Податковий блок у нинішній програмі МВФ для України є не технічним додатком, а частиною кредиторського бачення фінансової стабілізації. У staff report за програмою EFF Фонд прямо пов'язує розширення податкової бази зі зменшенням викривлень у системі, скороченням ухилення та зростанням внутрішніх доходів бюджету. У цьому пакеті зафіксовано кілька ключових напрямів. Йдеться про оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи, скасування ПДВ-пільги для імпортних товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях до 150 євро, розширення ПДВ-бази для спрощеної системи після підвищення порогу, але не вище 4 млн грн, а також про збереження 5-відсоткового військового збору після завершення воєнного стану. МВФ окремо наголошує, що українська база ПДВ є надто вузькою, зокрема через чинний режим спрощеного оподаткування.
На рівні уряду ця логіка вже переведена у законодавчі дії. Станом на початок квітня 2026 року до Верховної Ради було внесено законопроекти №15110, №15111 та №15112 (після комітетів ситуація змінюється). Вони стосуються відповідно продовження військового збору, оподаткування доходів через цифрові платформи та зміни правил ПДВ для міжнародних поштових відправлень і електронної торгівлі. Окремий великий проект щодо ПДВ для ФОПів у цьому пакеті формально не дійшов до фінальної парламентської конфігурації, але сама ідея не зникла. Вона залишається в офіційній податковій логіці уряду і МВФ як структурний напрям на 2027 рік.
Як бізнес сприймає подібні реформи
Найбільш жорстка реакція бізнесу стосується саме ПДВ для ФОПів. Тут опір є системним і зрозумілим. Спілка українських підприємців прямо заявила, що не підтримує ініціативу зробити ПДВ обов'язковим для ФОПів. Аргументація будується навколо кількох тез. По-перше, це різке зростання адміністративного навантаження. По-друге, це додаткові витрати на бухгалтерію і податковий супровід. По-третє, це ризик розширення конфліктів із податковою через блокування накладних і штрафи. Також, це прямий стимул для частини бізнесу або піти в кеш, або скоротити діяльність, або шукати нові схеми дроблення. Не випадково Державна регуляторна служба у січні 2026 року не погодила відповідний проект Мінфіну, а СУП публічно пов'язала це з тиском бізнес-спільноти та з критикою самої концепції.
У цій реакції є проста економічна логіка. Малий бізнес у воєнних умовах працює в реальності нестабільного попиту, стрибків витрат, перебоїв із логістикою, падіння купівельної спроможності і високої регуляторної невизначеності. У такій ситуації ПДВ для дрібного підприємця це не просто ще один податок. Це вхід у значно складнішу систему адміністрування, яка для великої компанії є рутинною, а для малого суб'єкта стає постійним фактором ризику. Саме тому бізнес читає цю реформу не як детінізацію, а як нав'язування великої податкової моделі тому сегменту, який із самого початку був виведений у спрощений режим саме для зниження бар'єру легальної роботи.
Набагато спокійніша реакція на законопроект щодо цифрових платформ. Тут організований бізнес не відкидає саму ідею. Європейська Бізнес Асоціація підтримує концепцію імплементації правил звітності для цифрових платформ, але наполягає на доопрацюванні тексту, щоб він відповідав європейській практиці і не створював зайвих технічних викривлень. Американська торговельна палата також закликає парламент працювати з цим блоком далі, хоча паралельно звертає увагу на складність окремих процедур у поданих редакціях. Це означає, що для бізнесу тут питання стоїть не у площині заперечення, а у площині якості інструменту. І це дуже показовий контраст з історією навколо ПДВ для ФОПів. Там бізнес відкидає саму логіку. Тут він погоджується з напрямом, але хоче коректної реалізації.
У темі міжнародних посилок реакція бізнесу вже не така однорідна. Частина організованого бізнесу, зокрема бізнес-об'єднання, що представляють великий легальний ритейл і компанії, які працюють у формальному податковому полі, підтримує скасування пільги до 150 євро. Аргумент полягає в тому, що чинна система дає іноземним продавцям і схемному імпорту податкову перевагу над українськими компаніями, які сплачують ПДВ, мито, несуть витрати на легальний імпорт і конкурують із товарами, що заходять на ринок через спрощений канал. Саме цю позицію публічно підтримує і бізнес-спільнота через ТПП України, де законопроєкт №15112 оцінюється як крок до рівних умов конкуренції.
Але підтримка самої ідеї не означає підтримку будь-якої її реалізації. І тут починається друга лінія критики. Частина бізнесу попереджає, що українська митна система може просто не витримати різкого переходу до оподаткування всіх дрібних відправлень. У публічній дискусії навколо законопроекту вже лунають цифри про понад 75 млн посилок на рік, які проходять через операторів. Критики змін вказують на ризик технічного перевантаження, затримок, зростання транзакційних витрат і нових можливостей для корупції. Тобто сама по собі логіка вирівнювання правил визнається, але бізнес ставить під сумнів здатність держави впровадити її без адміністративного провалу. Це типова українська історія. Правильна мета не гарантує правильного результату, якщо інституція не готова.
