На початку липня 2025 року, в той час, як Україна вже декілька місяців поспіль відбиває найсильніші російські балістичні та дронові атаки, з Вашингтона надходить приголомшлива новина. Видання POLITICO повідомило, що Пентагон, за ініціативи свого нового очільника з питань політики Елбриджа Колбі, призупинив постачання Україні критично важливих озброєнь, зокрема ракет для систем ППО та високоточних боєприпасів. Рішення, яке було прийняте ще на початку червня, але реалізоване саме зараз, стало громом серед і так не найбільш ясного неба не лише над Києвом, але й для більшої частини американського істеблішменту та партнерів.
Парадокс ситуації вражає. Лише тиждень тому президент Дональд Трамп після зустрічі з Володимиром Зеленським на саміті НАТО виглядав більш прихильним до українських проблем й публічно розмірковував про можливість надання додаткових систем Patriot перед українською журналісткою, яка повідомила, що зараз її чоловік воює на фронті. І раптом — повна зупинка. Усе це миттєво оголило глибокі тріщини всередині адміністрації Трампа і провокує логічне питання: чи є це продуманою і холоднокровною зміною стратегії США, чи результатом хаотичних внутрішніх ігор за владу, де Україна стала лише розмінною монетою? Видається, відповідь поєднує обидва елементи.
"Хаос у Білому домі": Анатомія розколу
Рішення Пентагону спричинило ланцюгову реакцію по обидва боки Атлантики. Першими спалахнули конгресмени, причому обурення висловлювали не лише демократи, а й впливові республіканці, які традиційно підтримували допомогу Україні.
Голова Комітету із закордонних справ Палати представників, республіканець Майкл Маккол, не добирав слів: "Я думаю, все це зробив директор з питань політики Пентагону, цей Колбі. У нас фактично немає радника з національної безпеки. Я навіть не впевнений, що тут консультувалися з [держсекретарем] Рубіо… У Білому домі є внутрішні розбіжності". Коментар вказує на головну проблему: ключове рішення щодо національної безпеки було прийнято вузьким колом осіб у Пентагоні, в обхід Державного департаменту, Ради національної безпеки, дипломатів у Києві й що найголовніше, без консультацій з Конгресом.
Інші республіканці швидко приєдналися до критики. Джо Вілсон заявив, що "Пентагон підриває політику президента "Мир через силу", і закликав міністра оборони скасувати це рішення. Браян Фіцпатрік, член Комітету з розвідки, надіслав Трампу офіційного листа з вимогою провести екстрений брифінг для Конгресу.
З боку демократів реакція була ще гострішою. Марсі Каптур, співголова українського кокусу, прямо звинуватила Колбі в тому, що його дії "безперечно призведуть до неминучої смерті багатьох українських військових та цивільних". А сенаторка Джин Шагін вказала на очевидне протиріччя: "Президент Трамп лише минулого тижня пообіцяв знайти додаткові системи ППО для України, але голова Пентагону Піт Геґсет та його заступник Колбі, схоже, ігнорують президента".
Білий дім спробував загасити пожежу, випустивши заяву, що рішення було прийнято, "щоб поставити інтереси Америки на перше місце". Проте на прямі запитання, коли саме президент був поінформований, чіткої відповіді не було, що лише посилює підозри, що в адміністрації панує безлад, а колись могутня Рада нацбезпеки, скорочена до мінімуму, втратила свою координуючу роль. Вакуум влади, як виявилося, швидко заповнили амбітні та ідеологічно заряджені фігури. І головною з них став саме Колбі.
Архітектор "паузи": хто такий Елбридж Колбі?
Щоб зрозуміти логіку цього, на перший погляд, хаотичного рішення, необхідно зрозуміти, хто такий Елбридж Колбі. На відміну від багатьох призначенців Трампа, він не є новачком у Вашингтоні. Це досвідчений стратег, інтелектуал та один з головних авторів Національної оборонної стратегії (NDS) 2018 року. Саме цей документ під час першого терміну Трампа офіційно проголосив кінець епохи війни з тероризмом і назвав новим головним пріоритетом США "міждержавну стратегічну конкуренцію", а саме — протистояння з Китаєм та Росією.
Проте для Колбі ці дві загрози ніколи не були рівнозначними. Він є послідовним прихильником школи "геополітичного реалізму" і вже багато років просуває одну ключову ідею: головною екзистенційною загрозою для США є Китай, а війна в Україні — це небезпечне відволікання ресурсів та уваги від головного театру бойових дій в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Його погляди не виникли позавчора. Можна простежити їх еволюцію за його ж публічними заявами:
- 2022 рік: Після повномасштабного вторгнення він висловлювався обережно, закликаючи до "обмеженої допомоги", щоб не "перетворити це на нескінченну війну" і не виснажити американські арсенали.
- 2023 рік: Його риторика стає жорсткішою. В інтерв'ю він заявляє: "Росія не рухатиметься до Рейну чи Ла-Маншу. Є значний буфер на сході Європи. Стратегічно важливіше готуватися до Китаю". Він наполягає, що Європа має взяти на себе основний тягар підтримки України.
