Карʼєрний ріст Семена Кривоноса попри судимість
Шлях до кар'єрного злету нині директора НАБУ міг би слугувати прикладом успіху: показова біографія, гучна посада, авторитет… Та за фасадом нібито бездоганного професійного сходження ховаються маловідомі факти та навіть поламані чужі долі. Йдеться про один з епізодів життя Семена Кривоноса, який він багато років приховував чи намагався приховати.
Впродовж останнього часу директор НАБУ по суті є одним із головних ньюсмейкерів країни. Воно й не дивно, адже лише ключовий кейс НАБУ – "Міндічгейт" кардинально змінив політичне тло в країні та фактично поставив президента України Володимира Зеленського у дуже незручне та невигідне становище, оскільки більшість із наближених до влади осіб опинилися за крок від гучних підозр. Пауза у розвитку цього гучного корупційного кейсу, ймовірно, пов'язана не стільки з процесуальними діями, скільки з політичними процесами в Україні, зоукрема, питаннями з виборами. Вочевидь, як тільки перспектива виборів отримає реальні часові та політичні рамки, НАБУ може заявити про нові викриття і нових фігурантів. Та чи існує людина, яка може приміряти роль головного морального антикорупційного авторитета в Україні та буде гідною цього "статусу"?
Підкуп виборців для Юлії Тимошенко
Семен Кривонос очолив Національне антикорупційне бюро 6 березня 2023 року. Оскільки, по закону директор НАБУ призначається на посаду строком на сім років, тому у Кривоноса залишається ще чотири роки у статусі головного антикорупціонера країни. Цікаво, що другий термін Кривоносу не світить, адже одна і та ж особа не може обіймати цю посаду два строки поспіль. Але, чи мав він законні підстави, щоб очолити цей орган? Питання риторичне і на рахунок цього лунають різні позиції. До прикладу, влітку минулого року та наприкінці лютого цього року у мережі з'явилася інформація про те, що у 2008 році Семен Кривонос, який на той час працював у відділі у справах сім'ї та молоді управління у справах сім'ї, молоді та спорту Голосіївської РДА м. Києва, був засуджений за підкуп виборців. Безліч ЗМІ навіть оприлюднили відповідні ухвали суду. Документи мають усі атрибути, які підтверджують їхню достовірність. "Погорів" Семен Кривонос тоді на історії зі студентами. Зокрема, як йдеться у тексті судового вироку, спільно з іншими учасниками схеми він роздавав десятки тисяч гривень за те, щоб студенти кількох столичних вишів на виборах до Київської міської ради проголосували за "Блок Юлії Тимошенко". За іронією долі, вже на початку 2026-го НАБУ під керівництвом Семена Кривоноса викрило Юлію Тимошенко на підкупі народних депутатів.
У 2009 році корупційна справа проти Семена Кривоноса отримала логічне завершення – і у червні того року Голосіївський районний суд Києва визнав Кривоноса винним у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином свого виборчого права у поєднані з підкупом і обманом, вчинених за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 157 КК України). За вчинення цього злочину було передбачено покарання до 5 років позбавлення волі. Відверто, якби не амністія, для 26-річного Кривоноса реальний вирок суду поставив би хрест на кар'єрних амбіціях. Але директору НАБУ вдалося "амністуватися" та не отримати реальний термін ув'язнення, завдяки робочій схемі із всиновлення дитини. Ймовірно, щоб позбутися клейма судимості й очистити біографію, він і вигадав цю історію з дитиною.
Фіктивне батьківство
Так сталось, що за пів року до оголошення вироку у справі підкупу виборців, а точніше у грудні 2008 року, набув чинності закон "Про амністію", який передбачав повне або часткове звільнення від покарання певних категорій засуджених осіб. Зокрема, це стосувалося неповнолітніх осіб, вагітних, осіб з дітьми до 3 років, осіб з інвалідністю, пенсіонерів та учасників бойових дій, що вчинили нетяжкі злочини. Саме цією законною "пільгою" і скористався Семен Кривонос, заявивши про наявність на утриманні у нього малолітнього сина Максима, який тільки-но народився. На підставі цього закону його дійсно звільнили від покарання, але не скасували факт судимості. На цьому, здавалось би, історію можна було би завершувати. Якби не важлива деталь: звідки зʼявився син, адже у біографії керівника НАБУ завжди згадувалося лише про двох доньок, тоді як "всиновлений" син виявився зовсім чужим для нього (як і мати дитини), а оприлюднена інформація про його наявність фактично була використана лише для уникнення кримінальної відповідальності?
Правда відкрилася лише через багато років – коли Кривонос став директором НАБУ. Про те, як усе відбувалося насправді, розповіла Світлана Хомченко – мама того самого "сина" Кривоноса. У розмові з народним депутатом VIII скликання Бориславом Березою жінка підтвердила, що у її сина Максима змінювалося свідоцтво про народження – у яке Кривоноса записали єдиним батьком дитини.
