Петро Олексійович Порошенко — український політик і бізнесмен, один з найбагатших людей України. П’ятий Президент України (2014-2019). Зараз — народний депутат, голова партії «Європейська Солідарність».
Народився 26 вересня 1965 року в м. Болград, Одеської області. Рід Порошенків документально фіксується в Саф'янах Ізмаїльського повіту Бесарабської губернії вже в переписі 1835 року, де Порошенки записані міщанами української громади.
Батько — Олексій Порошенко, який до 1983 року був директором експерементально-ремонтного заводу в Бендерах, Молдавської РСР, а потім начальником пересувної механізованої колони в Тирасполі. Олексія Порошенка в 1986 році було засуджено Верховним судом Молдавської РСР до 5 років ув’язнення за розкрадання майна, але через рік судимість було скасовано і він вийшов на свободу. Після розпаду СРСР працював в структурах свого сина, очолював заснований ним «Укрпромінвест», коли Петро був народним депутатом
Мати — Євгенія Порошенко (до шлюбу Григорчук), працювала головним бухгалтером в сільгоспуправлінні.
Освіта
В 1982 році Петро Порошенко закінчив середню школу в Бендерах, а з 1982 навчався в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на факультету міжнародних відносин з перервою на службу в радянській армії (1984-86 роки). В 1989 році закінчив КНУ за спеціальністю міжнародні економічні відносини і вступив за цією спеціальністю до аспірантури КНУ де і провчився до 1992 року, паралельно займаючись бізнесом.
У 2002 році, вже будучи політиком, в Одеській юридичній академії Сергія Ківалова захистив кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні».
Бізнес.
В рік закінчення університету в 1989 році Петро Порошенко створив об’єднання малих підприємств «Республіка», яке завозило сировину для кондитерської промисловості із Азії та Африки.
В 1991 році створив «Біржевий дім Україна», який займався торгівлею тією ж кондитерською сировиною, але й металом та іншими товарами.
В 1993 році Петро Порошенко заснував «Український промислово-інвестиційний концерн», який пізніше під назвою «Укрпромінвест» стане холдинговою компанією всього бізнесу Порошенка.
Головним напрямком бізнесу залишалась кондитерська галузь, Порошенко активно скупляє кондитерські фабрики. В 1996 році — Вінницьку кондитерську фабрику, , в 1998 році — Маріупольську та Кременчуцьку, а в 1999 році — головну столичну кондфабрику - Київську кондитерську фабрику імені Карла Маркса, а в 2001 році і перший закордонний актив — скандальну пізніше Липецьку кондитерську фабрику в Росії. Ці фабрики потім були об’єднані в субхолдинг «Рошен», який став одним із найвідоміших кондитерських брендів країни, його назва походить від частини прізвища ПоРОШЕНка.
На початку нульових «Укрпромінвест» також купив три цукрових заводи в Вінницькій області.
Інший напрямок розвитку бізнесу Петра Порошенка — автомобілебудування та суднобудування. Концерн взяв під контроль Черкаський автобусний завод і почав виробляти там автобуси «Богдан», а в 2001 році купив Луцький автомобільний завод, де налагодив виробництво ВАЗів. В 2008 році відкрито новий автомобільний завод в Черкасах. Всі активи з виробництва автомобілів та автобусів були виведені в субхолдинг «Богдан моторс». В 2009 році через економічну кризу «Богдан опинився в скрутному становищі і Петро Порошенко продав його співвласнику та головному менеджеру Олегу Гладковському (тоді носив прізвище Свинарчук).
Також Порошенко продав і великий завод з виробництва акумуляторних батарей в Дніпрі «Іста». І також продав його одному з менеджерів «Укрпромінвеста», що очолював цей напрямок Олегу Зіміну.
В 1997 році концерн купив міноритарний пакет акцій київського суднобудівного заводу «Ленінська кузня» і зміг відновити там будівництво.
