Поточна ситуація в російській економіці характеризується одночасним тиском внутрішніх дисбалансів та зовнішніх ударів. Атаки українських безпілотників по нафтопереробних заводах і терміналах призвели до вибуття з експлуатації до 25% потужностей, що суттєво зменшило можливості Росії переробляти нафту. У вересні вперше було тимчасово зупинено роботу ключового порту Приморськ, який забезпечує до 60 млн тонн експорту на рік. Це змусило Москву переорієнтовуватися на збільшення обсягів сирих відвантажень: у вересні план перевалок із західних портів виріс на 11%, до приблизно 2,1 млн барелів на добу. Водночас доходи від нафти та нафтопродуктів у серпні скоротилися до $13,5 млрд — мінімуму за останні п'ять років, що підкреслює ефективність поєднання військового і санкційного тиску.
Проблеми портової інфраструктури накладаються на ризики тіньового флоту. Росія сьогодні використовує близько 1,2–1,6 тисячі танкерів поза міжнародними страховими клубами, що становить до п'ятої частини світового тоннажу. Ці судна переважно старі, працюють під зручними прапорами і здійснюють ship-to-ship перевалки в Балтиці та Середземному морі. Це дозволяє приховувати походження нафти, але створює серйозні ризики для навколишнього середовища і безпеки судноплавства, на що вже звертають увагу регулятори у Швеції та Фінляндії. Санкційні списки США, ЄС і Великої Британії нині охоплюють понад 216, 444 та 205 танкерів відповідно. Загалом - понад 630 танкерів під санкціями - це суттєво ускладнює логістику експорту.
На фіскальному рівні ситуація також погіршується. За перші вісім місяців 2025 року дефіцит бюджету досяг 4,8 трлн рублів, або близько 2,2% ВВП. Видатки зросли на 20% рік до року, тоді як доходи лише на 3%. Мінфін змушений збільшувати обсяги внутрішніх запозичень і розпродавати валютні резерви, переважно юані та золото з Фонду національного добробуту. Сам ФНБ, що у 2020 році становив понад 12% ВВП, тепер скоротився до 5,9% ВВП ($163 млрд), а ліквідна частина знизилася до $48–49 млрд (близько 1.8% ВВП). Це означає, що "подушка безпеки" тане швидше, ніж планувалося.
Грошово-кредитна політика Росії перебуває у фазі примусового пом'якшення. Після тривалого періоду жорстких ставок 20% Центробанк 12 вересня знизив ключову ставку до 17% річних, аргументуючи рішення сповільненням економічної активності. Проте ризики інфляції залишаються високими, а кредитний ринок уже втратив динаміку: приріст банківських позик у 2025 році оцінюється у 4% проти двозначних темпів 2023–2024 років. Іпотечні програми утримуються коштом масових державних субсидій, що лягають додатковим тягарем на бюджет.
Фінансова система переживає переформатування після того, як у червні 2024 року Московська біржа зупинила торги доларом та євро. Сьогодні близько 99% біржової валютної ліквідності забезпечує юань, а всі розрахунки з Китаєм переведені в національні валюти. "Сильний рубль", який на піках зміцнився майже на 45% до долара, створив проблеми для бюджету, знижуючи рублеві надходження експортерів, що змусило владу активізувати інтервенції та продажі золота.
У зовнішній торгівлі Росія дедалі більше залежить від Китаю та Індії. У 2024 році двосторонній оборот із Пекіном досяг рекордних $237 млрд, проте у 2025-му темпи сповільнилися: за січень-серпень обсяги впали на 8–9% в обох напрямках. Індія закріпила статус найбільшого покупця російської нафти з обсягами близько 1,5 млн барелів на добу, що становить понад п'яту частину валютних надходжень Москви від сирої. Натомість торгівля з Євросоюзом і США скоротилася до символічних масштабів: американсько-російський оборот у 2024 році впав до близько $5 млрд, а європейський імпорт з Росії знизився настільки, що у другому кварталі 2025 року ЄС навіть зафіксував профіцит у двосторонній торгівлі.
Таким чином, нинішня російська економіка демонструє поєднання трьох взаємопов'язаних тенденцій. По-перше, удари по енергетичній інфраструктурі та санкції знижують експортні доходи та роблять їх більш нестабільними. По-друге, бюджет і Фонд національного добробуту швидко втрачають резерви, що обмежує можливість довгострокового фінансування війни. По-третє, валютна і кредитна система дедалі більше залежить від юаня та внутрішнього субсидування, втрачаючи традиційні канали фінансової гнучкості. Усе це формує для Кремля перспективу фінансово-економічної кризи, яка не може бути компенсована навіть високими цінами на нафту чи переорієнтацією на азійські ринки.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.