Російський президент при створенні ілюзії для своїх громадян у першу чергу керується правилом "розум вірить тому, що бачать очі і чують вуха".
На рубежі ХIХ-ХХ століть один із найвідоміших ілюзіоністів Гаррі Гудіні розповідав, що найбільше грошей заробляв у Росії та Франції, тому що люди в цих країнах хотіли, щоб їх дивували й хотіли побачити щось нове й екстраординарне. Не знаю, як у сучасній Франції, але в Росії люди продовжують охоче вірити в ілюзію. Тільки створює ілюзію для росіян уже не Гудіні, а Володимир Путін.
Російський президент при створенні ілюзії для своїх громадян у першу чергу керується правилом "розум вірить тому, що бачать очі та чують вуха". Маніпулюючи любов'ю й довірою росіян до засобів масової інформації, зокрема, до телебачення, Путін і його оточення створюють якийсь ілюзорний світ, паралельну реальність у стилі фентезі, яка б відповідала очікуванням росіян. У цьому "казковому" світі сам Путін представляється у вигляді отакого російського богатиря, місією якого є порятунок "Російського світу" від погані, що заполонила рідну землю.
При цьому, якщо вірити в створену Кремлем картинку, погані з кожним разом стає усе більше й більше, і без Путіна Росії просто ніяк не обійтися. Спочатку головними поганими героями були чеченці, потім грузини, а тепер прийшла черга українців. Але якщо вселити росіянам образ ворогів в особі чеченців і грузинів було нескладно, то з українцями завдання для Білокамінної стало у десять разів сутужніше, тому що сусіди, до сьогодні, завжди представлялися як "братній народ", а в деяких інтерпретаціях і зовсім як частина єдиного російського народу.
Для створення негативного образу українців у хід було кинуто всі можливі інструменти маніпуляції на фобіях і страхах росіян. Україна на російському телебаченні показується як споконвіку російська земля, якій загрожує "хунта, що прийшла до влади,". Російські ЗМІ активно розкручують міф про "фашистів" і "бендерівців", які прийшли до керівництва Україною, про їхні бешкетування й терор.
Подібні порівняння виглядають, м'яко кажучи, дивними, оскільки й виконуючий обов'язки президента Олександр Турчинов і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк раніше вже були при владі, але на той момент чомусь Кремль не зауважував їхніх "фашистських нахилів". Мабуть, не розгледіли.
Міф про "бендерівців" - це окрема історія, оскільки в самій Росії не так багато людей можна знайти, які б взагалі були в курсі того, хто такий Степан Бандера, і яку роль він відіграв в історії України. У ролі якоїсь нової реінкарнації Бандери, у російській версії, виступає лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош. Щодня, на всіх російських телеканалах нападу бійців "Правого сектора" очікують не тільки в Україні, але й по всій території Росії від Калінінграда до Владивостока, а візитки Яроша, що вже стали легендарними, підносять як якийсь артефакт "сил темряви". Очікування нападів слугує прекрасним мотиватором для постійної мобілізації росіян. Про те, що реальний політичний рейтинг Яроша в Україні не перевищує навіть 1%, воліють мовчати й не брати до уваги зовсім.
У європейських казках одними з головних представників сил зла часто виступають Дракони. У росіянці ж міфології таким є трьохголовий Змій Горинич. Цей міф також активно використовується в кремлівській пропаганді й зараз, лиш в якості голів маються на увазі США-Європейський Союз і НАТО.
У фільмі французького кінорежисера Луї Летер’є "Ілюзія обману" (англ. Now You See Me) один із героїв пояснював створення ілюзії просто: "Коли фокусник змахує рукою й говорить: "На ваших очах твориться магія", - трюк відбувається в іншому місці. Дезорієнтація - основна концепція в магії". У російській реальності по-путинськи приблизно також. Поки хазяїн Кремля бореться з Україною й усім світом, він відволікає увагу росіян від проблем у власній країні, з якими впоратися не виходить уже багато років. Тотальна корупція, високий рівень смертності від алкоголізму й наркотиків, утиск свободи слова, прав людини й так далі.
Путін виявився не здатний модернізувати економіку, яскравим підтвердженням чого стала підготовка до Олімпійських ігор у Сочі, у яку вклали в рази більше необхідного, а велика частина коштів були попросту вкрадені. Нема чого карати учасників корупційних схем, які "пиляли" олімпійський бюджет. Значно простіше анексувати частину сусідньої території, прикриваючись "необхідністю історичної справедливості" і "міфами" про "бендерівців", яких, до слова, у Криму так ніхто й не побачив.
Ілюзорний "Російський світ", створений Путіним, відмінно працює для внутрішнього споживання в Росії, і, можливо, його й можна було б назвати великим ілюзіоністом, однак чомусь міжнародне співтовариство не вірить його фокусам. Ті трюки, які застосовує Путін для росіян, виявилися абсолютно неефективними для використання в міжнародних відносинах. Кожний фокус у виконанні хазяїна Кремля легко розкривають у Раді Безпеки ООН, оскільки вже дуже очевидним виявляється те, що практично всі карти, якими грає Путін, є міченими.
Російський президент і мережа його "наперсточників" усе ще намагаються переконати навколишній світ у високій якості свого ілюзіонізму, однак міжнародне співтовариство, схоже, чітко сфокусувалося на руках хазяїна Кремля, і раз за разом доводить неспроможність його трюків. Залишається загадкою лише те, наскільки довго дешеві фокуси Путіна будуть усе з тим же благоговінням сприйматися в самій Росії.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.