Публікації 2019-05-20T04:06:52+03:00
Українські Новини
Вожді й шанувальники

Вожді й шанувальники

Покійні політики ХХ століття викликають у нас нітрохи не менше емоцій, ніж Ющенко, Тимошенко, Янукович і Ко.

Не виборами єдиними живий український громадянин - є економічна криза, епідемія грипу, підготовка до Євро-2012 і, нарешті, знаменні історичні ювілеї.

Покійні політики ХХ століття викликають у нас нітрохи не менше емоцій, ніж Ющенко, Тимошенко, Янукович і Ко.

Зрозуміло, українська громадськість не пропустить 130-річчя Йосипа Віссаріоновича Сталіна, що наближається. Доблесні сини КПУ вже вимагають встановити пам'ятники вождю в Ялті й Запоріжжі, а також повернути російському Волгограду горде сталінське ім'я.

Загалом, show must go on!

На голову вусатого ювіляра напевно посуне шквал гнівних обвинувачень і невтішних епітетів. Але в товариша Джугашвілі найдеться й чимало захисників, готових виправдати будь-який вчинок одіозного вождя й видати на-гора купу глибокодумних аргументів.

Сталін був диктатором і безжалісно знищував незгідних?

"Не можна судити про певний історичний період або робити висновки про конкретного діяча, виходячи тільки із реалій сьогодення. Таке явище називається презентизм і несумісне із методологією історичної науки.

Звичайно, у рамках сьогоднішніх "героїв від політики", здатних тільки тікати на лікарняний у критичні моменти, така людина, як Сталін, - не формат: він радикал, не здатний на компроміси".

При Сталіні мільйони доль були принесені в жертву комуністичній ідеології?

"Спробуємо абстрагуватися від сучасних понять про "перерозподіл ресурсів" і "боротьбу за електорат", від точки зору, що "усе продається", що "ідеологія політичної сили - це кілька абзаців списаного з інтернету тексту". Інший час, інші люди, інші мотиви, інші вчинки..."

Сімдесят років тому Сталін знюхався із німецькими нацистами?

"Чи мав він право піти на співробітництво зі злочинною Німеччиною? Відповідаючи на це запитання, варто знов-таки оцінювати ситуацію не з висоти 2009, або навіть 1945, а тільки 1939, коли, власне, приймалося це рішення. Адже для нас німецька армія - це мільйонні жертви, це те, що було озвучено й засуджено Нюрнберзьким трибуналом у 1945 році. Проте цього всього ще не було в 1939 році".

Кому ж належать вищенаведені цитати? Хто він, цей солодкомовний адвокат кремлівського горця? Прошу любити й шанувати - Володимир Вятрович, директор галузевого архіву СБУ. Звичайно, заслужений історик-міфотворець писав не про Сталіна: всі уривки запозичені із захоплених панегіриків Шухевичу, опублікованих на "УП" торік.

Але досить поміняти Романа Йосиповича на Йосипа Віссаріоновича, злегка підкоригувати дати - і ми одержуємо готові аргументи на захист Отця народів...

Подвійні стандарти відносно покійних вождів - це альфа й омега бурхливих історичних дискусій, що потрясають нинішню Україну.

Ті, хто викриває жорстокосердого фюрера, охоче захищають товариша Сталіна, ненависники Джугашвілі борються за світлий вигляд Бандери й Шухевича, а ті, хто розвінчує Піночета й Франко, найчастіше небайдужі до гуманного Ілліча.

Безумовно, у борців за світле майбутнє були індивідуальні особливості: у Леніна була борідка, у Сталіна - вуси, у Гітлера - вусики, а Степан Бандера й Анте Павелич взагалі обходилися без рослинності на обличчі.

Але, на жаль, спільного у Йосипа Віссаріоновича і його амбіційних колег все-таки більше. А тому аргументація на захист вождів універсальна й зводиться до стандартного набору демагогічних прийомів:

1. "Він і мухи не скривдив!"

Ексцеси, які важко виправдати, списуються на рядових виконавців із гвинтівками, автоматами, наганами й ножами. Мовляв, вождь не може контролювати всіх і вся й не відповідає за звірства надто запопадливих прихильників.

Що ж, Володимир Ілліч справді не курирував провінційні ЧК, товариш Сталін не займався розкуркулюванням у віддалених селах, Гітлер не командував айнзацгрупами, Бандера із Шухевичем не вирізали польське населення на Волині, а Франсиско Франко не розстрілював мирних жителів у республіканських селах.

Більш того, виконавці цих акцій не завжди керувалися формальними наказами.

Але саме вожді видавали своїм прихильникам ідеологічний карт-бланш на ліквідацію цілих груп населення, закликаючи до викорінювання узагальненого ворога - "буржуїв", "куркулів", "червоних", поляків, євреїв і т.д. Саме вожді несуть моральну відповідальність за злочини своїх фанатів.

2. "Подивіться на цифри!"

Скрупульозно підраховуються (і, за можливості, занижуються) жертви, після чого гарних, відносно безвинних вождів порівнюють із поганими й кровожерливими.