"Це була допомога для людини, якій потрібно було виїхати за кордон. Йому потрібно було по роботі. По якомусь контракту. У нього повинна була бути дитина. Це така була інформація… Не пам'ятаю, це був десь 2009 чи 2010 рік. Може, 2009-й", – розповіла Світлана Хомченко. Жінка додала, що людина, яка потребувала допомоги, як їй повідомили нібито для виїзду до США за контрактом, представилась Семеном Кривоносом.
За словами жінки, з проханням "допомогти" звернувся до неї не сам Кривонос, а її знайома. Оформлення документів із зазначенням Кривоноса батьком Максима Хомченка відбувалося у Голосіївському відділі ДРАЦСу Києва. Нагадаємо, що саме у Голосіївській РДА Києва власне і працював Кривонос до вироку суду.
На питання, чи є Семен Кривонос біологічним батьком її сина Максима, жінка ствердно відповіла: "Ні, це [батько] інша людина зовсім". Також вона додала, що чинний керівник НАБУ не пропонував їй жодної допомоги та не підтримував усі ці роки зв'язок з її сином.
"У нас дуже хворів Максим. Я кілька разів зверталася до нього. Щось на день народження мені не вистачало чи коштів на велосипед – і він допоміг. Він сказав: "Немає питань, якщо щось треба буде – звертайся. Але якось…" – пригадала мати дитини. Жінка також заперечила, що свідоцтво про народження її сина, де батьком значиться Кривонос, використовувалось під час судових засідань або з метою уникнення кимось кримінальної відповідальності. Необхідністю скасування дії свідоцтва про народження на той час Максима Семеновича Кривоноса, мати хлопця назвала оформлення його до школи.
"Я зателефонувала [Кривоносу] і сказала, що оформлюю дитину до школи, і хочу, аби всі документи були такими, як раніше. Ми поїхали, здали ДНК – і все. Він [не був проти] зовсім. Він заплатив за тест", – чсказала жінка й додала, що після цього Семен Кривонос жодним чином не підтримував з нею стосунки.
Нині, за словами матері, її син Максим Хомченко живе у Польщі та навчається у ВНЗ. Життям Семена Кривоноса вона не цікавиться, як і, власне, не цікавився і він її сином.
Кандидат в НАБУ
Примітно, що у біографії очільника НАБУ відсутня будьяка інформація про роботу за кордоном, зокрема у Сполучених Штатах. Ймовірно, Кривонос використав у власних цілях не лише сім'ю Хомченків, а й Феміду.
Доволі лояльною до Кривоноса, як кандидата на керівника Національного антикорупційного бюро виявилася й конкурсна комісія з обрання директора НАБУ. Втім, жоден із шести членів комісії, серед яких були й представники міжнародних організацій, не став на заваді призначенню Кривоноса, попри наявність у нього судимості, хоч і звільненного від кримінальної відповідальності по амністії. Але, не варто забувати, що саме несправжнє батьківство Кривоноса, ймовірно, і було використано як підстава для амністії. А такі обставини прямо можуть свідчити про порушення процедури перевірки кандидатів. Адже, згідно із законом України "Про Національне антикорупційне бюро України", наявність судимості за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не знята або не погашена в установленому законом порядку, є абсолютною перешкодою для прийняття на роботу до НАБУ.
Хотілося б зрозуміти, у який спосіб члени конкурсної комісії у НАБУ оцінювали доброчесність та компетентність Кривоноса і як він пройшов перевірку, зокрема на поліграфі, що передбачає підтвердження відсутності судимостей. Вочевидь, не лише конкурсна комісія виявилася "засліпленою" професійними якостями кандидата. Річ у тім, що будь-який претендент на посаду керівника правоохоронного органу обов'язково проходить так звану спецперевірку – комплексне вивчення інформації про особу, яка бажає стати чиновником державного рівня. Але яким чином Нацполіція, СБУ, НАЗК та інші правоохоронні органи не "помітили" судимості кандидата – це загадка, яку ще потрібно розгадати. Зрештою, не згадавши про наявність судимості під час конкурсу Семен Кривонос, імовірно, ввів в оману і суб'єкта призначення директора НАБУ – на той час прем'єр-міністра Дениса Шмигаля.
Формально – через судовий вирок, Кривонос не повинен був брати участь у конкурсі на посаду директора НАБУ, а фактично – можливе фіктивне батьківство дозволило йому уникнути реального покарання у вигляді увʼязнення за гратами та отримати високу впливову посаду і майже 4 млн грн річної зарплати.
Виходить, що вся ця історія від самого початку, ймовірно, ґрунтувалася на обмані та фікції. Відтак, чи отримало суспільство той ефект від призначення Кривоноса, на який і був запит? Питання відкрите. Проте, такий підхід до справ може завдати удару по довірі до правосуддя, правоохоронної системи та державних структур. Бо, коли принципи доброчесності перестають працювати для тих, хто має їх гарантувати, авторитет інституції руйнується першим.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.