В 2010 році Порошенко купив у Костянтина Григоришина Севастопольський морський завод. Але фактично втратив контроль над ним після анексії Криму у 2014 році, а в 2015 році окупаційна влада оголосила про «націоналізацію заводу». «Ленінську кузню» Петро Порошенко продав в 2018 році Сергію Тігіпко.
Петро Порошенко володіє також Міжнародним інвестиційним банком.
В медіа бізнесі володіє новинним «5 каналом», який став платформою опозиції під час Помаранчевої революції, а в 2021 році оформив володіння теж новинним телеканалом «Прямий».
За версією Forbes Петро Порошенко продовжує продовжує входити в перелік найбагатших українців. Станом на 2025 рік видання оцінило його статки в 1,8 млрд доларів. Причому в останні роки перед повномасштабним вторгненням, Петро Порошенко частково переписав свій бізнес на сина Олексія.
Політична діяльність
1998 року Петро Порошенко стає депутатом Верховної Ради за мажоритарним округом у м. Вінниця, де розташовувались багато його бізнес-активів. У парламенті став членом фракції провладної СДПУ (о). Але на початку 2000 року залишив партію і створив фракцію «Солідарність», а згодом і однойменну партію. Восени того ж року ця партія ввійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови, через пів року залишив партію. Саме тому пізніше, Петра Порошенка називали одним із засновників Партії Регіонів, лідером якої став Віктор Янукович.
В 2021 році партія Порошенка увійшла до об’єднання Віктора Ющенка «Наша Україна». Саме по списку цього об’єднання Порошенко в 2022 році знову обрався до Ради, мало того він був керівником виборчого штабу «Нашої України», став одним з найближчих соратників Віктора Ющенка під час Помаранчевої Революції.
Ставши Президентом Віктор Ющенко призначив Порошенка секретарем РНБО, на цій посаді він відразу став конфліктувати із прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. У вересні змушений був піти у відставку після звинувачень у корупції з боку керівника Секретаріату Президента Олександра Зінченка.
В 2006 році знову обрався до Верховної Ради за списком «Нашої України».
З лютого 2007 року займав посаду голови Ради НБУ.
В жовтні 2009 року призначений на посаду Міністра закордонних справ за поданням Президента Ющенка. Але вже в березні 2010 року був звільнений новим Президентом Віктором Януковичем.
Але в березні 2012 року призначений вже Президентом Януковичем на посаду міністра економічного розвитку та торгівлі, з якою був звільнений в грудні.
В грудні 2012 року обрався до Верховної Ради по тому ж окрузі в м. Вінниця як самовисуванець.
Під час Євромайдану ввійшов в керівні органи опозиції.
Був одним із претендентів на посаду Президента України на виборах після втечі Віктора Януковича. За даними ЗМІ, у лютому-березні 2014 року у Відні Порошенко провів таємні переговори з іншим опозиційним лідером Володимиром Кличком при участі бізнесмена Дмитра Фірташа. В результаті Кличко підтримав Порошенка на виборах Президента, а останній — Кличка на виборах мера Києва.
В результаті на Президентських виборах 2014 року Порошенко переміг в першому турі (вперше за часів незалежної України), набравши 54,7%.
Президентство. Мінські домовленості.
Під час передвиборчої кампанії обіцяв «закінчити АТО за 24 години», після вступу на посаду оголосив перемир’я і пропонував мирний план який не був прийнятий сепаратистами на Донбасі, підтримуваними Росією. В липні-серпні спробував вести наступальну операцію на Донбасі, спочатку вона мала успіх і ЗСУ вдалося звільнити близько 60 населених пунктів, але в кінці серпня на Донбас таємно були введені регулярні російські війська і Порошенко був змушений піти на переговори з Володимиром Путіним при посередництві Німеччини та Франції, результатом яких стали Мінські домовленості 2014-2015 років. Т.з. «Мінський перемовний процес» з більш-менш стабільною лінією зіткнення на Донбасі, але постійними бойовими діями тривав все президентство Порошенка.
Внутрішня політика.
