Публікації 2019-01-18T04:06:52+02:00
Українські Новини
НАТО мертве – ми просто це не визнаватимемо

НАТО мертве – ми просто це не визнаватимемо

Європа та США беруть непропорційну участь у військових операціях блоку. Вашингтон уже багато років працює за себе і за "європейського хлопця". І зараз американці схильні самостійно боротися із загрозами своїй безпеці.

НАТО вичерпало себе? Європа та США беруть непропорційну участь у військових операціях блоку. Вашингтон уже багато років працює за себе і за "європейського хлопця". І зараз американці схильні самостійно боротися із загрозами своїй безпеці, йдеться у статті Едріена Гемілтона в британському виданні The Independent.

10 червня у Брюсселі міністр оборони США Роберт Ґейтс виголосив промову про невтішні перспективи НАТО, нагадує Едріен Гемілтон. Вона зумовлена загальним невдоволенням Вашингтона через відмову європейських союзників брати участь у військових операціях в Лівії та Афганістані. Якщо так триватиме і надалі, то це кінець для НАТО, сказав Роберт Ґейтс так песимістично, як може говорити лише міністр, що йде у відставку.

Проте його слова складно заперечити, зауважує автор статті. Адже європейські країни діють досить розрізнено, а США уже набридло брати на себе усю складну роботу в альянсі.

Проблема була закладена багато років тому і полягає у різному трактуванні НАТО в Європі та США. Кола впала Берлінська стіна, європейці зітхнули з полегшенням – головна загроза для їхньої безпеки зникла. Відповідно, більше не було підстав витрачати багато коштів на оборону. Проте США тоді стали єдиною наддержавою у нестабільному світі. І їм була потрібна підтримка союзників, щоб тримати ситуацію під контролем.

Суперечності випливали на поверхню під час операцій в Боснії, Іраку, Афганістану і нині в Лівії. Для військових лідерів Брюсселю (та ще деяких політиків) ці операції виглядали як можливість повернути значимість НАТО у світі. Проте більшість європейців сприймали їх як помилку.

Автор стверджує, що ніколи не існувало політичного консенсусу щодо операцій у Іраку чи Афганістані. США вдавалося згладжувати суперечності за допомогою Британії та символічної підтримки з боку інших країн. Проте чимдалі це тривало, тим очевиднішим ставала безперспективність цих операцій.

Чим може лівійська кампанія зруйнувати НАТО? З точки зору європейців, не повинна, адже початок операції педалювали Девід Кемерон та Ніколя Саркозі. Однак, як і у випадку Афганістану, стоїть питання про готовність воювати протягом тривалого часу, а у лівійському випадку – й про бажання Вашингтона очолювати операцію.

Проте у своїй промові Ґейтс дав зрозуміти, що США починає втомлювати необхідність працювати у НАТО за себе і за інших: "Сувора реальність полягає в тому, що бажання та терпіння Конгресу США зменшаться …, щоб витрачати щораз більші кошти заради країн, які, вочевидь, не хочуть віддавати необхідні ресурси для необхідних змін, щоб бути серйозними та дієздатними партнерами задля власної ж безпеки".

З одного боку, ці слова могли адресуватися європейцям. Але з іншого боку, Ґейтс розуміє, що самі американці більше не хочуть спонсорувати такі дорогі війни за кордоном, зазначає автор статті.

"Без сумніву, Вашингтон намагатиметься зберегти свої непристойно великі військові видатки (вони дорівнюють бюджетам усіх його союзників разом узятих), лише у відповідь на збільшення витрат Китаю. Але – і нещодавня промова президента Обами це відображає – Америка відмовляється від ідеї працювати через альянси у випадку загроз, які вважає спрямованими проти себе", – пише Едріен Гемілтон.

Перша така загроза – це піднесення Китаю. Друга – тероризм із Пакистану.

На думку автора статті, політики мають зізнатися самі собі, що трансатлантичне партнерство себе вичерпало. Його "строк придатності" збіг. І всі спроби вдихнути у НАТО нове життя останніми десятиліттями зазнали поразки. Це були дорогі спроби, які породили лише суперечки.

Звісно, вигідно було б зберегти заангажованість США у питаннях безпеки Європи. Адже у Вашингтона і Брюсселю є багато спільних інтересів: від тероризму до "арабської весни". І зберегти НАТО як військовий договір на цій основі цілком можливо, вважає Едріен Гемілтон.

Наразі слово за Європою – чи зможе вона організувати власну оборонну систему. Британія та Франція уже почали тісну військову співпрацю. Тут важливо уникнути натовської помилки, коли хтось бере на себе більше зобов’язань, а хтось відбувається лише незначною підтримкою.

Автор: Едріен Гемілтон, The Independent (Великобританія).

Переклад: inozmi.glavred.info .


Архів
Новини

ok