Санкції, удари дронів і технологічна ізоляція — комбінація, яка запустила найгострішу паливну кризу в Росії за останні роки. Вперше уряд відкрито визнає нестачу пального, забороняє експорт і готується до імпорту, тоді як зупинка НПЗ оголює критичну залежність від західних технологій.
Вибухова суміш: дефіцит пального у РФ
Росію охопила одна з найгостріших паливних криз за останні роки. У кількох регіонах вже зафіксовані перебої з бензином і дизелем - особливо в Криму, на Далекому Сході, у Південному ФО та у Волзькому регіоні. Деякі сорти пального вже відсутні на заправках у Володимирській області та у приватних мережах, які не мають запасів.
Криза дуже нерівномірна. Приватні АЗС, які не є частиною великих вертикально інтегрованих компаній, важче отримують пальне через скорочення переробки і високі процентні ставки, що ускладнює накопичення запасів. А частка незалежних мереж АЗС у РФ - близько 40 % за обсягом, і саме вони не отримують достатньо бензину через скорочення поставок, тоді як мережі великих нафтових гігантів поки що працюють відносно стабільно.
Через закритість, важко об'єктивно оцінити розмір дефіциту – але російські та західні аналітики говорять, що він може сягати 400 000 тонн на місяць, що відповідає приблизно 20 % від щомісячного споживання.
Аналітична агенція Seala стверджує, що станом на 28 вересня 38 % потужностей первинної переробки нафти - приблизно 338 000 тонн на добу - простоюють через удари й пошкодження. Хоча в деяких аналітиків настільки висока оцінка викликає сумніви.
Цікаво, що тільки близько 70 % цих простоїв пов'язують з ударами українських дронів, тоді як решта - через проблеми з постачанням устаткування, запчастин або через те, що технологічне оснащення не відповідає сучасним вимогам.
Ситуацію ускладнює сезонна активність: збирання врожаю, активне будівництво, перевезення важких вантажів - усе це підвищує попит на пальне в той час, як пропозиція скорочується. У Криму вже введено обмеження: один автомобіль може заправитися не більше ніж 30 літрів за раз. Обмеження в інших регіонах є на окремих АЗС.
Попри заяви уряду, що ситуація "під контролем" (заява віцепрем'єра Новак) - дисбаланс між виробництвом і споживанням має тенденцію лише поглиблюватись, якщо Росія не зможе швидко відновити НПЗ або налагодити імпортні канали.
Ускладнює дефіцит й макроекономічна ситуація. Через війну інфляція в Росії залишалась на дуже високому рівні - наприклад, у липні 2025 року річна інфляція становила 8,8 %. Щоб стримати інфляційні ризики, Центральний банк РФ у липні 2025 року встановив облікову ставку на рівні 18 % У таких умовах кредити для бізнесу - особливо для АЗС, трейдерів і нафтових підприємств - стали вкрай дорогими: варіанти фінансування зростають у мультиплікаторі - позики під 2025% річних означають значні витрати на обслуговування боргу.
При цьому, ціни для населення багато де зафіксовані нормативно. Тож маржа мереж АЗС просідає, іноді = йде в мінус.
Це створює подвійний тягар: мережам АЗС і трейдерам стає важче формувати запас пального через високі витрати на кредитування, заводам — отримувати кошти на ремонти, закупівлю запчастин чи модернізацію.
Заборона експорту: зупинка продажів назовні на користь внутрішнього ринку
Щоб стримати паливний дефіцит усередині країни, російський уряд ухвалив низку жорстких заходів щодо експорту нафтопродуктів. Зокрема, за рішенням уряду РФ, експорт бензину продовжено до кінця 2025 року для всіх експортерів, включно з виробниками.
У випадку дизелю та морського палива ввели часткову заборону на експорт, але лише для продавців (реселерів), тоді як прямі виробники (компанії, що видобувають і переробляють) отримали винятки.
Перед цим уряд вже кілька разів обмежував експорт бензину: наприклад, з липня 2025 року заборона була поширена і на виробників, щоб уникнути дефіцитів у піковий сезон.
Однак на практиці ефект заборон виявився обмеженим. У серпні 2025 року експорт дизелю морськими шляхами знизився на 6% у місячному вираженні - до близько 3,1 млн тонн - через пошкодження виробничих потужностей. Частина експорту дизелю здійснюється через виробників, які на заборону не підпадають, що знижує вплив обмежень. Експорт бензину до моменту заборони зростав: у перші п'ять місяців 2025 року експорт бензину зріс на 25 % порівняно з тим же періодом 2024 року, до приблизно 2,51 млн тонн. Через високі експортні тарифи на дизель для компаній‑не виробників, обмеження часто мають незначний додатковий ефект, оскільки багато поставок вже приголомшені митами.
У межах цих обмежень уряд також заявив, що можуть бути введені подальші заборони чи розширення обмежень, якщо ситуація із дефіцитом погіршиться.
