У 2024 році Європейський Союз схвалив один із найбільших фінансових механізмів підтримки України за всю історію - Ukraine Facility із загальним бюджетом понад 50 мільярдів євро до 2027 року. Частина цих коштів - так званий Pillar II, спрямований на розвиток приватного сектору, інновацій і стійкої енергетики - сьогодні залишається недовикористаною. Саме зараз, коли Україна переживає наймасштабніші атаки на енергетичну інфраструктуру, ми маємо шанс інвестувати в те, що може змінити архітектуру системи - мікромережі, енергетичні кооперативи та агрегатори енергії.
Чому Pillar II важливий саме зараз:
Ключова особливість Ukraine Facility у тому, що він поділений на три "стовпи". Якщо Pillar I - це підтримка макрофінансової стабільності й державного бюджету, то Pillar II створений спеціально для приватного сектору, відновлення бізнесу та розвитку інновацій. Його мета - не просто закрити дірки у фінансах, а стимулювати зростання, нові робочі місця та сучасну інфраструктуру.
Для України це унікальний шанс вийти з енергетичної кризи сильнішою, ніж була до війни. Адже саме зараз, коли Росія системно атакує централізовані енергетичні вузли, світова практика показує: майбутнє за децентралізованими рішеннями - мікромережами, локальними хабами, енергетичними кооперативами. У багатьох країнах ЄС саме через такі механізми громади отримують стійке, доступне та надійне енергопостачання, а бізнеси - стають більш конкурентоспроможними.
І це не лише про гроші ЄС - це про нову модель економіки: де частину енергії можна виробляти, продавати, об'єднуватися в енергетичні спільноти й управляти споживанням разом. Ukraine Facility з його Pillar II фінансує саме такі проєкти. Питання лише в тому, чи готові ми подати заявку і скористатися шансом.
Що таке агрегатори та мікромережі
Щоб зрозуміти, чому ЄС має пріоритизувати інвестиційну підтримкусаме для таких рішень, варто почати з простого.
Мікромережа - це локальна енергосистема, яка може працювати автономно від великої державної мережі. Уявіть громаду або бізнес-парк, який має власну сонячну станцію, кілька вітряків і акумулятор для зберігання електрики.
Якщо велика мережа вийде з ладу, мікромережа продовжить постачати енергію школі, лікарні, підприємствам.
Це базова гарантія світла у критичні моменти.
Агрегатор енергії - ще цікавіше. Це компанія чи сервіс, щооб'єднує багатьох малих виробників чи споживачів електрики у "віртуальну електростанцію". Завдяки цьому можна продавати надлишок енергії на ринку, балансувати навантаження та отримувати дохід там, де раніше це було неможливо.
Значна частина нових домогосподарств в ЄС з відновлюваними джерелами тепер беруть участь у роботі енергетичних агрегаторів, а напрям зареєстровано як один із пріоритетів у рамці розвитку ринку електроенергії.
В Україні перші спроби створювати мікромережі та енергетичні кооперативи вже є. Після того, як сонячну електростанцію в Мерефі було пошкоджено російською атакою, місцева громада за підтримки NREL (Національна лабораторія енергетики США) та USAID напрацювала проект мікромережі. Ціль - створення системи з сонячних панелей, акумуляторів та резервного генератора, яка забезпечуватиме критичні об'єкти електроенергією до 96 годин у автономному режимі. USAID Energy Security Project також розробив методологію та концепцію пілотної міні-мережі для одного з енергетичних вузлів Миколаївської області.
Саме такі рішення роблять локальні економіки стійкішими й привабливішими для інвесторів, а існуючі бізнеси - більш стійкими.
І саме під це Ukraine Facility вже зараз має передбачене фінансування. Усе, що потрібно - знайти ініціаторів і якісно подати заявку.
Чому кошти можуть залишитися невикористаними
Попри масштабну підтримку, реальний ризик у тому, що частина грошей Ukraine Facility так і не дійде до тих, хто їх найбільше потребує. Хоча Pillar II передбачає €9,3 млрд для приватного сектору, зазвичай у подібних програмах значна частина коштів залишаються невикористаними через брак готових заявок та організаційного досвіду.
Проблем кілька.
Перше - інформаційний вакуум. У багатьох громадах досі не знають, що таке агрегатор чи як працює мікромережа, і тим більше не мають готових бізнес-планів чи техніко-економічних обґрунтувань.
Друге - нестача компетенцій: щоб подати заявку на фінансування, потрібно підготувати проєкт, що відповідає європейським стандартам: прораховані фінансові моделі, юридичні деталі, довгостроковий вплив на енергетичну систему. Для більшості малих громад чи малих бізнесів це занадто складно без зовнішньої допомоги.
Ще один ризик - розпорошеність ініціатив. Без координації місцеві ідеї часто не досягають потрібного масштабу. Саме тому у країнах Балтії та Східної Європи так активно розвиваються масштабніші енергетичні кооперативи і мережі підтримки - вони об'єднують кілька громад чи бізнесів в один проєкт, що відповідає вимогам до мінімального обсягу інвестицій.
Якщо цього не змінити зараз - до 2027 року значна частина коштів Ukraine Facility може так і не потрапити у реальні проєкти. І замість енергетичної незалежності ми ризикуємо втратити ще один шанс перебудувати енергосистему під потреби майбутнього, як фундамент сильної інноваційної економіки.
Кроки, які можна зробити вже зараз
Сьогодні для українських громад, бізнесів і місцевих ініціатив найважливіше - не чекати, поки хтось прийде і зробить усе за них. Ukraine Facility із його другим стовпом - це механізм, який не працює автоматично. Потрібен рух назустріч: від місцевих лідерів, власників бізнесу, голів громад.
Перший крок - зрозуміти, чи є у вас реальна база для створення мікромережі чи агрегатора. Чи має громада або компанія доступ до джерел розподіленої генерації - сонячної, біогазової, вітрової - чи є партнери поруч, з ким можна об'єднатися в енергетичну спільноту.
Далі варто розібратися, що таке техніко-економічне обґрунтування, як виглядає типовий бізнес-план, як сформувати заявку так, щоб вона відповідала європейським стандартам. Тут експертна громадскість і стає тим, хто допоможе підготувати все необхідне - від шаблону договору до прикладу фінансової моделі. Ми бачимо свою роль у тому, щоб пояснити складне просто і об'єднати тих, хто не хоче втрачати цей шанс.
І саме зараз важливо говорити про це публічно. В липні на міжнародній конференції з відновлення України - URC 2025 - питання місцевої відбудови й залучення приватного сектора до реконструкції стане однією з центральних тем. Там зберуться уряди, донори, бізнеси та громади, які шукають дієві механізми, щоб перевести масштабні європейські кошти у реальні проєкти. І якщо ми справді хочемо, щоб Україна не тільки отримувала фінансову підтримку, а й ефективно її використовувала для енергетичної незалежності, стійкості та інноваційного розвитку, саме такі кейси - мікромережі, кооперативи, агрегатори - мають звучати з трибун і робочих столів переговорів. Неурядові організації пропонують дорожню карту для сталої відбудови, що не обходить увагою ці питання.
Ця історія не про цифри на папері, а про світло у лікарні під час обстрілу, про тепло в будинку, який не залежить від зношеної інфраструктури, про бізнес, який не зупиниться через чергове відключення. І якщо сьогодні ми навчимося правильно залучати ці кошти, завтра це стане історією про те, як Україна з країни-імпортера викопного палива перетворилася на країну локальної, стійкої і відновлюваної енергетики, що реалізує свій потенціал стати новим економічним локомотивом Європи.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.