Чому операція НАБУ "Мідас" ризикує завершитися провалом?
Минуло два місяці з моменту, коли НАБУ гучно увірвалося в інформаційний простір з операцією "Мідас". Із самого початку цю справу було подано як масштабне викриття корупції у стратегічній для держави сфері — енергетиці.
Нагадаємо, 10 листопада Бюро заявило про проведення антикорупційної операції у сфері енергетики. За офіційною версією слідства, йшлося про викриття корупційної схеми в державному "Енергоатомі", у межах якої було проведено понад 70 обшуків. НАБУ стверджувало, що організатори схеми отримували до 15% вартості контрактів компанії у вигляді "відкатів", які сплачували контрагенти, фактично нав'язані керівництву "Енергоатому" учасниками цієї ж схеми.
За версією слідства, загальна сума коштів, які були "відмиті" в межах цієї схеми, сягнула 100 мільйонів доларів. Для підкріплення цієї версії НАБУ оприлюднило записи розмов фігурантів із кодовими іменами та публічно окреслило коло осіб, яких слідство вважає причетними.
У межах цієї справи Національне антикорупційне бюро України повідомило про підозру семи фігурантам. Серед них — бізнесмен, співзасновник студії "Квартал-95" Тимур Міндіч (на плівках НАБУ кодове ім'я "Карлсон"), Ігор Миронюк ("Рокет"), виконавчий директор з безпеки "Енергоатому" Дмитро Басов ("Тенор"), Олександр Цукерман ("Шугармен"), Ігор Фурсенко ("Рьошик"), Леся Устименко і Людмила Зоріна.
Водночас за два місяці після оголошення операції фокус суспільної уваги закономірно змістився від початкового інформаційного ефекту до фактичного стану досудового розслідування. Саме на цьому етапі стало очевидно, що заявлений масштаб викриття потребує підтвердження конкретними процесуальними діями. У цьому контексті запитання почали виникати не лише до осіб, яких слідство вважає фігурантами справи, а й до підходів і рішень самого антикорупційного органу — зокрема в частині публічних заяв, визначення кола підозрюваних та переконливості доказової бази.
"Відсутність аудиту та підозр"
У справі "Мідас" запитання до антикорупційного органу виникли вже на рівні базових фактів, які мали бути перевірені ще до публічного оголошення підозр і не вимагали складних слідчих дій. Зокрема, йдеться про фактичний статус осіб, яких НАБУ назвало фігурантами корупційної схеми.
Один із таких випадків стосується Ігоря Миронюка, якого на початковому етапі розслідування Бюро публічно представляло колишнім радником міністра енергетики. Втім, під час засідання Вищого антикорупційного суду з'ясувалося, що Ігор Миронюк не обіймав посаду радника міністра енергетики Германа Галущенка.
Доволі дивною виглядає позиція представника обвинувачення, який під час засідання заявив, що "радником можна бути не лише безпосередньо на постійній основі, радником можна бути й за відповідними довіреностями, які можуть надаватися усно".
Ця невідповідність між публічними заявами НАБУ та фактичними обставинами викликала бурхливу реакцію з боку експертного середовища. Колишній голова Луганської ОВА Георгій Тука звернув увагу на те, що подібні неточності мають значення не лише для окремого епізоду, а й для оцінки якості розслідування загалом.
"Такими "дрібницями" НАБУ саме підставляється, знецінюючи власну роботу. І тут виникає закономірне питання до НАБУ: це некомпетентність, халатність чи свідоме перебільшення для створення гучнішого ефекту?", — розмірковує Тука.
Паралельно в публічному просторі почали лунати запитання не лише щодо окремих формулювань у справі, а й щодо логіки формування переліку осіб, яким було повідомлено про підозру.
Частина експертів звертає увагу на те, що історія дедалі більше набуває рис медійного проєкту, тоді як притягнення до відповідальності посадовців, які могли реально впливати на корупційні рішення, залишається під питанням.
