Українсько-турецьке партнерство останніх двох років перейшло з категорії важливих двосторонніх відносин у категорію стратегічної інфраструктури, яка визначає можливості Києва на ширшому регіональному напрямку. Анкара перестала бути просто постачальником безпілотників та посередником у переговорному процесі. Вона стала платформою, через яку Україна виходить на ринки, до яких раніше не мала доступу, та формує контакти з гравцями, що раніше залишалися в орбіті російського впливу. Найвиразнішими індикаторами цього зсуву є форсоване зближення з Азербайджаном та фактичне відкриття сирійського напряму.
Сирійський прорив став можливим завдяки тому, що саме Туреччина зіграла ключову роль у демонтажі режиму Асада
Падіння Асада наприкінці 2024 року не було результатом природних внутрішніх процесів. Воно сталося після цілеспрямованої роботи Анкари з підтримки проксі угруповань на півночі Сирії, координації наступу на Алеппо й Дамаск та політичного блокування російських каналів зміцнення режиму в критичний момент. Саме турецька стратегія перетворила Сирію з російського форпосту на простір, де Москва втратила бази Хмеймім і Тартус та статус системного гравця.
Україна швидко скористалася цим вікном. Візит Зеленського до Дамаска 5 квітня 2026 року, перший в історії незалежної України, відбувся не самостійно, а за прямого організаційного супроводу Ердогана. Тристоронній формат Україна, Сирія, Туреччина, започаткований під час цього візиту, наповнюється практичним змістом. Двосторонній товарообіг між Києвом та Дамаском зріс у дев'ять разів від моменту відновлення дипломатичних відносин. Сторони обговорюють побудову логістичних маршрутів в обхід Ормузької протоки, де Сирія географічно з'єднує турецький транспортний вузол з арабським узбережжям Перської затоки. Український експорт пшениці зустрічається з потенційним постачанням сирійських фосфатів. Без турецької модерації жоден з цих елементів не був би можливий.
Азербайджанський напрям демонструє, що партнерство з Анкарою відкриває для Києва доступ до тюркського світу
Зближення Києва з Баку структурно неможливе без участі Туреччини. Азербайджан і Туреччина утворюють зв'язку, яку Алієв публічно описує як одну націю в двох державах, з найвищим рівнем військової координації, спільними навчаннями та узгодженням оборонних замовлень. Те, що азербайджанська сторона погодилася на розширений формат співпраці з Україною, аж до обговорення спільного виробництва в оборонній сфері, відображає узгоджену позицію всередині цієї зв'язки.
Підписаний у Баку наприкінці квітня пакет з шести документів охоплює енергетику, торгівлю та оборонно-промисловий комплекс. Двосторонній товарообіг перевищив півмільярда доларів і зростатиме далі. Російські удари по азербайджанській дипломатичній установі та енергетичних об'єктах азербайджанських власників в Україні, а також збиття азербайджанського літака над Грозним наприкінці 2024 року остаточно зруйнували старий московсько-бакинський консенсус. Алієв публічно кваліфікував такі дії як свідомо недружні. Україна вийшла на роль партнера, що пропонує Баку конкретний бойовий досвід та інженерні рішення, тоді як Туреччина забезпечує політичну й технологічну рамку.
Базове українсько-турецьке партнерство у безпеці та оборонній промисловості залишається фундаментом, на якому тримається регіональна архітектура
Розширення на Сирію та Азербайджан було б неможливим без щільності самого українсько-турецького ядра. Туреччина бере участь у будівництві корветів класу Ada для ВМС України, постачає безпілотні системи, долучається до ініціатив розмінування Чорного моря в межах тристороннього формату з Болгарією та Румунією. Анкара прямо розглядається українським керівництвом як постачальник морської компоненти майбутніх безпекових гарантій. У 2026 році Туреччина прийматиме саміт НАТО, і питання місця України в Альянсі обговорюється Зеленським з Ердоганом у звичайному робочому режимі.
Туреччина залишається ключовим контрагентом в обмінах військовополоненими, основним майданчиком для переговорних треків та одним з небагатьох гравців, готових розглядати фізичну присутність на українській території в межах післявоєнного моніторингу. Секретар РНБО Умєров здійснює регулярні візити до Анкари для координації безпекових питань. Між сторонами існує домовленість про великий спільний енергетичний проєкт, обриси якого Зеленський артикулював за результатами квітневих візитів та який, найімовірніше, поєднує азербайджанський газ, турецьку транзитну інфраструктуру та українську систему зберігання.
Протидія Росії через турецьку платформу виявляється ефективнішою за пряму конфронтацію в кожному окремому регіоні
Логіка Анкари полягає в тому, щоб не вступати у відкрите протистояння з Москвою, але систематично звужувати простір її маневру там, де російська присутність історично була домінантною. Сирія була витіснена через підтримку нової влади. На Південному Кавказі російський монопольний статус посередника зруйновано через консолідацію зв'язки Туреччина, Азербайджан та поступове втягування Вірменії в західний контур. У Центральній Азії Анкара працює через Організацію тюркських держав з сукупним економічним потенціалом понад два трильйони доларів.
Україна вписується в цю логіку як партнер, що приносить актуальний бойовий досвід та політичну легітимність антиросійського курсу. Те, що Київ давно артикулює намір отримати статус спостерігача в Організації тюркських держав, не випадкове. Через турецьку вісь Україна отримує вихід на простір, де російський вплив скорочується, не маючи власних важелів проникнення. Анкара, своєю чергою, отримує партнера з реальною військовою вагою, який підсилює її позиції без створення конкурентного центру. Це рідкісний випадок, коли інтереси двох держав структурно посилюють одна одну на тривалому часовому горизонті.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.