Як Вашингтон по-новому тисне на Гавану
Економічний тиск США на Кубу триває понад шість десятиліть, проте у 2026 році він вийшов на новий рівень. Раніше американські санкції обмежувалися безпосередньо Кубою та її громадянами, залишаючи іноземним компаніям відносну свободу дій. Новий указ Дональда Трампа запровадив щодо Куби режим вторинних санкцій, аналогічний до тих, що застосовуються проти Ірану та Росії. Будь-які іноземні фінансові інституції, або судноплавні компанії, які забезпечують транзакції чи логістику для кубинського державного сектору, тепер автоматично ризикують потрапити під повне блокування в юрисдикції США, в особливості, ті компанії, які постачають нафту. В зв'язку із цим ситуація в Гавані та провінціях країни останні пів року перебуває у критичному стані, адміністрація президента США запровадила жорсткі обмеження проти двох основних постачальників нафти на Кубу. Проти Мексики санкції були введені наприкінці січня. Щодо Венесуели, після викрадення з Каракасу Президента Мадуро контакти Гавани із Каракасом перебувають на найнижчому рівні за останні два десятиліття.
Гуманітарна криза, протести та блекаут
Після вимушеного обмеження контактів із Мексикою та Венесуелою у лютому, березні, травні та у липні 2026 року відбулися повні блекаути, які залишали без світла мільйони людей одночасно. Відключення досягають до 20 годин на добу. За гуманітарними показниками, які базуються за даними ООН, виробництво продовольства на Кубі впало на 80%, забезпечення ліками становить лише 50% від норми. Гавана потерпає від сміттєвого колапсу через відсутність палива для комунальної техніки.
Також, на Кубі почалась помітна активність протестів, протести наразі мають локальний, але регулярний характер в більшості міст країни. Люди виходять на вулиці не через абстрактні політичні гасла, а коли температура влітку перевищує +35°C, у будинках через блекаут немає світла по 18 годин, не працюють холодильники, не включаються вентилятори, а в кранах зникає вода (насоси теж знеструмлені).
Внутрішні та зовнішньополітичні дії уряду Куби для подолання нинішньої кризи
Президент Мігель Діас-Канель та правляча Компартія країни миттєво приймають рішення, як тільки в якомусь районі починаються збори натовпу, влада вдається до випробуваного часу інструменту, до тотального вимкнення мобільного інтернету та зв'язку в межах району протесту. Це позбавляє протестувальників можливості координувати дії та поширювати відео у реальному часі.
Щодо зовнішньополітичних дій, повній паливній ізоляції острова заважає геополітична підтримка з боку противників США. Головним діючим логістичним рятівником Гавани залишається Росія, з якою правлячий уряд підтримує активний контакт. Незважаючи на ризики, російські танкери періодично проривають блокаду, доставляючи в кубинський порт Матансас великі партії нафти (до 100 тис. тон за раз). Цього палива недостатньо для повноцінного розвитку, але вистачає, щоб утримувати систему від остаточної енергетичної смерті та періодично давати світло в житлові будинки, збиваючи градус протестів.
Однак з наростанням кризи влада вже пішла на вимушений економічний крок, який раніше вважався зрадою ідеології засновника комуністичного режиму на Кубі, Фіделя Кастро, а саме розширення прав приватного сектору для дрібного та середнього бізнесу для уникнення голодних бунтів. Цікаво, що Вашингтон залишив для цього у своїх санкціях спеціальну лазівку. Мінфін США дозволяє продаж палива та товарів на Кубу, якщо вони призначені виключно для приватного сектору. Адміністрація Трампа зробила ставку на те, щоб таким чином виростити всередині острова незалежний від держави клас буржуазії. Проте кубинська номенклатура швидко адаптувалася, більшість успішних підприємців так чи інакше афілійовані з родичами чиновників та військових, що дозволяє режиму перенаправляти приватні ресурси на загальне виживання системи.
Не менш важливо зазначити, що Гавана демонструє готовність до тактичних поступок. На початку квітня 2026 року кубинська влада звільнила понад 2000 політично ув'язнених, намагаючись знизити напругу у суспільстві та продемонструвала США готовність до торгу в питаннях взаємопорозуміння між країнами. Це прямий сигнал Заходу про готовність вести непублічні переговори. Гавана пропонує свободу політв'язням та подальше розширення ринкових реформ в обмін на послаблення енергетичного ембарго, проте ніяк не свою відставку та повну реформацію правлячого уряду, як того потребує адміністрація президента Трампа.
Кінцевий висновок
Найбільш імовірний сценарій майбутнього Куби на даний момент це не революція, а болісна, вимушена трансформація Куби за так званою "в'єтнамською моделлю". Політична монополія Компартії буде збережена за допомогою жорсткого поліцейського контролю, проте в економіці Гавана буде змушена де-факто капіталізувати більшість сфер, розширюючи права приватних підприємств, щоб врятувати власне населення від голодних бунтів.
Куба залишатиметься в пітьмі, але її уряд продовжуватиме балансувати на межі виживання, використовуючи російську нафту та дрібні економічні поступки, як щит проти тиску Білого дому.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.