Рінат Леонідович Ахметов. Український бізнесмен, промисловець, в минулому політик. Доларовий мільярдер, найбагатший громадянин України.
Народився 21 вересня 1966 року в Донецьку. Батьки — волжські татари за національністю, батько — Леонід Ахметов - народився в Мордовії, потім переїхав в Донецьк, працював шахтарем, рано помер від хвороби легенів в 1991 році. Мати — Някія Ахметова — працювала продавцем. Шахтарем працював також старший брат Ігор (помер в січні 2021 року).
Освіта
В 2001 році Ахметов закінчив Донецький національний університет за спеціальністю «маркетинг», тобто вищу освіту він отримав вже в 35 років, коли був представником великого бізнесу.
Створення «бізнес-імперії».
В 2006 році на своїй першій великій прес-конференції в Києві, Ахметов, відповідаючи на питання, як він заробив свій перший мільйон, сказав, що йому легше сказати, як він заробив перший мільярд. Він додав, що його бізнес стартував на початку 90-х років з компанії «АРС», що займалася торгівлею вугіллям та коксом. «Стартовий капітал був нульовий — було велике бажання і енергія», - підкреслив тоді бізнесмен.
В його офіційній біографії на сайті компанії “СКМ» вказано, що бізнесмен зосередився на товарному ланцюзі «коксівне вугілля — кокс — металопродукція» у вугільній промисловості і заснував кілька трейдингових компаній.
Згодом Рінат Ахметов почав купувати міноритарні пакети акцій коксохімічних та металургійних заводів. «Ці придбання зрештою виявилися успішними, і торгові компанії були трансформовані в керівні», - йдеться в офіційній біографії.
На початку історії компанії «АРС» партнером Ахметову був Ахать «Алік» Брагін, який вважався одним із найвпливовіших кримінальних авторитетів Донецька. Сам Ахметов відзначав, що в 1993 року Брагін покинув «АРС», проте вони продовжували залишатися близькими друзями. На запитання журналістів про те, чи був він причетний до злочинних угруповань, Ахметов відповів, що ні. "Я ніколи не був пов’язаний з будь-якими злочинними організаціями, я ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, і проти мене не висували жодних кримінальних звинувачень", — йдеться в письмовій відповіді Ахметова виданню The Washington Post.
Інший донецький бізнесмен Сергій Тарута зазначав, що «Ахметов був просто розумним і міцним хлопцем, якому довелося рости у важких умовах.». Що сам Ахметов не був членом злочинних угруповань, але дружив з людьми які були.
Саме після загибелі Аліка Брагіна в 1995 році (був підірваний на стадіоні «Шахтар»), його посаду президента ФК «Шахтар» зайняв Рінат Ахметов. Але футбольний клуб був не тільки бізнесом, але й пристрастю.
До кінця 1990-х років Ахметов спрямовував зусилля та капітал на розвиток вертикальної інтеграції у сфері видобутку коксівного вугілля та сталеливарної промисловості. Він також створив зарубіжну компанію-металотрейдера.
У 1998-1999 pоках в Україні розпочалася масштабна приватизація. Ахметов почав купувати компанії з великими борговими зобов’язаннями, серед яких були металургійний комбінат «Азовсталь» у Маріуполі, Харцизький трубний завод та гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК) у Кривому Розі.
В 2000 році Рінат Ахметов створив System Capital Management (SCM) — холдингову компанію з управління портфелем його активів, у складі якої пізніше були сформовані галузеві субхолдинги, найголовніші з яких «Метінвест» (металургія) та ДТЕК (енергетика).
Активи Ахметова.
Всі найголовніші активи Ріната Ахметова знаходяться у володінні холдингової компанії «СКМ», 100% у якій належить бізнесмену.
Найбільші підприємства компанії знаходяться на Сході та Півдні України, частина з них була втрачена під час російсько-української війни, що почалася в Криму та на Донбасі в 2014 році і потім переросла в повномасштабне вторгнення РФ в Україну в 2022 році.
