11 травня в Донецькій і Луганській областях сепаратисти провели референдуми, на яких, за даними самих організаторів, близько 90% віддали свій голос за незалежність областей.
11 травня в Донецькій і Луганській області сепаратисти провели референдуми, на яких, за даними самих організаторів, 96% віддали свій голос за незалежність Луганської області, і 89% - за незалежність Донецької області. При цьому, за інформацією сепаратистів, явка в Луганській області становила 95%, а в Донецькій - 74%.
Уже наступного дня донецькі сепаратисти проголосили себе суверенною державою за підсумками свого "референдуму" і попросилися до складу Росії. У Луганську поки в Росію не просяться, однак там і ситуація спокійніша, ніж у Донецьку, і щось підказує, аналогічне прохання не за горами.
Те, що референдуми не будуть визнані, було зрозуміло з самого початку. А те, як саме проходило голосування, і зовсім показало, що навіть Росія не готова брати на себе відповідальність за їх проведення. Кремль не направив у Донбас жодного спостерігача, і навряд чи це можна обґрунтувати можливою небезпекою для життя російських представників.
Українська влада, яка з самого початку виступала проти цих референдумів, відреагувала прогнозовано. Голова Верховної Ради, виконуючий обов'язки Президента Олександр Турчинов назвав референдуми фарсом і заявив, що, за даними Міністерства внутрішніх справ, у голосуванні взяли участь лише 24% жителів Луганської й 32% - Донецької областей. Міжнародна реакція була також однозначною. Франція, Німеччина, Велика Британія, Швеція й інші країни Європейського Союзу не просто не визнали так звані референдуми, а суворо їх засудили.
Російська пауза
Найдовше довелося чекати реакції від Росії. Ще 7 травня Президент Росії Володимир Путін закликав сепаратистів відкласти проведення референдумів, чого в підсумку не відбулося. Проте ці слова господаря Кремля нітрохи не переконали ні українську владу, ні міжнародну громадськість у тому, що він не має впливу на сепаратистів. Уже після референдумів Путін взяв демонстративну паузу, яку його прес-секретар Дмитро Пєсков аргументував як бажання російського президента дочекатися результатів референдумів.
Але вже через кілька годин у Кремлі заявили, що Москва з повагою ставиться до волевиявлення населення Донецької й Луганської областей. "У Москві з повагою ставляться до волевиявлення населення Донецької й Луганської областей і виходять із того, що практична реалізація підсумків референдумів пройде цивілізованим шляхом, без яких-небудь рецидивів насильства, через діалог між представниками Києва, Донецька й Луганська", - зазначили в Білокамінній. А вже після того, як сепаратисти оголосили "попередні підсумки" референдумів, вибухнуло заявою Міністерство закордонних справ Росії, констатувавши, що "попередні підсумки підрахунку бюлетенів переконливо показують реальне налаштування громадян Донецької й Луганської областей мати право на самостійне прийняття рішень із питань, що стосуються життєво важливих для них проблем".
У березні, після "референдуму" у Криму, Росія блискавично визнала його результати, а цього разу явно бариться. Фактично, на "волевиявлення" жителів Донбасу Росія дипломатично відповіла дуже обережною напівпорожньою декларацією. Дипломатичний тон свідчить, що в офіційному полі Кремль втручатися в ситуацію буде вкрай обережно, залишивши собі місце для маневру. Таке поводження Білокамінної свідчить, що для неї політична гра в Донбасі ще не кінчена, і тому завершувати партію визнанням референдумів рано.
"Гастролери" і місцеві еліти
Ще в березні, коли в Донбасі тільки зароджувалися сепаратистські настрої, багато хто підозрював, що до них причетні місцеві еліти. Коли говорили про Луганськ, у пресі постійно звучало прізвище регіонала Олександра Єфремова, якого пов'язували з лідерами так званої "Луганської народної республіки". Коли говорили про Донецьк - мали на увазі іншого регіонала - бізнесмена Ріната Ахметова. Обидва досі усіляко спростовують свою причетність до сепаратистів. Однак на той момент регіоналам, які стрімко втрачали свій вплив у загальноукраїнському масштабі, було вигідним те, що відбувалося в Донбасі, оскільки вони отримували додаткову можливість для торгу з новою українською владою, від якої їм потрібні гарантії як у бізнесі, так і в політиці.
