Нафтова галузь — це головна артерія російської економіки, яка досі забезпечує третину бюджетних надходжень Кремля. Попри багаторічні санкції, Москва зуміла адаптуватися: використала "тіньовий флот" із сотень танкерів, переорієнтувала поставки на Азію, а знижка Urals до Brent поступово скоротилася. Саме тому 2024 рік став для Росії рекордним за доходами від нафти: 9,19 трлн рублів ($89,4 млрд) податкових надходжень лише від нафти та нафтопродуктів і загалом 11,13 трлн рублів від усієї нафтогазової сфери. Це на третину більше, ніж у 2023-му, і найвищий показник щонайменше з 2018 року.
Однак ефект санкцій не зник, а лише відтермінувався. Уже у 2025-му ситуація змінилася кардинально. У липні нафтогазові доходи обвалилися на 28%, склавши лише 787,3 млрд рублів ($8,75 млрд). Загалом за сім місяців бюджет недоотримав 1,2 трлн рублів ($13,3 млрд), а прогноз доходів уряд змушений був знизити з 10,94 трлн до 8,32 трлн рублів ($92,4 млрд). Це означає дефіцит, який доводиться латати грошима з Фонду національного добробуту, резерви якого вже скоротилися утричі — до 4 трлн рублів ($44,4 млрд).
На цьому фоні набрання чинності 18-м пакетом санкцій ЄС стало для Кремля черговим ударом. З 3 вересня "стеля" цін знизилася з $60 до $47,6 за барель і відтепер має динамічний характер: автоматично встановлюється на 15% нижче середньої ринкової ціни за останні десять тижнів. Цей механізм унеможливлює те, що відбувалося у 2024 році, коли Росія заробила більше завдяки відновленню цін на нафту і поступовому стиранню дисконтів.
Втрати для Москви оцінюються в межах $15–30 млрд до кінця 2025 року. Це приблизно $10–20 на кожному барелі, а з урахуванням обмежень проти "тіньового флоту" та санкцій на страхування перевезень — ризик для експорту стає ще більшим. Для бюджету Росії, який і так втрачає близько третини нафтових доходів, це критична перспектива. У квітні 2025-го експорт сирої нафти та нафтопродуктів приніс лише $13,2 млрд — мінімум за останні два роки, і нова стеля лише посилить цю тенденцію.
Чому цей крок мають підтримати всі партнери ЄС і "Великої сімки"? Бо Росія довела свою здатність обходити половинчасті санкції. Якщо механізм не контролювати глобально, Кремль і надалі шукатиме шпарини — від Панами до Ліберії. Скоординований санкційний тиск дозволяє не лише обмежити бюджетні надходження агресора, а й руйнує його фінансову стабільність. Москва вже змушена субсидувати власні нафтопереробні заводи на суму понад 1,82 трлн рублів, компенсуючи втрати від низьких внутрішніх цін на пальне. Це — фактичне проїдання ресурсів, а не розвиток.
Історія добре знає ціну нафтового краху для російської державності. У 1980-х роках саме різке падіння світових цін на нафту стало одним із ключових факторів розвалу Радянського Союзу. Кремль, що фінансував імперію через енергетичні доходи, опинився у пастці: видатки на армію й утримання "сателітів" зростали, а експортні доходи стрімко танули. Сьогодні ситуація майже дзеркальна. Росія веде війну, яка з'їдає ресурси, і саме тому енергетичний удар стає найефективнішим інструментом.
Висновок очевидний: нова стеля на рівні $47,6 — це важливий, але ще не остаточний крок. Її подальше зниження до $30 чи навіть нижче може стати тим самим "економічним вироком", який позбавить Кремль можливості фінансувати війну. Координація союзників і жорсткий контроль за дотриманням механізму — запорука того, що санкційний тиск дійсно працюватиме. Якщо нафтодолари зупиняться, то зупиниться і російська воєнна машина.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.