Російсько-українська війна зламала старі доктрини військових конфліктів. Війна змінилася. Як свого часу поява танків та літаків змінила хід Першої світової, так нині сучасні технології і зокрема безпілотні літальні апарати нівелюють переваги живої сили та дорого озброєння. Дешеві дрони камікадзе здатні знищувати танки вартістю в мільйони доларів, і демонструють подекуди вищу ефективність в ураженні цілей, ніж навіть балістичні ракети. Ще одна ключова зміна цієї війни – горизонт "стратегічної висоти". Адже тепер він перемістився із земної поверхні в космос. Супутники не просто дають перевагу, вони і самі перетворюються на зброю.
Міжнародне космічне право залишається консервативним за формою, але реальність вимагає розуміння змісту воєнних аспектів. Базові рамки задає Договір про космос 1967 року: заборона розміщення на орбіті ядерної та іншої зброї масового знищення, вимога належної поваги до інтересів інших держав і відповідальність держав за національні космічні активності, включно з діяльністю приватних компаній.
Режим відповідальності деталізує Конвенція про міжнародну відповідальність 1972 року: абсолютна відповідальність за шкоду на поверхні Землі або літакам і "вина" за шкоду в космосі іншим космічним об'єктам. Регулювання радіочастот і координацію орбітальних ресурсів забезпечує Міжнародний союз електрозвʼязку (МСЕ): країни зобов'язані експлуатувати станції без "шкідливих перешкод, а визначення та класи небажаних впливів зафіксовані в Радіорегламентах. На рівні "м'якого права" діють рекомендаційні дорожні карти ООН із довгострокової сталості космічної діяльності (2019), а для суто військових кейсів з'явився "Woomera Manual" (2024), який — не будучи договором — систематизує застосовне міжнародне гуманітарне право до військових космічних операцій.
Попри ці рамки, "сіра зона" мілітаризації росте саме на стику двох сфер — навігації, зв'язку і засобів придушення сигналів. ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації, яка є спеціалізованою агенцією ООН) на початку жовтня засудила Росію за масовані перешкоди супутниковій навігації над Європою — країни Балтії фіксують стрибок джамінгу (Глушіння, метод втручання в роботу GPS, який передбачає заповнення приймачів GPS неідентифікованими сигналами, що робить їх непрацездатними) й спуфінгу (шахрайська техніка кібератак, яка використовується для того, щоб підробити особу чи ідентифікаційні дані), інцидент із літаком Урсули фон дер Ляєн став показовим для масштабу ризиків цивільній авіації. ЄС паралельно модернізує наземний сегмент Galileo (Європейська супутникова система навігації), реагуючи на систематичні перешкоди з боку РФ у Балтійсько-Чорноморському регіоні. Дані моніторингу від провайдерів навігації та дослідників фіксують зміщення від "глушіння" до "підміни" сигналів, що складніше виявляти й нейтралізувати.
За даними Головного управління розвідки України, під час російської атаки в ніч на 5 жовтня над Львівщиною пролітали китайські супутники розвідки, що збігається з траєкторією ударів російських ракет. Цей факт вказує на можливе використання Росією китайських супутникових знімків для уточнення координат цілей в Україні. За оцінками Пентагону, Китай має понад 260 розвідувальних супутників проти приблизно 30 у Росії, що створює стратегічну асиметрію — Москва дедалі більше залежить від китайських даних спостереження. Офіційно Пекін не визнає передачу інформації, однак зростання орбітальної активності китайських апаратів над зонами бойових дій збігається з періодами масованих російських обстрілів, що підтверджує координацію дій у космосі.
Китай прискорює створення військово значущих космічних можливостей — від масових пLEO-сузір'їв до експериментів із сервісними й, потенційно, коорбітальними апаратами. За офіційними оцінками розвідки Космічних сил США, КНР уже запустила десятки комунікаційних супутників нового покоління й нарощує сузір'я до тисяч апаратів, що прямо конкурують з комерційними системами Заходу. Влітку китайські Shijian-21 і Shijian-25 здійснювали зближення на надмалій дистанції у GEO, інтерпретоване як випробування дозаправки — технології, що рівною мірою корисна для обслуговування апаратів і небезпечна як інструмент "буксирування" чи виведення супутників противника. У відкритих публікаціях китайські автори обговорюють і більш агресивні підходи до нейтралізації Starlink — від лазерів до спеціалізованих "перехоплювачів". Одночасно Іран публічно заявив про перехід на BeiDou як політичний вибір "навігаційного суверенітету".
РФ тримає у строю власну ГНСС GLONASS і, попри санкційні обмеження, підтримує мінімально достатній склад угруповання. Офіційний бюлетень ЦУС ГЛОНАСС на 18 жовтня 2025 року показує кількадесят діючих апаратів із частиною в статусі "введено в експлуатацію" або "виведено на техобслуговування"; відкриті агрегатори вказують на близько 24 супутники "у використанні за цільовим призначенням". Фактична картина доповнюється інтенсивним використанням джамінгу/спуфінгу в Калінінграді, Криму, Балтиці та Чорному морі, що створює гібридну перевагу без прямого кінетичного ураження космічних об'єктів.
