27 листопада Юлія Тимошенко відсвяткує свій ювілей. Вона зустріне знаменну дату як екс-прем'єр і лідер партії, яка претендує на лідерство в опозиції. Юлія Володимирівна, безсумнівно, хотіла б повернутися у владу, але шанси на це повернення невисокі.
27 листопада Юлія Тимошенко відсвяткує свій ювілей. Вона зустріне знаменну дату як екс-прем'єр і лідер партії, яка претендує на лідерство в опозиції. Юлія Володимирівна, безсумнівно, хотіла б повернутися у владу, але шанси на це повернення невисокі.
Останні 10 років українську політику важко уявити без Юлії Тимошенко. Ставши народним депутатом за мажоритарним округом у Кіровоградській області, Юлія Володимирівна стрімко робила кар'єру у великій українській політиці. Їй не відмовиш у працездатності й наявності політичного чуття. Ділові зв'язки й спільна робота з Павлом Лазаренком дозволили їй потрапити на Печерські пагорби, далі Тимошенко діяла переважно сама. Сьогодні вона залишається самим високопоставленим екс-чиновником, який побував за ґратами. Перебування в СІЗО дозволило Тимошенко вийти на якісно новий рівень політики й стати одним з лідерів акції "Україна без Кучми".
Лідера Блоку Юлії Тимошенко часто позиціонують як нестримну перфекціоністку, "надію нації". Юлію Володимирівну можна назвати "генієм місця" і Тактиком з великої букви. Наприклад, історія з отруєнням Віктора Ющенка дозволила їй підхопити прапор народних протестів і підмінити самого Віктора Андрійовича. Нагадаємо, що далекоглядна Тимошенко ще в липні 2004-го заручилася непублічною обіцянкою Ющенка призначити її прем'єром у випадку обрання главою держави. Тимошенко добре знала, за що вона стоїть на Майдані, і її команда активно працювала над формуванням образу "принцеси Майдану", у тіні якої Ющенко навіть іноді губився. Юлія Володимирівна без усяких сантиментів перетягла на свою сторону рейтингову "ковдру", якою був укутаний Віктор Андрійович за підсумками "жовтогарячої революції". Це відбулося нехай і не одразу, але досить швидко. Ющенко більшу частину президентської каденції усе більше нагадував британську королеву, а Тимошенко присвятила "п'ятирічку Ющенка" власним політичним експериментам.
Напевно, головний з них - це пошук важелів впливу на Ющенка, що в результаті обернувся затяжним переговірним процесом з Партією регіонів, про який ні бютівці, ні "регіонали" згадувати не люблять. Ще б пак - нинішні непримиренні опоненти стояли буквально за крок від здійснення політичної реформи й створення парламентської республіки, у якій Тимошенко стала б канцлером. До цього фракції Партії регіонів і БЮТ хоробро переписали закон "Про Кабінет Міністрів", розширивши урядові повноваження. Але на Трійцю в 2009-му "пропало все", і Тимошенко була змушена йти на президентську кампанію, перемогти в якій у неї практично не було шансів. Економічна криза, протистояння з боку Ющенка, що досиджував на Банковій, наступальний порив "регіоналів", різновекторність власної команди - причини поразки Тимошенко лежать на поверхні. Для роботи над помилками Юлії Володимирівні треба було півроку - після чого з'явилися інтернет-проект "Україна третього тисячоріччя" і обіцянка демократизації партії. Тимошенко налаштована ще протягом 20 років вигравати в ній праймеріз. Внутрішні конфлікти в партії "Батьківщина" свідчать, що Юлія Володимирівна недооцінює складність партійних процесів.
