Виїжджаючи в країни Європи, наші політики користуються нагодою, щоб розповісти про те, наскільки продажні українські суди.
Виїжджаючи в країни Європи, наші політики користуються нагодою, щоб розповісти про те, наскільки продажні українські суди, згадати про високий рівень корупції та неможливість легально вести бізнес в Україні. З такою "рекламою" євроінтеграція українцям може лише снитися.
Шлях до Європи - багаторічна фішка, що використовується у виборчих кампаніях в Україні. Саме про це спікери різних партій говорять під час виборів. Але, якщо розібратися, багато з "проєвропейських" політиків надають погану послугу і своїй країні, і своїм співвітчизникам.
Проблеми для бізнесу
В останні кілька місяців представники українських партій - часті гості в країнах ЄС. Їх виступи рідко обходяться без згадок про те, що всі суди в Україні - "продажні", "кишенькові", "корупційні" і т.д. Так, дійсно, з судами у нас серйозні проблеми. Але чи зміниться на краще ситуація завдяки лише одним розмовам?
Історія з Арсеном Аваковим, екс-губернатором Харківської області, - яскравий приклад того, як кинуті на вітер слова можуть зашкодити іміджу цілої країни. Арсен Борисович півтора роки перебував в Італії в політичній еміграції. Європа дізналася про нього завдяки невтішним відгуками про українське правосуддя і владу в цілому. Багато в чому політик був правий - це безперечно. Але чи принесли подібні заяви країні дивіденди?
Аваков повернувся в Україну, став народним депутатом, до Італії повертатися не збирається. Але, як не дивно, плоди його розмов пожинають українські бізнесмени. Приїжджаючи в Європу, вони стикаються з тим, що місцеві бізнес-партнери ставляться до них насторожено. Причина? Вони впевнені: спільний бізнес в Україні вести не можна.
Чи варто було переконувати в цьому країни, до складу яких ми так відчайдушно хочемо потрапити вже не перший рік? І як подібні заяви можуть посміятися над іміджем України?
Особисті інтереси - вище
Постраждав імідж України і після нещодавнього переїзду Андрія Шкіля в Чехію. Нагадаємо, після програшу на виборах саме тут екс-депутат попросив політичного притулку. Справедливості заради варто зазначити, що жодних кримінальних справ на Шкіля відкрито не було. Але вся Європа почула новину про те, що Андрій Васильович побоюється притягнення до кримінальної відповідальності за участь в акції "Україна без Кучми" більше десяти років тому. Якби для цього були реальні передумови - немає питань. Але в даному випадку ніякої явної загрози свободі Андрія Шкіля не було. Його переїзд до Чехії і постійна критика правоохоронної влади призводять до висновку, що екс-депутат поставив особисті інтереси вище державних.
У цьому контексті недивною виглядає заява нового президента Чехії Мілоша Земана: "Чехія - не помийна яма, щоб приймати у себе всіх підряд!" Можливо, подібними висловлюваннями європейські політики дають зрозуміти українським колегам, що піар в інтересах власної політичної сили, але на шкоду своїй країні, вже не отримує позитивного відгуку в їхніх колах?
Без Юлі не бачити Європи
Не дуже обстоюють наші політики і питання євроінтеграції. Так, вони часто їздять у Європу, вони часто зустрічаються з європолітиками. Але мета зустрічей - явно не інтеграція. Розглянемо конкретний приклад.
Григорій Немиря - голова комітету Верховної Ради з питань євроінтеграції. За логікою, він має бути головним лобістом українських інтересів у європейських представництвах. Але це за логікою. Насправді ж все виходить навпаки. Скажімо, на зустрічі з генеральним секретарем Ради Європи Немиря весь час приділив Юлії Володимирівні. Мабуть, вважав, що для 46 мільйонів українців її звільнення важливіше, ніж спрощення візового режиму, збільшення товарообігу, поліпшення іміджу України серед країн Європи. Адже це не настільки важливо, чи не так?
Одного разу Григорій Михайлович вже показав, що понад усе - інтереси Тимошенко. Ще не забутий минулорічний скандал, який назвали Nemyrialeaks. Тоді в інтернет потрапило конфіденційне листування між Немирею та британської PR-компанією Ridge Consulting. Саме цій компанії платили чималі гроші за піар Юлії Володимирівни на Заході. Рахунки виставлялися на Григорія Немирю, але оплата йшла через компанії, зареєстровані в офшорних зонах. Відповідь на питання: "Звідки взялися гроші?", євроінтегратор так і не дав, переконуючи в тому, що це "чорний піар" і підступи ворогів.
Ніхто не закликає до чесності і не звертається до совісті. Політика - не та сфера. Але коли головний євроінтегратор країни йде шляхом корисливих намірів, використовуючи питання Тимошенко-Луценка як шантаж в обмін на Угоду, то навряд чи таким чином можна домовиться з Європою.
***
Поведінку наших представників у Європі все частіше можна охарактеризувати українською народною приказкою: "Якщо мені погано, то нехай сусідові буде ще гірше". Тільки в ролі сусіда виступає український народ. Мабуть, наші політики не вірять в євроінтеграцію і насправді не хочуть в Європу. Адже там інші правила гри, там інші принципи роботи, там чиновник або політик має розуміти, що кожне його слово може вплинути на імідж країни. А ось негативно чи позитивно - залежить від нього.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.