Щодо військового збору бізнес-середовище реагує стриманіше. Головна лінія тут полягає не в запереченні потреб армії і сектору безпеки. Їх бізнес якраз визнає. Проблема в іншому. Підприємницьке середовище дедалі більше сприймає українську податкову політику як простір, де тимчасові воєнні рішення перетворюються на постійні без достатньої передбачуваності. Саме тому навіть там, де бізнес не виступає прямо проти платежу, він хоче чітких строків, зрозумілого цільового характеру і гарантій, що військовий збір не стане просто черговим безстроковим податком під правильним політичним гаслом.
Якщо звести реакцію бізнесу до спільного знаменника, картина буде досить чіткою. Бізнес не заперечує самої необхідності детінізації. Бізнес не відкидає ідею прозоріших правил, якщо вони вирівнюють конкуренцію. Але він дуже жорстко реагує на будь-яку спробу підмінити детінізацію розширенням фіскального та адміністративного тиску на тих, хто і так працює в легальному полі.
Пріоритет має бути на детінізації, а не на механічному підвищенні навантаження
Ключова помилка нинішньої дискусії полягає в тому, що в одному кошику намагаються змішати детінізацію і фіскальне ускладнення правил. Це не одне й те саме. Детінізація починається там, де державі вигідно зробити легальну роботу простою, дешевшою і передбачуваною. Підвищення податкового навантаження починається там, де держава механічно розширює коло платників, додає нові обов'язки і збільшує вартість комплаєнсу, не змінюючи власної якості адміністрування. Україна зараз небезпечно балансує між цими двома моделями. І від того, яку саме з них вона обере, залежить не лише обсяг податкових надходжень, а й загальна економічна стійкість країни.
Саме тому базовий пріоритет має бути дуже чітким. Україні потрібне не формальне розширення бази оподаткування заради виконання меморандуму, а реальне виведення грошей з тіні. Це означає, що ті реформи, які справді знижують бар'єр входу в легальне поле, слід просувати вже зараз. Законодавство щодо цифрових платформ якраз належить до таких рішень. Воно будується на автоматизації, на нижчому транзакційному бар'єрі, на чіткішій моделі адміністрування і тому має потенціал дати ефект без руйнування стимулів працювати відкрито. Саме такі рішення і формують якісний ріст внутрішніх доходів.
Натомість ПДВ для ФОПів у нинішній логіці просувати не можна без доопрацювання з урахуванням реальної економічної ситуації в Україні. Не тому, що схема дроблення не існує. Вона існує. Але боротися з нею треба адресно, а не через перекладання великої податкової моделі на сегмент, який функціонує як малий бізнес. Якщо держава хоче бити по псевдо-ФОПізації великого бізнесу, вона має будувати критерії пов'язаності, посилювати аналітику ризиків, змінювати правила для квазітрудових відносин і працювати по схемах великих мереж та сервісних груп. Але якщо вона просто примусово затягує дрібних підприємців у ПДВ-контур, то майже гарантовано отримає частковий відхід у готівку, нові схеми дроблення і падіння довіри до легального режиму. Це не детінізація. Це статистичне самозаспокоєння на старті і проблеми зі збором податків на наступному етапі.
Те саме стосується і реформи міжнародних посилок. Сама мета тут є зрозумілою і в багатьох аспектах виправданою. Не можна нескінченно тримати режим, за якого легальний український бізнес сплачує повний податковий набір, а частина імпорту заходить через пільгову щілину. Але держава має спочатку довести, що здатна адмініструвати нову модель без паралічу системи. Якщо цього немає, таку реформу потрібно або запускати поетапно, або відкладати до моменту реальної технічної готовності. В іншому разі навіть правильний намір перетвориться на черговий приклад того, як не підготована інституція знищує правильну норму.
З військовим збором ситуація простіша, але теж потребує чесності. Після війни Україні все одно буде необхідно фінансувати армію, оборонну інфраструктуру, резерв, переозброєння і довгострокове стримування Росії. Тому саме по собі продовження окремого оборонного платежу є логічним. Але тільки за однієї умови. Це має бути саме оборонний платіж із чітким цільовим призначенням, зрозумілими строками і публічною підзвітністю. Якщо цього не буде, суспільство і бізнес сприйматимуть продовження збору як ще один крок до розростання постійного податкового тиску без чіткого контракту з державою.
У стратегічному сенсі для України тут є ще один, значно важливіший вимір. Чим успішніше держава реально виводить економіку з тіні через прості й робочі механізми, тим сильнішою стає її внутрішня бюджетна база. А чим сильніша внутрішня бюджетна база, тим м'якшими стають і вимоги міжнародних кредиторів. Кредитори тиснуть там, де бачать слабку здатність держави збирати доходи самостійно. Якщо ж держава демонструє, що може нарощувати внутрішній ресурс без руйнування бізнесу, вона змінює переговорну позицію. Тоді зовнішній кредитор вже не диктує грубі фіскальні рішення, а веде розмову з системою, яка показує результат. Це і є правильна логіка для країни, що воює.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.