Металургійні активи Ахметова консолідовані в субхолдинг «Метінвест». Це «Запоріжсталь», три великих гірничо-збагачувальних комбіната в Кривому Розі — Інгулецький, Північний та Центральний та «Запоріжкокс» Також є підприємства в інших країнах - металургійні заводи Promet Steel (Болгарія), Ferriera Valsider,Trametal (обидва - Італія), Spartan (Велика Британія), Tubular Iasi (Румінія) та вугільна шахта United Coal Company (США). Але найголовніші підприємства були втрачені через війну — це маріупольскі метзаводи «ММК ім. Ілліча» та «Азовсталь», Єнакієвський метзавод, Харцизський трубний завод та найбільший у Європі Авдіївський коксохімічний завод.
ДТЕК до війни володів більшою частиною українських теплових електростанцій, великою кількістю обленерго (зокрема «Київнерго» і «Київобленерго»), об’єктів відновлювальної енергетики та вугільних шахт. Значна частина з них опинилися на окупованій території, або були значно пошкоджені внаслідок російських повітряних атак.
Потужність "ДТЕК" показує те, що за результатами 2025 року, 4-го року війни, трейдінгова компанія холдінгу "Д.Трейдінг" має перше місце серед українських компаній за обсягами обороту.
Також СКМ володіє банком ПУМБ, телекомунікаційною компанією «Укртелеком», компанією UMGI, що раніше спеціалізувалась на керуванні активами у сировинній сфері, в тому числі керамічній, а зараз перепрофілювалася в інвестиційний бізнес, компанією «ЕСТА-Холдінг» (нерухомість, управляє в тому числі і київським ЦУМом), «Лемтранс» (транспортний бізнес) та «Харвіст» (сільське господарство).
Серед власності Ахметова також є елітна нерухомість за кордоном, в Лондоні, на Лазурному березі Франції, також в 2026 році він придбав квартиру в новому житловому комплексі в Монако за 554 млн доларів.
Ахметов також володів найбільшою в Україні «Медіа-групою Україна», куди входили флагманський телеканал «Україна», телемережа «Футбол», розважальні телеканали НЛО TV та Індиго TV; інформаційно-аналітичний телеканал «Україна 24»; оператор супутникового мовлення Xtra TV; компанія потокового телебачення Digital Screens, яка керувала OTT-платформою OLL.TV; видавничий дім «Сьогодні Мультимедіа», який займався видавництвом газети «Сьогодні» та журналу Vogue Ukraine і керував їх веб-порталами. Але в 2022 році медіа-група була закрита через прийнятий Верховною Радою закон «Про деолігархізацію». Всі медіа були закриті, а частоти повернуті державі. Ахметов вирішив повністю вийти з медійного бізнесу перед загрозою визнання «олігархом».
В 2013 році перед війною Forbes оцінював статки Ахметова в 15,4 млрд доларів. В 2026 році — в 7,8 млрд доларів, що залишає його на позиції найбагатшого українця, в міжнародному рейтингу мільярдерів він на 472 позиції.
Політична діяльність.
В 2006 році Рінат Ахметов був обраний народним депутатом України за партійним списком «Партії Регіонів» (список очолював Віктор Янукович, сам Ахметов був під №7). Після виборів він і провів вже згадану першу велику прес-конференцію в Києві. Не був активним депутатом, за чотири з половиною роки роботи нинішнього парламенту пройшов письмову реєстрацію лише один раз. В 2012 році вже не брав участі у виборах і оголосив про «відхід з політики». Пізніше називав свій прихід на формальну політичну посаду помилкою і наголошував, що «повертатись в політику» не планує. Але ще довго зберігав неформальний вплив на політичне життя, близькі та його бізнесів люди були і міністрами (наприклад Борис Колесников) і депутатами.
Позиція щодо російсько-української війни.
За спогадами Олександра Турчинова, який в лютому-квітні був в.о. Президента України, Рінат Ахметов відмовився від пропозиції очолити Донецьку область (замість нього це зробив Сергій Тарута).