На це, зокрема, звертає увагу журналіст Сергій Іванов у своєму телеграм-каналі. На його думку, попри гучні заяви та широкий розголос, перелік фігурантів не охоплює осіб, які відповідно до своїх посадових повноважень ухвалювали ключові рішення щодо розподілу коштів і діяльності "Енергоатому". Він наголосив, що немає підозр особам, які фактично ухвалювали рішення стосовно коштів Енергоатому. Якщо є корупційний злочин, повинні бути й посадовці, які несуть за нього відповідальність.
Окремо експерти піднімають питання відсутності обіцяного аудиту в "Енергоатомі". Без результатів таких перевірок складно оцінити як масштаб можливих зловживань, так і реальні фінансові наслідки для державної компанії.
Та попри публічні обіцянки провести аудит, за два місяці після гучних заяв, цього так і не трапилось.
Сам же Енергоатом заявив про те, що "випадок, який стався в компанії, не завдав шкоди активам та фінансовому стану АТ "НАЕК "Енергоатом".
"Нагадаю, нам обіцяли розповісти про вкрадені мільярди "Енергоатому", показати мегадиван з доларами. Де це все? Де аудит "Енергоатома", "Укренерго" та "Центренерго", де аудит проектів з розбудови захисних споруд на підстанціях?", — запитує на своїй сторінці у Facebook журналіст Сергій Лямець.
"Дивні рішення НАБУ"
З судових засідань у справі також стало відомо про те, що НАБУ відмовилось визнати НАЕК "Енергоатом" потерпілим від розкрадань, а представник сторони обвинувачення запропонував адвокату у разі незгоди з таким рішенням оскаржити його у суді. За логікою обвинувачення виходить, що адвокати підозрюваних мають домагатись в суді визнання Енергоатому потерпілим?
Крім цього, з інформації, яка стала відомою під час судового засідання слідує й те, що НАБУ не планує досліджувати питання джерел корупційного наповлення так званої "пральні", як і не планує з'ясовувати подальший рух цих коштів.
НАБУ та САП не заявлено жодного позову про розірвання корупційних договорів з Енергоатомом, не ініційовано стягнення будь-яких коштів, що були надмірно сплачені або могли бути недоотримані державою. Можливо НАБУ не бажає йти до суду з такими "доказами"?
"100 мільйонів доларів та плівки"
Окремі запитання викликає і сума, яку НАБУ називає результатом нібито легалізованих коштів у межах справи "Мідас". За версією слідства, йдеться про 100 мільйонів доларів. Водночас за два місяці після гучних заяв публічно так і не було пояснено, де саме перебували ці кошти, на яких рахунках вони зосереджувалися та яким чином їх вдалося ідентифікувати.
"Добре, тоді логічне питання — де ці 100 мільйонів? Де матеріальні докази, а не просто голоси на аудіо, які можна трактувати як завгодно? Можливо, у слідчих НАБУ вже є ті банківські рахунки та крипто-гаманці, куди відправлялись вкрадені кошти. Тоді, ймовірно, варто про це теж сказати публічно (звісно, не розголошуючи таємницю слідства)", — звертає увагу колишній голова Луганської ОВА Георгій Тука.
Окремо Тука згадав і справу колишнього віце-прем'єра Олексія Чернишова, якого звинувачують в незаконному збагаченні у справі про розкрадання в Енергоатомі. За даними слідства, експосадовець був серед осіб, які відвідували так звану "пральню" — місце, де здійснювалася легалізація коштів, отриманих злочинним шляхом.
Цей епізод, за його словами, також викликає запитання до логіки дій антикорупційних органів.
"Але якщо це так, то чому його не затримали в момент отримання коштів? З точки зору "ефекту", затримання з валізою виглядало б куди ефективніше, ніж розповіді "карлсонів"", — зазначає Тука.
Фактично єдиними публічними доказами, на які посилається НАБУ, залишаються оприлюднені аудіозаписи розмов фігурантів. Однак запитання виникають і щодо самих оприлюднених аудіозаписів.