Необхідність імпорту: Росія відкриває ринок
На тлі масштабного дефіциту пального РФ змушена переглядати свою енергетичну політику - вперше за десятиліття офіційно готується до імпорту бензину та дизелю. Для країни, яка десятиліттями була нетто-експортером нафтопродуктів, це – стратегічний економічний і політичний злам.
Наприкінці вересня 2025 року Євразійська економічна комісія (ЄЕК), до якої входить РФ, обнулила ввізні мита на бензин, дизельне паливо, авіакеросин і мазут до 30 червня 2026 року. Мета - спростити імпорт і дати компаніям інструменти для термінового покриття дефіциту.
Раніше мита на імпортне пальне становили 5–10 %, що робило його економічно невигідним. Тепер ці бар'єри тимчасово знято. Міністерство енергетики РФ також публічно заявило, що підтримує "всі інструменти" для стабілізації ринку, включно з імпортом, хоча прямо не назвало потенційних постачальників.
У публічному полі обговорюється можливість закупівель у Китаю, Казахстану, Білорусі, а також в країнах Азії, що мають надлишок пального й не підтримують санкції проти РФ. Окремі трейдери вже ведуть переговори про постачання бензину до Сибіру і Далекого Сходу, де дефіцит особливо відчутний.
Також Мінпромторг РФ готує зміни до технічного регламенту, які дозволять пришвидшити сертифікацію імпортного пального за спрощеною процедурою, щоб уникнути затримок на митниці.
Імпорт розглядається як тимчасовий захід, але уряд офіційно визнав: внутрішнє виробництво не здатне повністю задовольнити попит. Цей крок - пряме свідчення, що удари по НПЗ та втрати технологій через санкції завдали системної шкоди.
Вибиті зсередини: санкції проти технологій і комплектуючих
Удару по російській нафтопереробці завдають не лише дрони, а й санкції - точні, технологічні, системні. Вони б'ють по найвразливішому: здатності ремонтувати і підтримувати складне обладнання на НПЗ. Без західних технологій, запчастин і технічного сервісу навіть непошкоджені установки можуть стояти доволі довго.
Санкції США і ЄС фактично заблокували постачання багатьох критично важливих вузлів для модернізованих російських заводів - зокрема, вакуумних блоків, каталізаторів і автоматизованих систем управління.
З ринку пішли чи призупинили операції такі постачальники, як UOP (Honeywell) і ABB, що постачали компоненти для установки гідрокрекингу та очищення. Усе це - технології, які неможливо швидко імпортувати з "дружніх" країн без втрати якості або безпеки.
Окрема історія - SLB (колишній Schlumberger), найбільша нафтосервісна компанія у світі. Вона формально згорнула постачання технологій до РФ, але залишила активи на суму близько 600 мільйонів доларів і продовжує обслуговування частини. Попри міжнародний тиск, компанія зберігає присутність на ринку через локальні підрозділи і заявляє про "відповідність новим санкціям".
У США законодавці вже запитують, чому SLB досі працює в РФ, аргументуючи, що навіть невелика присутність підтримує "машину війни" Кремля. Деякі західні інвестори й уряди натискають на посилення санкцій проти нафтовосервісних компаній, включаючи обмеження на контрактний сервіс і передачу технологій.
У результаті, навіть ті НПЗ, які вціліли після атак, часто не можуть вийти на повну потужність - через брак західних комплектуючих і труднощі з імпортом замінників через треті країни. Це означає не просто затримки, а тривалу деградацію технологічного рівня галузі.
Ефект міг бути більшим, якби західні компанії вийшли повністю з РФ
Якби усі провідні західні нафтові та нафтосервісні гіганти цілком відмовилися від роботи в Росії - не лише йдучи з нових контрактів, але й обмеживши обслуговування, технічну підтримку й постачання запчастин - це могло б перетворити нинішню кризу на системний технологічний колапс.
При повному виході технологічної підтримки навіть ті НПЗ, які уціліли після ударів, часто не змогли б відновити роботу через відсутність високотехнологічних компонентів та програмного забезпечення. А ремонтні цикли затягнулися б на місяці, особливо для складних вузлів (глибокий крекинг, системи контролю, каталітичні блоки). Локалізація компонентів в Росії традиційно має значно нижчий рівень якості і ефективності - ризики для працездатності зростають драматично. Зниження технологічної бази галузі означає, що навіть з ростом видобутку нафти РФ вже не зможе ефективно її переробляти на внутрішньому рівні.
Отже, нинішній сценарій - це не максимум можливого санкційного ефекту, а надзвичайно проміжний етап. Якщо Захід закриє навіть такі "залишкові входи" - обслуговування, ремонт, програмні оновлення, посередницькі поставки - тоді паливна криза у РФ може перейти в технологічну катастрофу, з довготривалою деградацією індустрії.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.