В ніч з 7 на 8 квітня 2014 році Ахметов спочатку намагався вмовити захопивших Донецьку ОГА проросійських сепаратистів залишити будівлю, не оголошувати вихід зі складу України і піти на переговори з владою. Це йому не вдалося. Тоді Ахметов зробив публічну заяву проти ДНР і на захист територіальної цілісності України. Сепаратисти теж оголосили Ахметова ворогом. Але деякий час підприємства Ахметова працювали на окупованій проросійськими військами території Донбасу, але з українською реєстрацією і правовому полі України. Але на протязі 2014-2017 року всі підприємства Ахметова в Криму та на території, контрольованої сепаратистами були експропрійовані. Але найболючішими для бізнесу Ахметова були втрата Маріуполя і Авдіївки під час повномасштабного вторгнення — комбінат «Азовсталь» став символом українського опору і був повністю зруйнований, знищений також Авдіївський КХЗ, захоплений росіянами ММК ім. Ілліча, втрачені інші активи в Донецькій та Луганській областях.
Відразу після початку повномасштабного вторгнення Ахметов відкрито назвав Росію країною-агресором, а Володимира Путіна — військовим злочинцем.
«Росія — країна-агресор, а Путін — військовий злочинець. Тому що Україна завжди була мирною країною і ніколи ні на кого не нападала. А сьогодні в нашій країні руйнують селища, міста та інфраструктуру, гинуть та страждають мирні люди», - наголосив бізнесмен вже 24 лютого 2022 року..
23 червня 2022 року Рінат Ахметов подав позов до Європейського суду з прав людини проти Російської Федерації із вимогою про компенсацію збитків, завданих агресією РФ з 24 лютого 2022 року понад 70 активам SCM. У 2023 році Рінат Ахметов додатково ініціював провадження в міжнародному комерційному арбітражі щодо активів, які було втрачено, знищено та незаконно експропрійовано РФ від початку збройної агресії проти України у 2022 році.
Рінат Ахметов також ініціював проти Росії ще один міжнародний арбітражний розгляд з вимогою компенсації всіх збитків, завданих йому внаслідок втручання у діяльність або експропріації активів та інвестицій так званими «ДНР» та «ЛНР» під керівництвом чи контролем Росії у 2014-2017 роках. Крім вищезгаданих активів, що були забрані чи знищені росіянами, треба ще назвати стадіон «Донбас Арену» в Донецьку, у будівництво якого було інвестовано понад $400 млн.
Футбол.
Під час президентства Ахметова ФК «Шахтар» (Донецьк) 15 разів вигравав Чемпіонат України, 14 разів — Кубок України і в 2009 році став володарем Кубку УЄФА. Грав в півфіналах Ліги Європи, чвертьфіналах Ліги Чемпіонів. В 2026 році вийшов в півфінал Ліги Конференцій УЄФА, де зіграє з володарем Кубку Англії лондонським «Крістал Пелес».
Свій останній матч в Донецьку на «Донбас-Арені» «Шахтар» зіграв 2 травня 2014 року. Після цього він грав домашні матчі у Києві та Львові, а міжнародні матчі після повномасштабного вторгнення в Польщі та Німеччині. Але Ахметов завжди наголошував, що після війни клуб мріє повернутися в український Донецьк.
Благодійність.
У 2005 році компанія SCM створила благодійний фонд «Розвиток України», який з березня 2008 року став персональним Фондом Ріната Ахметова та носить його ім’я. З моменту початку російської агресії проти України у 2014 році Фонд зосередив усі свої зусилля на наданні допомоги мирному населенню Донбасу (доставка продуктів та медикаментів, евакуація, розселення тощо) як на окупованій території, так і на контрольованій Україною. В 2017 році сепаратисти ДНР припинили діяльність Фонду Ахметова на своїй території. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Фонд продовжив направляти значні кошти (більше 350 млн доларів) у наданні гуманітарної допомоги українцям.
Сім’я.
Є дружина Лілія та сини Дамір (1988 р.н.) та Алмір (1997 р.н.). Дамір входить до складу наглядових рад ДТЕК та «Метінвеста».
Новини про Рінат Ахметов
