність, оскільки їх отримали згідно із законодавством запитуваної країни і передали через відповідні канали, які і підтверджують їх справжність.
Коли докази надаються на USB-накопичувачі, їх легко перетворити в друковані копії шляхом друку та розміщення їх у відповідному файлі справи. Залежно від способу подання документів цифровим або електронним способом, існують різні методи перевірки автентичності друкованого документа. Наприклад, якщо надано хеш-значення документів, кожен документ (в електронному або друкованому вигляді) буде мати унікальний код, який можна буде перевірити в будь-який момент, якщо його справжність буде оскаржена. Якщо є QR-код, його можна сканувати, щоб перевірити його справжність. Суд і захист можуть в будь-який час перевірити справжність документів, незалежно від формату - цифрового або друкованого з електронної версії.
Як повідомляли Українські Новини, кримінолог вважає, що за нападом на активістку Гандзюк може стояти "непростий замовник".
Також СБУ виявила на нібито флешці Гужви секретну інформацію Міноборони.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.