Рейдери йдуть!

У разі перемоги Тимошенко на виборах Андрій Сенченко з подільниками остаточно підімне під себе Крим.

Недавно Юлія Тимошенко за рахунок бюджету зробила черговий вояж у Крим. Голосні заяви сипалися, як горох з розірваного мішка. Прем'єр знову погрожувала запалити землю під ногами корупціонерів. В ефірі Чорноморської телерадіокомпанії, підконтрольної  її головному соратникові в АРК Андрію Сенченку, вона сміливо заявила:  "Я іноді навіть заздрю Китаю, де за корупцію руки відрубують. Страта - усе, що потрібно. Ми, безумовно, як європейська країна, не можемо звертатися до таких способів... Хоча іноді руки чешуться", - розпалювалась Юлія Володимирівна. А до вечора  вона нарвалася на відповідь свого колишнього соратника, Президента України Віктора Ющенка. Останній заявив, що якщо Юлія Володимирівна протисне такий закон в Україні, то їй першій доведеться позбутися кінцівок.

Подарунок до Нового року

В цей час у вірного бютівця Андрія Сенченка руки чесалися явно з іншого приводу. Якраз перед Новим роком причинами його занепокоєння  черговий раз став Феодосійський судномеханічний завод (ФСМЗ). 28 грудня Сенченко трохи не зробив собі черговий новорічний подарунок у вигляді майна цього підприємства.

Як відомо, ФСМЗ належить державі й визнаний банкрутом. План його санації був наданий суду 26 листопада, а розгляд цього плану призначено на 19 січня. Це, втім, не перешкодило появі в ЗМІ цікавого оголошення, що, відповідно до плану санації, 28 грудня проходить аукціон об'єктів ФСМЗ.  

Інтерес до безнадійного  банкрута низки осіб, наближених до Тимошенко, зрозумілий. Свого часу до нього був приєднаний цілком життєздатний і донині працюючий балаклавський завод "Металіст". Потім Верховний Суд визнав це злиття незаконним. Однак майно "Металіста", як і раніше, в деяких угодах вважається частиною феодосійського підприємства й пропонується в рахунок сплати його боргів. У тому числі й на аукціоні, що був призначений на 28 грудня.

28 грудня слухання справи про затвердження плану санації ФСМЗ відбулося, а вже через сорок хвилин на Кримській аграрній біржі відбулася спроба продати майно за безцінь. Раптовий аукціон через явне порушення закону не відбувся, але зацікавлені особи себе так чи інакше проявили. У Криму давно відомо, заради кого затіваються подібні схеми. Як відомо, "Металіст" заважає розширенню яхт-клубу "Золотий символ", засновниками якого виступили депутат БЮТ Андрій Сенченко й підконтрольне йому ТОВ "Севастопольмаринасервіс".

На слуху й той факт, що "Севастольмаринасервіс" уклав договір із ПП "Вілінкт" і ПП "Ратибор", які в нинішньому році неодноразово намагалися здійснити силове захоплення об'єктів "Металіста"...

Ці дрібні невдачі аж ніяк не засмутили Андрія Сенченка. Адже на кону стоїть набагато більший куш. Він чекає підсумків президентських виборів. У разі перемоги Юлії Тимошенко його претензії на майно збанкрутілого заводу здадуться безневинними дитячими мріями. А ось приватні, та й державні компанії мають бути напоготові. Сьогодні ФСМЗ... А завтра, може, прийдуть і до них.

 

Кримський латифундист

Андрій Сенченко, керівник фракції Блоку Юлії Тимошенко в кримському парламенті, почав свою політичну кар'єру ще в 90-і роки в Партії економічного відродження, яка поєднувала у своїх лавах представників не тільки великого й середнього бізнесу, а й кримінальних структур із сумнозвісної ОПГ "Сейлем". Добре відомо, й не тільки правоохоронним органам, що партія була активно залучена в різні фінансові афери, тісно співпрацювала з карними структурами півострова.

Після того, як більшість "партійців" перебили в бандитських баталіях,  Сенченко зібрав речі, прихопив партійну касу в розмірі 3 мільйонів доларів і  виїхав за кордон, де відсиджувався кілька років. Багато хто сподівався, що не побачить його ніколи. Однак кримінальний досвід Партії економічного відродження виявився затребуваний Блоком Юлії Тимошенко.

Юлія Тимошенко не даремно говорить, що в Криму в неї немає жодного метра землі. Це питання вона довірила "професіоналам".  Відомо, що в гучних "земельних" скандалах дедалі частіше звучать прізвища депутатів БЮТ. Але якщо латифундистом Київської області давно зарекомендував себе Богдан Губський, то в Криму пальма  першості в Андрія Сенченка.

Сценарій одержання наділів у Сенченка такий самий: величезні масиви приморських земель відбираються у їхніх власників, у тому числі й держави, звичним для нього ще з 90-х років шахрайським способом і з невеликою підтримкою підконтрольних йому людей у владі.

Ось хоча б один приклад.

