Львівський погром 1918 року: причини, перебіг та архівні фото

У листопаді 1918 року, після відходу українських військ зі Львова, польські підрозділи захопили місто, що стало поштовхом до насильства в єврейській дільниці. Рано вранці 22 листопада польські легіонери разом із натовпом місцевих жителів – серед яких були залізничники, ремісники, батяри та чиновники – почали грабувати магазини, підпалювати будинки та нападати на єврейське населення.

Про історичну подію розкажуть Українські Новини.

Так, львівський погром 22–24 листопада 1918 року, спричинений антисемітською істерією, яку розпалювала польська преса, та звинуваченням євреїв у підтримці українців під час боїв за місто, завершився масовими насильствами, грабунками і пожежами.

Вуличні сутички, що розпочалися в центрі міста, швидко охопили єврейський квартал. Особливого удару зазнали магазини та синагоги. Було зруйновано синагогу Темпель на Старому Ринку, спалено понад 50 будівель. Генерал Болеслав Роя, який прибув до міста, спробував запровадити надзвичайний стан, проте комендант міста Чеслав Мончинський саботував наказ, водночас відкрито демонструючи антисемітизм у своїх публічних заявах.

Єврейський квартал у Львові після погрому в листопаді 1918. Фото: wiki

Представники єврейської громади Львова неодноразово зверталися до польської адміністрації, вимагаючи захисту. Однак накази генерала Рої не виконувалися, а натомість у місті поширювалася антиєврейська риторика. Мончинський виправдовував дії погромників, заявляючи, що ситуація є наслідком "справжньої боротьби".

Польські солдати та кримінальні угруповання вбили 50–150 євреїв, понад 400 поранили, а близько 7 тисяч родин втратили майно. Було спалено три синагоги, понад дві тисячі людей залишилися без житла. Погром, за свідченнями, координувало польське військове командування, а припинений він був лише через два дні; також загинуло 270 християн, переважно українців.

Львів, 1918 рік. Притулок у підвалі: дітей, чиїх батьків було вбито під час погрому, прихистили біженці. Фото: Jewish Life in Poland

Погром у Львові викликав широкий міжнародний резонанс. Статті у світовій пресі, зокрема у Neue Freie Presse, The Times, а також The New York Times висвітлили звірства польських солдатів. Ці події негативно вплинули на репутацію Польщі під час Паризької мирної конференції, зокрема через участь Романа Дмовського, відомого своєю антисемітською політикою.

Стаття про погром у Львові (Лемберг німецькомовна назва міста Львів) у The New York Times, 30 листопада 1918 року

Попри масштаб злочину, польська влада намагалася замовчати його, заборонивши використання слова "погром" у місцевій пресі та в офіційних документах. У місті поширювалися міфи про "кримінальний" характер нападників, серед яких нібито були українці й навіть самі євреї.

Міжнародний резонанс львівського погрому 1918 року змусив польську владу провести розслідування, для чого до Львова було скеровано дві урядові комісії. Одночасно працювали делегації від США, Великої Британії та місцева єврейська комісія, яку польська влада змушувала змінювати назву, вилучаючи слово "погром". Єврейський комітет підготував звіт "Львів під знаком єврейських погромів", який документував насильство 22–23 листопада та подальші переслідування. Утім, робота комітету відбувалася під сильним тиском і цензурою польської адміністрації.

.Після погрому діти, які отримали їжу з їдальні, позують на тротуарі з глечиками та відерцями супу. Фото: Jewish Life in Poland 

Ця трагедія залишила болючий слід у єврейській спільноті Львова, стала прикладом етнічного насильства в умовах політичної нестабільності та боротьби за контроль над Галичиною після розпаду Австро-Угорщини.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.