Німецький щотижневий журнал Der Spiegel 23 січня 2026 року випустив номер із провокаційною обкладинкою, на якій зображено ілюстрації провідних європейських лідерів, що в образі озброєних вікінгів захищають Гренландію від агресивної політики Трампа. На обкладинці заголовком виступає фраза "Дональде, досить!", а підзаголовком - "Імперіалізм Трампа. Як Європа може втриматися".
Це чіткий сигнал: Європа не дасть нікому торгувати суверенітетом союзників у межах НАТО. Публікація Der Spiegel привернула увагу через пряму оцінку зовнішньої політики президента США Дональда Трампа як чинника, що суттєво змінює трансатлантичні відносини.
Зміни у трансатлантичній політиці
У січні 2026 року конфлікт навколо Гренландії спричинив міжнародну кризу, яка ще не добігла фіналу, попри проміжні результати у вигляді публічних заяв про вирішення суперечки дипломатичним шляхом.
На засіданні Всесвітнього економічного форуму в Давосі 21 січня Трамп заявив, що США не застосовуватимуть військову силу для контролю над Гренландією, але прагнуть мати постійний доступ до острова. Після розмови з Трампом Марк Рютте заявив, що кризу врегульовано, але до фінальної угоди між США та Данією це наблизило лише на декларативному рівні.
Початкова жорстка риторика Трампа щодо Гренландії, а також відносин із союзниками по НАТО викликала низку реакцій у європейських лідерів, які розкритикували підхід США до побудови відносин зі своїми стратегічними партнерами.
Раніше у січні Трамп погрожував запровадженням тарифів до 25% на товари з європейських країн, якщо вони не підтримають вимоги щодо контролю над островом. Така позиція США - це економічний тиск у зовнішній політиці щодо держав ЄС та НАТО, у результаті якого зросла напруга між Брюсселем і Вашингтоном.
У відповідь на погрози Трампа Європейський Союз почав розробляти пакет жорстких заходів. ЄС розглядав можливість запровадження мит на американські товари загальною вартістю 93 млрд євро або обмеження доступу американських компаній до єдиного європейського ринку. Після розмови з Рютте лідер США скасував своє рішення, але в Європі в черговий раз зрозуміли, що "Нові Штати" навряд чи можна вважати надійним партнером.
Останні події у трансатлантичних відносинах також спричинили перегляд ролі Сполучених Штатів у системі європейської безпеки. В ЄС все частіше лунають тези про необхідність стратегічної автономії Європи від зовнішніх гарантій. Це відображається у виступах посадовців, які підкреслюють, що ЄС має зменшувати свою залежність від рішень Вашингтона у сфері оборони.
Попри це, позиція НАТО щодо подальших кроків залишається складною. З одного боку - розраховувати на оборонну парасольку з Північної Америки вже не варто. З іншого - не можна відкидати сценарій з поверненням Штатів до більш традиційного управління після зміни адміністрації у Білому Домі. Створення ж нового альянсу без участі США є важким, хоча й раціональним сценарієм. Головна перешкода для цього - неготовність країн континентальної Європи до самозахисту. Це не тільки про довгі ланцюги ОПК і нестачу коштів на швидкий розвиток промисловості та R&D, а й неготовність суспільств до захисту національних інтересів.
Der Spiegel - не перші та не останні, хто вважає Трампа імперіалістом
Разом з обкладинкою у номері Der Spiegel опубліковано аналітичний матеріал, у якому політика адміністрації Дональда Трампа щодо Гренландії розглядається як зміна зовнішньополітичного підходу США. Це зафіксовано у підзаголовку номера "Імперіалізм Трампа. Як Європа може втриматися", де редакція використовує поняття "імперіалізм" для опису дій Вашингтона.
Ключова теза - дії Трампа дедалі частіше створюють для Європи політичні й безпекові ризики та ставлять під сумнів передбачуваність США як союзника. Редакція формулює позицію про необхідність більш жорсткої та скоординованої відповіді з боку європейських держав і про потребу посилення власних спроможностей Європи у сфері безпеки.
Ключове питання - чи спроможна Європа наразі відповідати сильно та консолідовано? Наразі ідуть перемовини між США та Данією щодо так званої "Гренландської угоди". Але що буде, якщо вони завершаться черговою сваркою та новими агресивними діями американської адміністрації?
Попри публічну опозицію діям Трампа з боку Макрона, Фредеріксен та Рютте, а також (менш публічно) Стармера та Мерца - у ЄС наразі немає ресурсу для рівного протистояння ні в економіці, ні в дипломатії. Європі не потрібна ескалація, тому вірогідно в угоді будуть серйозні поступки з боку європейців.
Лідери нової Європи (якщо вона матеріалізується)
На новій обкладинці Der Spiegel зображені п'ять політичних лідерів ЄС, які в січні 2026 року були ключовими фігурами у конфлікті навколо Гренландії, тарифних погроз США і питання автономії Європи.
Президент Франції Еммануель Макрон став основним голосом Європи в конфронтації з позицією США. Не дивно, що саме він став рупором протесту - йому вже не потрібно переобиратись. Макрон наразі проводить свій другий термін на посаді президента у Франції, яка проходить глибокі внутрішні кризи. Для нього вигідно вдаватися до ризикових зовнішньополітичних дій. Якщо результат буде позитивним - чудово. Якщо ж ні - то це вже ні на що не повпливає.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц не дивлячись на відсутність публічної різкої опозиції Трампу - все одно відіграє велику роль. Він, як лідер найбільшої економіки Європи, прямо впливає на всі політичні рішення ЄС.
Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, доля якої прямо залежить від майбутнього ЄС, діяла і буде діяти задля посилення субʼєктності ЄС і залишатиметься в чіткій опозиції до будь-яких зазіхань на суверенітет країн-членів.
Прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, держава якої опинилася в центрі цієї ситуації, далеко не темна конячка в цій грі. Данія, як і інші північні країни, потенційно може стати майбутнім гаманцем обʼєднаної європейської армії.
Прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні тут радше в ролі потенційного містка для збереження стабільних відносин із Трампом. Причина тут не лише в гарних персональних стосунках, а й у тому, що Італія наразі - це ключовий канал для американського LNG в Європу.
Когось може здивувати відсутність лідера Британії на обкладинці, але тут можна впевнено стверджувати - він там є, навіть коли його не видно.
Наскільки далеко наразі можна дивитися в майбутнє?
Подальша доля Гренландії залишатиметься темою дипломатичних консультацій між Данією, її автономією та союзниками у НАТО, де ключовими будуть політичні домовленості про безпеку та економіку. Для Трампа посилення військової присутності - це не фінальна мета. Данія і до конфлікту публічно не була проти розміщення нових баз. Гренландія багата на критично важливі для США ресурси, які можуть знизити залежність від КНР. Для Трампа це і є ключовою метою конфронтації.
Також великим питанням є майбутнє НАТО. Наразі Трамп розглядає Європу як велику беззубу бочку з ресурсами, над якою можна знущатися у дипломатичній площині для отримання торговельних та інших преференцій. Але наскільки довго Європа буде беззубою - це вже залежить виключно від політичних рішень лідерів ЄС. З огляду на сьогоднішню динаміку розвитку ситуації - створення нового європейського безпекового альянсу з Україною як ключового гаранта безпеки, північних країн як основних фінансових донорів, а Німеччини та Польщі як ключової промислової бази залишається виключно питанням часу.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.