Якщо вони справді є ключовим або єдиним елементом доказової бази, то, як зауважують юристи, цього може бути недостатньо для доведення вини фігурантів у суді. З критикою такого підходу виступив народний депутат Сергій Власенко.
"У мене єдиний висновок, що окрім записів розмов у НАБУ нічого немає. Так не буває, що є один доказ, який є царицею доказів. Так не буває. Слідство — це складний процес, який полягає в дослідженні обставин. І відповідно до кримінального процесуального кодексу, слідчий зобов'язаний довести вину особи поза межами будь-якого розумного сумніву. Я розумію, що вони, я маю на увазі НАБУ і САП, навчилися робити піар-акції. Маю на увазі, коли вони розповсюджують плівки. Плівки дійсно містять жахливу інформацію. Дійсно, розкрадання коштів із бюджету під час війни це неправильно, абсурдно і аморально. І незаконно. Але це все треба доводити", — зазначив Власенко в інтерв'ю "Українським новинам".
Окремо Власенко ставить питання про долю всього обвинувачення у разі, якщо експертиза не підтвердить автентичність голосів.
"Що буде тоді? Справа здується? А що буде, я ж кажу ще раз, якщо кожен із суб'єктів каже "я не давав", а той каже "я не брав". І що ви далі будете робити? І хто вам доведе, що все таки ці гроші ходили? А як ви доведете, що ці гроші незаконні? Я ще раз кажу, можливо це так і є. Навіть скоріш за все так і є. Але кожен крок треба довести юридично", — говорить Сергій Власенко.
За відсутності переконливої доказової бази, про яку говорить Власенко, справа ризикує залишитися гучним інформаційним кейсом без чіткої процесуальної перспективи. Водночас сам факт її публічного запуску вже створив значний резонанс — як усередині країни, так і за її межами.
І поки всередині країни триває дискусія щодо якості доказів, відсутності аудитів та процесуальних перспектив справи, за її межами Україна знову опиняється в інформаційному полі крізь призму чергового корупційного скандалу. Причому це відбувається в надзвичайно чутливий момент — на тлі мирних перемовин, де репутаційний фактор має вагоме значення.
Водночас НАБУ час від часу продовжує анонсувати нові гучні епізоди в межах тієї ж операції, фактично підтримуючи високий медійний градус історії, процесуальні результати якої залишаються невизначеними.
"Міндіч-гейт 2" виглядатиме дуже органічно та своєчасно на тлі мирних переговорів із Трампом. ввх#йло, мабуть, теж задоволений. Все робить працьовите НАБУ, не дякуйте. Мабуть, що Україна недостатньо виглядала кублом корупції та крадівництва. Це ми розуміємо, що це ніколи не припинялося ще від часів Кравчука. А ось пересічним європейцям та американцям буде що обговорити, дивлячись новини про черговий "Міндіч-гейт". ввх#йлу буде черговий аргумент, чому Трамп правий, коли зневажає Україну. Як вплине на переговори чергова згадка про оточення президента? Отже, все це виглядає дуже дивно. НАБУ вчиняє прикре самогубство. Замість боротьби з реальною корупцією, Бюро спочатку роздуло велику інформаційну бульбашку", — пише Сергій Лямець.
Перетворення справи "Мідас" на виключно медійний резонанс створює ризики, які виходять далеко за межі самого розслідування. Адже держава програє в боротьбі за довіру. Ззовні це виглядає як черговий корупційний скандал без юридичного фіналу — саме в момент, коли Україні критично важлива підтримка партнерів. Усередині країни серія гучних заяв без вироків підриває віру в антикорупційні інституції та саме правосуддя.
У підсумку інформаційна бульбашка без судового завершення ризикує перетворитися з інструменту боротьби з корупцією на удар по державі, наслідки якого у воєнний час можуть бути катастрофічними.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.