Публікації 2022-09-15T13:28:18+03:00
Українські Новини
Ваще не вмерла Україна!

Ваще не вмерла Україна!

Ви будете сміятись, але Київ має чудовий вигляд. Думаєте, що Київ - провінція? Анітрохи!

Ви будете сміятись, але Київ має чудовий вигляд.

Вулиці вирують народом навіть увечері, на кожному розі невелика кав'ярня - їх легко знайти за кольоровими лампочками. Годують смачно й за московськими мірками недорого.

Думаєте, що Київ - провінція?

Анітрохи!

Відреставровані й нові готелі сяють металом і склом. В одній із них традиційна недільна радість, куди збігаються гурмани: на декількох столах виставлена вся кухня світу, один раз платиш і їси без обмежень. Їси устриці, наприклад. Або суші з сашимі. Їж скільки завгодно.

Так, це є й у Москві, але тонкий знавець подібних радостей, який запросив мене на бенкет, пояснює, що в точно такому ж готелі в столиці Росії теж так, та не зовсім: за десерти й солодощі ти платиш окремо. Окремо платиш навіть за чай і каву, що взагалі дивно, якщо врахувати, скільки ти вже заплатив за шведський стіл із тридцяти страв середземноморської, європейської й азіатської кухонь.

Загалом, Київ "жжот"!

На вулицях повно молоді, яка говорить українською, закохані парочки туркочуть “мовою” - це вважається гарним знаком для майбутнього національної мови. Національні мільйонери й навіть мільярдери інвестують, будують, артисти виступають, а мери...

Ну, мери - у своєму дивакуватому репертуарі.

- Поглянь, - каже мені мій київський приятель, - ти бачиш цю будівлю?

Я дивлюсь і цокаю язиком: будівля дійсно чудова. Це величезний багатоповерховий відреставрований старовинний будинок поряд із оперним театром у самому центрі Києва.

- Так от, - пояснює приятель, - є інформація, що мер Києва подарував цю будівлю боксерові Кличку. І зараз Кличко перероблятиме її чи то в офісний центр, чи то в дохідний дім!..

Я уявив собі подібне в Росії - щоб в нас у столиці комусь як національному героєві країни (а брати Клички в Україні - герої) взяли та й подарували будинок... Взагалі, “перегини”, які нині сьогодні сміливо інкримінують Лужкову, бліднуть перед дивацтвами мера Києва Черновецького.

Київський мер - герой не тільки політичних, а й гумористичних шоу в Україні. І йому тут все, що думають, кажуть в очі, а не позаочі. Причому кажуть іноді в таких висловлюваннях, що в нас давно б закрили телеканал, який спробував би влаштувати щось подібне.

Для українців Росія далеко, але вона - поряд. Вона - постійний подразник.

Для українців Росія далеко, але вона - поряд. Вона - постійний подразник.

“Регіонали” на чолі з Віктором Януковичем, котрі прийшли до влади, вважають “перекоси” попереднього правління Ющенка “назавжди перегорнутою сторінкою”. Їм протистоять “націонали”, якщо їх можна так збірно назвати, - ці щодня заявляють, що Янукович зрадник, московський найманець і що Україна капітулює перед Росією, здаючи одне завоювання Майдану за іншим.

Дискусія ця щотижнева. Її (або, вірніше, “їх”, скільки цих дискусій кілька) дивиться вся Україна. Це обов'язковий український політичний ритуал - три потужних політичних ток-шоу, що йдуть у прямому ефірі, на трьох різних українських каналах.

Два з них ведуть Євген Кисельов і Савік Шустер, добре знайомі російському глядачеві. Третє - журналіст Андрій Куликов - зірка, росіянам невідома, але в Україні дуже популярна.

У всіх трьох ток-шоу одна тема - українська політика, але унісону там немає і близько, оскільки канали належать різним бізнес-угрупованням, так що будь-який політик обов'язково знайде канал, де він може висловитися.

На одному шоу проклинають Януковича, на іншому - Тимошенко, на третьому - обох. Але Тимошенко вимагає слова і приходить саме туди, де її постійно критикують. Їй дають трибуну, і колишній прем'єр у прямому ефірі майже п'ятдесят хвилин витримує атаку журналістів, відповідаючи на будь-які запитання, в тому числі про підозри в зловживаннях.

