Чи виживе Україна?

Жадібний Путін називає суверенну Україну "Малоросією".

Москва пішла в наступ. Росія Володимира Путіна це сама дестабілізуюча й найбезрозсудніша велика держава на світовій арені. Після розпаду Радянського Союзу Росія могла стати стійкою демократією, що живе у мирі зі своїми сусідами.

Але замість цього Путін створює Велику Російську імперію. Він побудував у Росії жорстку поліцейську державу. Там регулярно вбивають журналістів. Критиків і дисидентів кидають за ґрати. Свобода ЗМІ й опозиційні партії піддаються нападкам. Кремлем править бандитська еліта, що  розкрадає й грабує величезні багатства країни.

Росія стала державою-ізгоєм. Мета Путіна полягає в  перетворенні Москви в центр антиамериканської, антизахідної вісі. Росія провела геноцид у Чечні. Вона фактично анексувала грузинські провінції - Південну Осетію й Абхазію. Вона звела Білорусію до стану економічного васала. Вона загрожує прибалтійським країнам. Москва зміцнює сферу впливу в Центральній Азії й на Кавказі. Вона продає смертоносні ракетно-ядерні технології іранським муллам. Вона підтримує тісні зв'язки з венесуельським президентом Уго Чавесом.

Але російський ведмідь прагне одержати ще більш цінний трофей – Україну. Ця країна з 46-мільйонним населенням і з територією, рівною Німеччині й Британії разом узятими, має найважливіше геополітичне значення – як для Росії, так і для Заходу. Слово "Україна" означає прикордоння. Протягом століть її ворожі сусіди – Росія, Польща, Литва – прагнули взяти під свій контроль багаті ресурси України та її корисні копалини. Через своє географічне положення Україна приречена бути мостом між Азією і Європою, оскільки вона розташована на лінії цивілізаційного вододілу між Заходом і Сходом. А це для України одночасно й щасливий дарунок, і прокляття.

Путін розуміє, що реалізувати свої імперські амбіції він зможе лише в тому випадку, якщо Україна буде поневолена. Росія разом з Україною нагадує Америку – велику континентальну державу. Без неї вона більш схожа на Канаду – велику країну, що в основному покрита снігом.

Більше того, демократична й процвітаюча Україна - це меч, направлений у саме серце путінського режиму. Така Україна стане зразком для наслідування для своїх північних слов'янських родичів – життєздатна, стійка й приваблива альтернатива путінському варварству. Тому, на думку Москви, Україну необхідно розтрощити, а її експеримент із незалежністю знищити в зародку.

Українська столиця – Київ - стала полем політичної битви між проросійськими силами й прозахідними націоналістами. Президент Віктор Янукович намагається повернути час назад і повернути країну в епоху, що передувала "помаранчевій революції". У 2004 році він, користуючись підтримкою Кремля, спробував "украсти" вибори, викликавши тим самим вуличні протести, які призвели до "помаранчевої революції". На початку цього року Янукович здобув перемогу на виборах, цього разу діючи чесно. Його платформою стало економічне відновлення й національне примирення.

Але Янукович вкотре довів справедливість старого прислів'я, яке каже, що старого пса новим трюкам не навчиш. Це бандитуючий русофіл, що повільно створює авторитарну державу. Його уряд провів централізацію влади, без усяких дебатів і голосувань скасував конституційні поправки, істотно послабивши парламент. Посилюється цензура в засобах масової інформації. Таємниче зникають журналісти, що критикують правлячий режим. На останніх регіональних виборах опозиційні партії піддавалися переслідуванню. Там були повсюдно поширені підтасування бюлетенів і факти шахрайства на виборчих дільницях.

Виборча база й оплот Януковича - це російськомовні райони України, що розташовані на індустріальному сході країни, який прагне зберегти свій радянський уклад. Його Партія регіонів намагається зробити російську мову офіційною. На її вебсайті від української взагалі відмовилися. Янукович поклав під сукно заявку України на вступ до НАТО і ЄС, поступившись вимогам з боку Москви. Він повільно, але впевнено веде Київ геть від Заходу. Коротше кажучи, він путінський пудель.

У результаті Україна сьогодні є  суверенною державою лише за назвою. Москва фінансує Партію регіонів Януковича, а також численні українські аналітичні центри й засоби масової інформації. Кремль тисячами роздає російські паспорти в Криму, перетворюючи кримчан у російських "громадян", яким у майбутньому може знадобитися "захист" від уявних загроз зі сторони Києва. Це явне повторення тієї моделі, що діяла в Грузії. Крім того, до 2042 року подовжена оренда російського Чорноморського флоту в Севастополі, термін дії якої минав у 2017 році. Україна перетворюється в російський протекторат.

Путін презириво ставиться до українських національних почуттів. На зустрічі НАТО в 2008 році російський диктатор заявив тодішньому президенту Джорджу Бушу: "Україна - це не справжня країна". Насправді, пояснив Путін, це "подарунок" Москви, оскільки раніше Україна була частиною царської Росії. Він відкрито називав Україну "Малоросією". Його заяви не просто образливі й нешанобливі – вони агресивні й войовничі.

Вашингтону давно пора звернути на це увагу. Спроби Обами натиснути на "кнопку перезавантаження" у відносинах із Кремлем зазнали невдачі, додавши сміливості й нахабності фашистському режиму Путіна. Сповзання України в безодню путінізму стане трагедією історичних масштабів. Всупереч пропагандистським заявам з Москви, Україна - це не регіональний форпост російської цивілізації, а частина Європи. Це нація, яка давно страждає, яка володіє чітко вираженою культурною самобутністю, що сягає коріннями в західні цінності, із власною мовою й унікальними слов'янськими традиціями й спадщиною.

Україна - це східний бастіон Заходу. Це стратегічний оплот боротьби з російським експансіонізмом. Це не "Малоросія", а самостійна країна. Америка не повинна закривати на це очі. Ми повинні шльопнути ведмедя по пащі й чітко сказати Путіну, щоб він забрав свої жадібні лапи від України.

Джеффрі Кунер - президент вашингтонського експертно-аналітичного центру Інститут Едмунда Бьорка (Edmund Burke Institute) для The Washington Times, США.

Переклад: ИноСМИ.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.