Ситуація, незважаючи на перманентні захоплення будівель обласних державних адміністрацій, видавалась досить контрольованою. Так було аж до квітня, коли в Слов'янську з'явилися російські диверсанти. Аргументованих доказів того, що такий розвиток подій був погодженою позицією місцевих еліт і Кремля, українські правоохоронні органи поки не надають. Проте загасаючому бунту потрібний був сплеск. І бурхлива діяльність російських ГРУшників, поза сумнівом, в цьому відіграла вирішальну роль.
Референдуми як точка розбіжності шляхів
Разом з тим, події після референдуму, схоже, відкрили новий етап для дійових осіб і вказують на те, що саме "народний плебісцит" був єдиною спільною метою. Тепер дедалі більше помітно, що дороги місцевих і "гастролерів" розходяться, і завдання перед ними стоять різні. Розходження настільки сильні, що ситуативні союзники потроху перетворюються в опонентів.
Першою ластівкою, що може свідчити про початок нового етапу відносин між сторонами, є інтерв'ю недавно випущеного із СІЗО "народного губернатора" Донецької області Павла Губарєва "Російській газеті", у якому він ні сіло ні впало обвинуватив Ріната Ахметова в підкупі сепаратистів. Цікаво, що, тільки-но вийшовши із СІЗО, Губарєв був небагатослівний із журналістами, а тут відразу такі одкровення. З огляду на те, що просто із неволі Губарєв вирушив до російського координатора сепаратистів Ігоря Стрєлкова (Гіркіна), можна припустити, що Москві наразі мало цікаві плани місцевих еліт і час розмови з ними вже минув. Тільки не зовсім зрозуміло, чи остаточно. При цьому Кремль у боротьбі з Україною знову увімкнув "газовий" аргумент, що вказує на переключення уваги Білокамінної безпосередньо з Донбасу на Київ.
Заяви Губарєва настільки "зачепили" регіоналів, що в ПР вибухнули емоційною відповіддю. "Насамперед, ми хотіли б підкреслити, що оцінку діяльності Ріната Ахметова, який... зробив величезний внесок у розвиток Донбасу й всієї України, дасть суспільство, а не якийсь самозванець і аферист", - заявили в ПР. Регіонали не пропустили й фігуру самого Губарєва, м'яко кажучи, поставивши під сумнів його адекватність. "Якщо пояснювати доступно, картина приблизно така: це коли група бомжів із пляжу в Туапсе приводить свого ватажка в Краснодарську Думу й заявляє: "Ось ваш новий народний губернатор", - зауважили в ПР. "Навіть у найскладніші для партії часи рейтинг довіри до неї народу вищий, ніж сукупний рейтинг губарєвих, царьових, кулькових та інших", - додали регіонали.
Після цієї заяви послідувала інша, уже від самої "Донецької народної республіки", у якій один з її лідерів - Денис Пушилін спростував фінансування сепаратистів Ахметовим. На довершення всього й сам Ахметов вирішив спростувати інформацію. "Я вам із упевненістю кажу, я нікому не давав і не дам жодного цента", - заявив Ахметов. Така масова реакція сама по собі дивна, оскільки незрозуміло, навіщо регіонали аж так затято виправдуються у відповідь на обвинувачення людини, яку, за їхнім же твердженням, не сприймають всерйоз.
Також дивним видається згадування в заяві ПР поряд із Губарєвим і колишнього регіонала Олега Царьова, який нині називає себе координатором руху "Юго-Восток". Сам Царьов 13 травня в Луганську вирішив зібрати учасників "Юго-Востока" на засідання координаційної ради, на якому була прийнята резолюція про суверенітет так званих Донецької й Луганської республік.
У Партії регіонів завжди було багато аматорів автомобільного спорту, тому таке поняття, як дрифт їм має бути відоме. Отож, якщо проводити паралелі й порівняти Донбас із автомобілем, можна сказати, що регіонали упевнено відправили підконтрольний їм регіон у керований занос, однак викликає дедалі більше сумніві, що їм вдасться самостійно вирулити.
Ахметов зробив перший крок у бік правильного проходження повороту й вивів на вулиці Маріуполя "народних дружинників" із підприємства "Метінвест". Таким чином, він намагається показати Києву, що здатний взяти ситуацію під контроль, і з ним все-таки доведеться торгуватися. Водночас завдяки Росії в автомобілі з назвою "Донбас" несподівано для регіоналів з'являється дедалі більше "водіїв", яким теж хочеться покермувати. Ситуація розвивається, і головне, щоб спільними зусиллями цей колектив не привів свій автомобіль-регіон до катастрофи, тому що відремонтувати його буде дуже дорого і проблематично. Та й катастрофу можуть пережити далеко не всі водії.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.