Останні інциденти, які де-факто сприймаються як "атаки" на космічні системи, мають некінетичний характер — електромагнітне придушення, близькі зближення супутників, лазерне "осліплення" сенсорів і порушення правил спектру. У вересні-жовтні європейські джерела та джерела НАТО фіксували системне втручання РФ у супутникову навігацію, включно з кейсом борта голови Єврокомісії; дослідження відстежують різкі піки спуфінгу над Балтикою та Чорним морем. У березні-травні російські "інспектори" серії "Космос" підходили на сотні метрів один до одного, демонструючи спроможності тісних формацій — технічно "двозначну" компетенцію, придатну і для сервісу, і для коорбітального тиску. В липні Німеччина викликала посла КНР через лазерне наведення на німецький літак у місії ASPIDES — інцидент не про орбіту, а про готовність застосовувати засоби засліплення у військово-морській операції; у відкритій пресі також з'явилися матеріали про посилення Китаєм лазерних можливостей проти супутникових сенсорів. Нарешті, незалежний трекер зафіксував, що частина секретних супутників Starshield передавала в "висхідній" смузі 2025–2110 МГц, що суперечить нормам МСЕ і створює ризики перешкод іншим операторам — ще один сигнал, наскільки "грубо" комерційно-військові системи інколи поводяться в ефірі.
Антиспутникові випробування з руйнуванням цілей нині витіснені політично: у 2022-му Генасамблея ООН закликала держави відмовитися від деструктивних прямоточних ASAT-тестів, десятки країн приєдналися до добровільного мораторію. Водночас РФ і КНР голосували проти, а в Радбезі Москва у 2024-му наклала вето на проект, що підтверджував заборону ядерної зброї в космосі, просуваючи повну заборону зброї без верифікаційних механізмів. Правовий вакуум щодо коорбітальних перехоплювачів, лазерного засліплення та масового ЕМ-придушення лишається, а отже ключову роль відіграють норми поведінки, прозорість і національні доктрини застосування сили.
Європа та союзники відповідають новою безпековою моделлю. Німеччина та Франція підписали угоду про супутникову систему раннього виявлення пусків "Odin's Eye", а в ЄС узгоджується "космічний щит" проти російсько-китайських загроз; НАТО та держави-члени інвестують у засоби контр-джамінгу на борту, альтернативні PNT-канали та розбудову наземних сегментів. Це логічний перехід від позиції "захистити кожен супутник" до позиції "вижити як система" — множинні сузір'я, швидке відновлення й здатність працювати при деградованому GNSS.
На цьому тлі Європейська комісія зробила ще один практичний крок — подала до Ради ЄС пропозицію розпочати переговори про участь України в урядовому сегменті супутникового зв'язку Govsatcom і в Програмі захищеної космічної конективності IRIS².
Рішення передбачає мандат на переговори між державами-членами та подальше ухвалення відповідного рішення Радою ЄС, після чого участь України буде оформлена міжнародною угодою за статтею 218 ДФЄС.
У Єврокомісії наголошують, що асоціювання України до Govsatcom забезпечить надійну та захищену супутникову конективність для державних користувачів, критичної інфраструктури та безпекових служб — а отже напряму підвищить стійкість держави та конкурентоспроможність її економіки.
Govsatcom працює за принципом об'єднання і спільного використання супутникових ресурсів держав-членів та приватних операторів, надаючи гарантований доступ до захищених каналів зв'язку там, де наземні мережі вразливі або недоступні.
У контексті України цю мережу розглядають як стратегічне доповнення до комерційних рішень, здатне знизити ризики й залежності, зокрема під час воєнних загроз і кіберінцидентів.
Що це означає для GLONASS, BeiDou, GPS і комерційних мегасузір'їв тут і зараз.
У GLONASS офіційно декларується працездатний склад угруповання, але стратегія РФ опирається більше на агресивну електронну боротьбу проти чужих систем, ніж на кінетичні ASAT-удари. КНР робить ставку на масу і маневреність — тисячі пLEO-апаратів, GEO-сервісні технології та політичну "екосистему" навколо BeiDou, яка вже приваблює держави поза західним табором. США й ЄС зміцнюють нормативний фронт (мораторій на деструктивні тести) і технічний (раннє виявлення, стійкі до перешкод модеми, альтернативний PNT), однак навіть ліберальні демократії стикаються з викликами дотримання спектральних норм, коли військові потреби стискають "цивільні" правила. У підсумку війна супутників — це про безперервний тиск на інформаційно-навігаційний контур противника без переходу юридичних "червоних ліній".
Правовий висновок простий і неприємний: чинні договори забороняють війну у космосі, але не дають чіткої відповіді щодо коорбітальних "інспекторів", лазерного засліплення оптики чи масового спуфінгу GNSS. Практично застосовним залишається загальне МГП: заборона нападів на цивільні об'єкти, принципи розрізнення, пропорційності й запобіжних заходів; у космосі це транслюється в обов'язок мінімізувати небезпеку для сторонніх супутників, відмовлятися від сміттєутворювальних дій і не створювати "надмірних" перешкод. До появи нових юридичних інструментів державам доведеться жити в режимі поведінкових норм, прозорості маневрів/випробувань і технічної стійкості — саме вона сьогодні вирішує, хто переживе війну супутників як систему, а хто ні.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.