Потім за стіл сідає російський політолог Сергій Марков, який оприлюднює запаморочливу ідею: щоб Росія й Україна написали спільний підручник історії. Йому в студії протистоять націонал-радикали, які вимагають, щоб Росія спочатку провела десталінизацію своєї країни, а потім лізла зі своїми порадами.

- Заберіть зі своїх підручників пособників фашистів Бандеру й Шухевича! - кричить Марков.

- Це наші герої! - заявляють у відповідь “націонали”.

Ток-шоу йде багато годин, вся Україна спостерігає за двобоєм думок.

Інше ток-шоу, яке йшло того ж дня і темою якого була моторошна трагедія на залізничному переїзді (поїзд протаранив маршрутку й загинули 45 людей), взагалі могло поставити рекорд у Книзі рекордів Гіннесса. Воно почалося годині о восьмій вечора, а скінчилося ледь не о четвертій ранку. Там побували й висловилися всі. Члени кабінету й депутати не могли не прийти, щоб як мінімум виправдатися й звалити провину один на одного. Цього дня всі ходять із одного ток-шоу на інше, щоб скрізь відмітитись і довести українцям свою спроможність. Якщо ти не приходиш, то ти лузер і боягуз.

Після “бою” Юлії Тимошенко з журналістами ми сидимо з нею в гримерці, й я беру в неї коротке інтерв'ю. Вона скаржиться, що опозиції дедалі складніше жити, що чинна влада опозицію пригноблює, хочуть навіть законодавчо забрати саме поняття “опозиція”.

Поскаржившись на життя, лідер опозиції Тимошенко йде в наступний ЗМІ, де так само докладно розповість про “злодіяння антинародного режиму Януковича” і про те, що тільки її БЮТ приведе Україну до щастя.

Я не звинувачую українців у тому, що вони не помічають своєї свободи, - просто вона стала для них природною, як повітря. Дай Боже, щоб вони стояли на її варті й могли її захистити.

Я дивлюся на українців, як на марсіан.

Воістину “що маємо - не бережемо, втративши - плачемо!”

Так, я розумію, що гривня несподівано різко впала й усе подорожчало.

Це дуже погано, але українці можуть це обговорити.

Вони живуть у країні, де є свобода слова. Де чиновники й депутати не сидять чванливо за стінами, а біжать в ефір, щоб спробувати відмитися від гріхів і провин. А потім українці йдуть на вибори, які нікому й на думку не спадає скасовувати.

Кажуть, що до гарячої води у крані дуже швидко звикаєш. Відвикнути важко.

Я не звинувачую українців у тому, що вони не помічають своєї свободи, - просто вона стала для них природною, як повітря. Дай Боже, щоб вони стояли на її варті й могли її захистити.

Просто, дивлячись на Україну, я думаю про Росію.

Про “кремлівських”, які нікому не підзвітні.

Про “білодомівських”, які за нас призначають “кремлівських”.

Про нового мера Москви, якого призначили без участі москвичів.

І про російську “свободу слова”, яка, за невеликим винятком, перебуває під тотальним контролем.

А українці живуть на іншій планеті.

Просто вони не знають про це.

Автор: Матвій Ганапольский для "Московского комсомольца ".

 

 





Архів
Новини
Безпілотник вибухнув над військовим аеродромом в глибині Росії 15:04
У вересні НБУ застосував до 4 фінустанов заходи впливу за порушення фінмоніторингу та валютного законодавства 14:57
У Чернівецькій області стався землетрус магнітудою 2,4 14:42
Естонська розвідка вважає малоймовірною ядерну атаку РФ на тлі майбутніх навчань 14:20
Поблизу Лимана виявили штаб докумантів з важливою документацією 14:01
Партизанський рух українців зростає кожного дня на окупованих територіях, – ГУР 14:00
У Путіна "в його 70" варіантів вже немає, а в Росії є, – ексглава МЗС Литви 13:47
Мобілізовані окупанти масово зникають на фронті, – перехоплення ГУР 13:28
У Києві починається опалювальний сезон. Де почнуть вмикати опалення від сьогодні 13:28
Влада наразі відновлює лише 13% від зруйнованого РФ, бракує фінансових ресурсів, - Офіс Президента 13:22
більше новин

ok