Віддамо належне лідерові БЮТ – вона не боїться новацій. "Перевиховання" кучмістів і бравування ідеологією солідаризму, обіцянка в найкоротші строки створити в Україні професійну контрактну армію й "кращі у світі" газові угоди з Росією, "Ідеальна країна" і "Український прорив" – яскраві, хрестоматійні зразки політичної доцільності й популізму, що захльостує. Юлія Тимошенко найчастіше втрачає почуття міри. Будь-яка жінка прагне подобатися оточуючим, жінка-політик прагне продукування позитивних емоцій поставити на конвеєр. Найчастіше яскравість лідера обертається проти нього. Від Леді Ю постійно чекають виступу в режимі подвигу, а її відпустка стає предметом активних домислів-обговорень. Ні Тимошенко, ні її команда за кілька років не зуміли представити суспільству виразну й правдоподібну версію фінансової основи її люксового стилю. Дорогі дизайнерські вбрання й будинок у супер-престижному пригороді столиці України рикошетом ударили по її популярності. Важко в платтях від Луі Віттона доводити своє переймання проблемами мільйонів людей.
Напевно, одна з важливих проблем Тимошенко: у неї сьогодні роздута свита й невелика команда відданих людей. Нарощування чисельності парламентської фракції БЮТ, що Юлія Володимирівна на власній активності тягала у Верховну Раду на виборах 2006 і 2007 років, обернулося опаданням команди після поразки в президентській кампанії 2010-го. При цьому вузьке коло Тимошенко досить ревниво спостерігає за можливими конкурентами й уміло їх нейтралізує. Чого коштує приклад Юрія Луценка, який лише килимком не стелилося під ноги Юлії Володимирівни. Але ні – залишається на відстані. Тому-то й партія "Батьківщина" – це лише оболонка, а не реальна команда, налаштована на затяжну опозиційну боротьбу.
Хоча Тимошенко вдалося шляхом ідеологічного кульбіту перепозиціонувати "Батьківщину" (колись лівоцентристська партія сьогодні є членом право-консервативної Європейської народної партії), її "роман" зі Старим Світом виявився недовгим. Багатьом європейським політикам припала до душі Юлія Володимирівна і як прем'єр, і в ролі полум'яної опозиціонерки. Але вікова європейська традиція передбачає від політиків не лише голосних заяв, а й реальних дії. Із цим у Тимошенко виявилося складно, а пояснення про підступи політичних супротивників всерйоз сприймають винятково євро-шанувальники її політичного таланту.
Цікаві траєкторії виписують відносини Тимошенко з Росією. То вона пропонувала "Стримати Росію" на сторінках Foreign Affairs, то хіхікала у відповідь на низькопробні жарти її колеги-прем'єра Володимира Путіна на адресу Віктора Ющенка. Схоже, Юлію Володимирівну згубило прагнення грати з російськими політиками на рівних, чого в Кремлі уявити собі не можуть. Та й шлейф "газової принцеси" не сприяв установленню взаєморозуміння. Сьогодні Тимошенко намагається консолідувати націонал-демократів під біло-серцевими прапорами, що припускає підвищення градуса виступів проти Росії. У Москві від подібної непослідовності вже втомилися.
Виступ підприємців на Майдані ледь не став шансом Юлії Володимирівни зупинити своє падіння в рейтингу популярності. Місцеві вибори стали холодним душем для "Батьківщини", тому протест малого бізнесу припав до ладу. Але Тимошенко припустилася стратегічної помилки: вона спочатку пустила в хід політичний інструментарій (відставка президента, парламентські вибори в 2011 році), а вже потім задіяла економічні заклики. Підприємці не купилися на обкачані в ході попередніх виборчих кампаній "гачки", давши зрозуміти, що симпатії до леді Ю залишаються, але вона не стане лідером їхнього протесту, як і інші політики.
Чи зуміє повернутися Юлія Тимошенко на лідерські позиції в українській політиці? Напевно, для початку шляху нагору їй потрібно спочатку досягти дна свого рейтингу. Юлія Володимирівна продовжує залишатися на очах, викликає інтерес у західних і вітчизняних журналістів, але ніяк не може запропонувати суспільству якісно новий порядок денний. Тому тактика влади, що полягає в "засушуванні" Тимошенко, її поступовому витисненні на узбіччя політичного процесу (у тому числі за допомогою вчорашніх соратників), може мати успіх. Вибори в 2012 році покажуть, наскільки популярною залишається лідер "Батьківщини".
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.