В 2007 році під контроль Сенченка перейшла земля працівників держплемзаводу (ДПЗ) "Славне". Під час передвиборної кампанії він разом зі своїм колегою по "Батьківщині" Сергієм Вовкодавцем, головою правління ВАТ "Славне", заявили селянам, що вирішать складне для них питання приватизації землі, й запропонували продати їм акції ВАТ номінальною вартістю 25 копійок усього за 2 копійки. Незабаром довірливі люди дізнались, що вони не члени ВАТ і тому не мають права на одержання землі.

Так вся земля колишнього ДПЗ опинилась у довгостроковій оренді підприємства-правонаступника - ВАТ "Славне", яке скупило в селян акції за копійки. За таким принципом до кишені Сенченка вже котрий рік і пливуть земельні наділи Криму.

Можна було б, звичайно, винуватити й самих громадян за погану пильність. Проте факт залишається фактом: жителі селищ Славне й Стерегуче зазначають, що народні депутати України від БЮТ тиснули на місцеві органи самоврядування, і в результаті прості люди стали заручниками ситуації. Районна держадміністрація прийняла розпорядження на шкоду законним правам своїх громадян. А відділ земельних ресурсів шукав різні лазівки, щоб зволікати й не дозволити селянам одержати ні земельні паї, ні дачні ділянки, ні наділи під будівництво житла. Роздільненська прокуратура, на їхню думку, також діє за вказівкою, розсилаючи протести на будь-які спроби розпочати оформлення документів на розпаювання земель.

 

Рейдерство за законом

Процес відбирання власності налагоджено у кримського соратника Тимошенко, як годинник. Спочатку на підприємство проникають довірені особи команди Сенченка, що за наявності у владі людей Юлії Володимирівни зробити не важко. Потім новостворений колектив виступає засновником комерційної структури, яка готує звернення до Фонду державного майна України про надання в оренду ділянки підприємства, як цілісного майнового комплексу. Незабаром орендоване підприємство викуповується за залишковою вартістю, і його активи виводяться за рубіж. Три простих кроки, які кардинально міняють вигляд підприємства і його власників.

За таким принципом у в період 2002-2004 років було зроблено зміну власника багатьох об'єктів, зокрема Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст", схема спостерігалася в державних санаторіях Міністерства оборони, дитячому санаторії "Бригантина", Центрі планерного спорту "Коктебель", мережі магазинів "Військторг".

Зрозуміло, Андрій Сенченко не зміг би впоратися з таким засиллям махінацій, якби не мав вірних помічників - Людмили Денісової і Сергія Веліжанського.

Депутат кримського парламенту Людмила Денисова, працюючи в республіканському уряді, придумала "єдину систему електронних платежів" в АР Крим, яка замінила паперові гроші. Система стала справжньою знахідкою для легалізації сумнівних доходів. За це дітище Денісову неодноразово потім допитували в прокуратурі, оскільки бюджет Криму зазнав тоді серйозних збитків. Уникнути в'язниці їй вдалося, за чутками, тільки завдяки активному втручанню Юлії Тимошенко.

А Сергій Велвжанский свого часу працював у Міністерстві оборони України, керуючи одним з департаментів. Саме за його сприяння десятки об'єктів Міноборони в Криму перейшли  практично безплатно у приватну власність групи Сенченка. Один із таких об'єктів - Балаклавський судноремонтний завод разом із землями й комплексом відпочинку.

Пізніше "командою" Сенченка використовувалася й така схема. Боргові зобов'язання приватизованих підприємств купувалися, наприклад,  підконтрольними йому підприємствами ЗАТ "СІТ" за відносно невеликі суми. Згодом "СІТ", виступаючи кредитором, відчужувала майно приватизованого підприємства за рішенням суду на всю суму боргу, а керівники приватизованих підприємств або підкуповувалися й продовжували керувати новоствореними підприємствами, або, особливо принципові, замінялися.

За роки практики Сенченко настільки наловчився перекладати чужу власність собі в кишеню, що серед своїх колег по фракції давно набув слави "елітного відмивача", і саме через нього найближчі соратники Юлії Тимошенко легалізують, і досить недешево, свої незаконні доходи...

Що далі?

Ще кілька років тому здавалося, що політики на кшталт Андрія Сенченка рано чи пізно за законами еволюції вимруть в Україні. У країнах, де працюють закони, людям на кшталт Сенченка місце тільки за ґратами. Потрібно дуже не любити свою країну, щоб голосувати за людину, біографія якої пухне від великої кількості кримінальних справ, рейдерських захоплень землі й підприємств і безлічі фінансових махінацій. Тільки з мовчазної згоди байдужих до влади прилипають рейдери. Бронзовіють від безкарності, нахабніють і повчають, як потрібно жити. У їх числі й Андрій Віленович. Він спокійно продовжує "боротися за щастя народне" під білим прапором із червоним серцем.

До речі, показовий такий факт. За час прем'єрства Юлії Тимошенко близько 13 тисяч українських підприємств різних форм власності стали банкрутами. Майно країни буквально на очах розтягується рейдерами й олігархами, наближеними до влади. Ця цифра в будь-якій іншій країні назавжди б перекреслила будь-яку політичну кар'єру. На жаль, в Україні Тимошенко та її ставленики дотепер процвітають. Настав час покласти цьому кінець.

 

 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.