Прийнято закон «Про люстрацію», обмежує право для високопосадовців режиму Януковича обіймати посади в органах влади на 10 років, але він прописаний так, щоб сам Президент, який працював при Януковичі міністром не підпав під його дію (треба було займати посаду більше 1 року).
При Порошенко було створено систему антикорупційних силових органів — НАБУ, НАЗК, Антикорупційну прокуратуру та Антикорупційний суд.
В 2015 році прийнято закон про декомунізацію, згідно з яким було заборонено КПУ, та перейменовано більше 1 тис. населених пунктів та демонтовано тисячі пам’ятників Леніну та іншим радянським діячам. Суперечки виникали через демонтування пам’яток радянськимвій1ськовим часів Другої світової війни, які приймали участь у бойових діях проти нацистської Німеччини на території України.
В 2014-2015 проводилася мобілізація в зв’язку з агресією Росію в Криму та на Донбасі, але після стабілізації ситуації вони була зупинена. Реформувалися та переозброювалися ЗСУ.
Порошенко був рушійною силою створення незалежної від РПЦ, в тому числі і канонічно, української православної церкви, яка б була визнана Константинопольським патріархатом. В грудні 2018 року на соборі в Софійському соборі в Києві була створена Православна церква в України до якої ввійшли єпископи УПЦ КП, УАПЦ та 2 митрополити УПЦ МП. В січні 2019 року Константинопольський патріарх Варфоломей надав ПЦУ томос про автокефалію, на церемонії в одному із храмів Константинополя-Стамбула був також присутній і Порошенко. Він активно використовував церковну тематику під час своєї виборчої кампанії в 2019 році.
Також Порошенко через Верховну Раду провів судову реформу, реорганізувавши судову систему, ввів електронне декларування доходів для чиновників, провів мовну реформу, ввівши мовні квоти на ТВ та радіо та ввівши обов’язкове навчання українською в школах після 5 класу.
В зовнішній політиці найголовнішим досягнення Порошенко стало надання України безвізового режим у з ЄС з 2017 року.
Під час передвиборчої компанії обіцяв продати свій бізнес, але не виконав обіцянку, лише заявив про передачу його в управління в «сліпий траст».
Політичне та бізнесове оточення Порошенка під час його Президентства часто ставали фігурантами корупційних скандалів (Ігор Кононенко, Володимир Грановський).
На президентських виборах 2019 року вийшов у другий тур, але там програв Володимиру Зеленському з величезним відривом 73% проти 25%.
Президентську компанію Порошенко вів опираючись на правонаціоналістичного виборця з лозунгом «Армія, мова, віра». Також кампанія в цілому велась з використанням великої кількості «брудного піару», насамперед на адресу Зеленського.
На парламентський виборах 2019 року очолив список партії «Євросолідарність»,що була створена на базі ще старої «Солідарності» та політиків Блоку Петра Порошенка.
Карні справи та санкції.
В 2019-2020 роках проти Порошенка було відрито велика кількість карних справ за різними епізодами, його звинувачували в зловживанні владою при націоналізації Приватбанку Ігоря Коломойського, декларації картин, постачання вугілля з окупованого Донбасу, тощо. Порошенко називав всі справи політично вмотивованими. Частина справ була закрита, розслідування інших поки що ні до чого не призвело.
В лютому 2025 року РНБО ввело проти Порошенка санкції, які передбачають блокування активів, заборону економічної діяльності та позбавлення звань та нагород. Також тим же указом вони були введені проти бізнесменів Ігоря Коломойського, Геннадія Боголюбова, Костянтина Жеваго та кума Путіна Віктора Медведчука. Володимир Зеленський пізніше обмовився, що причиню введення санкцій стало «виведення грошей за кордон та вугільні справи». Порошенко назвав санкції неконституційним та політично обумовленим злочином.
Сім’я
Порошенко одружився у 18 років. Дружина — Марина, старша за Петра на 3 роки, донька замміністра охорони здоров’я УРСР. Мають 4 дітей, Олексія (1985 р.н), Євгенію (1999 р.н.), Олександру (1999 р..н) та Михайла (2001 р.н).