Неспроможність такого підходу очевидна. Пол Пот знищив менше людей, ніж Гітлер, але від цього не став гуманнішим - просто обмежена територія Демократичної Кампучії не давал змоги йому розгулятися. Вождям ОУН далеко до сумних рекордів товариша Сталіна, але їх вплив поширювався лише на кілька українських регіонів.

А хорватський поглавник Анте Павелич навіть теоретично не може конкурувати із китайським лідером Мао Цзедуном - для цього довелося б заселити сербами й циганами добру дюжину Хорватій...

Жорстокість вождів виражається не в підсумкових цифрах, а в самому принципі - знищення всіх "неправильних", що опинилися в межах досяжності.

3. "Сам козел!"

Класика жанру. Погані вчинки вождя виправдовують, посилаючись на аналогічні діяння його ідейного антипода. Кожний випад проти свого улюбленця шанувальники парирують шквалом зустрічних обвинувачень. Сталінські жорстокості намагаються виправдати гітлерівськими, жертви Шухевича - жертвами Джугашвілі, білий терор - червоним і навпаки.

Видно явне логічне протиріччя: ворожий вождь рішуче засуджується (йому немає прощення, це нечуване лиходійство!), але водночас виступає як об'єкт для наслідування (йому можна, а нам ні?!).

От характерний приклад: чи вважаєте ви припустимим ситуативний альянс із нацистською Німеччиною? Якщо так - будьте поблажливі до тимчасових попутників фюрера, якщо ні - ганьте їх.

Але коли співробітництво ОУН з Гітлером виправдують черговим контрдоказом "А як же ваш Сталін?" і одночасно проклинають Отця народів за угоду з нацистами - це аргументація за межами логіки.

4. "Такий був час!"        

Популярний аргумент із претензією на інтелектуальність.

Мовляв, за нинішніми мірками вчинки нашого героя гідні осуду, але адже він діяв за законами свого часу! Тоді й диктатура віталася, і тероризм був передовим методом боротьби, і масові розстріли вважалися ознакою гарного тону, а без власного концтабору було незручно з'явитися в пристойному тоталітарному суспільстві...

Правда, навіть у найтемніші десятиліття ХХ століття було чимало людей, що засуджували тиранію й жорстокість. Але не будемо чіплятися до дрібниць. Припустімо, все так і є - інший час, інші обличчя, інші вдачі.

Однак виникає законне питання: а чому політики, котрі діяли за законами свого часу, повинні вважатися героями нашого часу?

Чому ми - ті, хто живе у XXI столітті, зобов'язані споруджувати їм пам'ятники й захоплюватися їх величчю? Очевидно, через ностальгію за славною епохою  політичного терору, концтаборів та етнічних чисток?

***

Втім, логічні неузгодженості пояснюються просто: як правило, адвокати тоталітарних вождів не зовсім щирі.

Витончена схоластика, спроби відокремити чистих від нечистих, боротьба за образ білого й пухнастого героя - все це адресовано головним чином шановній публіці. Самих шанувальників абсолютно не хвилюють жорстокі методи й кількість жертв.

Покійних вождів люблять не за міфічний гуманізм, а за безжалісне викорінювання "тих, кого треба" - буржуїв, євреїв, червоних, москалів, ворогів народу й т.д. (потрібне підкреслити). Саме тим гарні вожді відрізняються від поганих, що винищували "не тих, кого треба".

От вона - принципова різниця між Адольфом Алоїзовичем і Володимиром Іллічем, Йосипом Віссаріоновичем і Романом Йосиповичем, ідеологами червоного й білого терору.

Замилування покійними вождями невіддільне від психологічних комплексів скромного обивателя - слабкого, озлобленого, що мріє про сильну руку, яка знищить усіх, хто тобі не подобається. Правда, є ризик, що до числа "тих, кого треба", потрапиш ти сам. Але так далеко шанувальники вождів заглядати не звикли...

Автор: Михайло Дубинянський для "Української правд и".


Архів
Новини
Домбровський не виключає відкликання законопроекту про відтермінування ринку електроенергії 13:59
Указ Зеленського про розпуск Ради оскаржили у Верховному Суді 10:44
У соцмережах обурюються через різкі висловлювання голови АП Богдана стосовно Конституції і Майдану 16:32
Чернов підтримав об'єднання мерів і місцевих громад для участі у виборах 13:31
Пропозиція субсидувати тарифи на електроенергію для населення за рахунок приватних енергокомпаній суперечить ідеї європейського ринку, - екс-міністр 12:35
Механізм субсидування тарифів населенню повинен бути покладений на держкомпанії за аналогією з ринком газу, - експерт 11:51
Нацбанк незаконно почав процедуру ліквідації банку "Фінансова ініціатива" 14:45
Україна йде по французькому шляху субсидування тарифів на електроенергію для населення, - енергоексперт 12:59
"Метінвест" підписав меморандум з вишами Запоріжжя 10:51
Предстоятель Кіпрської церкви вважає, що "Українське питання" мають вирішувати всі Помісні церкви разом 11:27
більше новин

ok