- 2024 рік: Він стає категоричним. "Ми не можемо воювати на два фронти — проти Росії в Європі та проти Китаю в Азії. Якщо ми хочемо уникнути війни з Пекіном, нам потрібно скоротити витрати на Україну".
- 2025 рік: Вже перебуваючи на посаді в Пентагоні, під час слухань у Сенаті він підтверджує, що підтримка України буде "переглянута для відповідності пріоритетам США".
Таким чином, рішення про призупинення постачання зброї є не спонтанним кроком, а першим практичним втіленням "доктрини Колбі". Кожна ракета до Patriot, відправлена в Україну, з його точки зору, — це ракета, якої бракуватиме для захисту Тайваню. Кожен артилерійський снаряд — це мінус один снаряд для потенційного конфлікту з Китаєм. Враховуємо й останні події з Ізраїлем та Іраном, які тільки підживлюють аргумент про переорієнтацію США.
Покровитель згори: Як Колбі отримав таку владу
Виникає логічне питання: як одна людина, хай і на високій посаді, змогла майже одноосібно розвернути політику США щодо питання надання озброєння Україні, викликавши обурення навіть у союзників президента? Відповідь криється у підтримці, яку Колбі має на найвищому рівні.
Показовим моментом стали слухання у профільному комітеті Сенату в березні 2025 року щодо затвердження його кандидатури. На них, щоб підтримати Колбі, особисто прийшов віцепрезидент Джей Ді Венс. Як зазначали оглядачі, присутність віцепрезидента на слуханнях такого рівня — випадок вкрай рідкісний. Це був чіткий сигнал усій республіканській партії: Колбі — людина нашої команди, і його призначення є критично важливим.
Венс, як і Колбі, є представником "реалістичного" та ізоляціоністського крила Республіканської партії. Вважається, що саме Колбі є тим "стратегічним мозком", який має формувати оборонну політику, в той час, як міністр оборони Піт Геґсет виконує більш представницькі та адміністративні функції.
Крім того, Колбі майстерно скористався "вихолощеним" станом урядових інституцій. Як зазначив один з колишніх чиновників Пентагону, "Колбі розуміє, як рухаються папери в будівлі, на відміну від більшості людей, які там зараз працюють". Маючи досвід, знання бюрократичних процедур та потужну політичну "кришу" в особі віцепрезидента, він зміг сконцентрувати у своїх руках величезний вплив і просунути рішення, яке готувалося ще з березня.
"Дефіцит" зброї чи дефіцит політичної волі / глузду?
Офіційне пояснення "паузи" — турбота про власні арсенали, які нібито досягли критично низького рівня. Проте аналітики та журналісти швидко поставили цю версію під сумнів.
Редакція The Wall Street Journal назвала це "політичним лицемірством" та "ворожим актом, що грає на руку Путіну". Експерт аналітичного центру RUSI Сідхарт Каушал пояснив, що дефіцит є "відносним, а не абсолютним". Наприклад, виробництво ракет до Patriot у 2024 році зросло на 30%, а для поповнення власних запасів США активно використовують виробничі потужності союзників, зокрема Японії. Проблема не у відсутності зброї, а у зростанні попиту та зміні пріоритетів.
Більше того, цей крок має тривожні паралелі з минулим. У 2019 році адміністрація Трампа вже заморожувала $214 млн військової допомоги Україні, намагаючись тиснути на Київ у справі сина Джо Байдена. Тоді Рахункова палата США визнала, що блокування коштів, вже виділених Конгресом, через політичні розбіжності порушує закон (Impoundment Control Act).
Нинішня ситуація, сподіваюся, ризикує повторити цей сценарій й повинна була б стати підставою для нового розслідування в Конгресі.
Таким чином, розмови про порожні склади є лише зручною ширмою, що прикриває фундаментальну зміну політики, яку просуває Колбі: Америка переорієнтовується на Китай та Близький Схід, а Європа та Україна хай розбираються самі.
Наслідки для Києва та "План Б"
Для України наслідки цього рішення є прямими й вкрай небезпечними. Призупинення постачання ракет-перехоплювачів залишає українські міста більш вразливими до російського ракетного терору. Як влучно зазначив експерт Том Карако: "Протиповітряна оборона не виграє вам війну, але її відсутність дозволить швидко її програти". Дефіцит артилерійських снарядів та високоточних боєприпасів ускладнить ситуацію на фронті.
Чергова криза вкотре доводить, що покладатися на одного, хоч і найпотужнішого, союзника — ризиковано. США за адміністрації Трампа стають непередбачуваним партнером. Тому для Києва активізація "Плану Б" стає питанням стратегічного виживання й проактивної гри. План повинен включати три основні напрямки:
- Розвиток власного ВПК: Україна вже забезпечує значну частину своїх потреб, але виробництво необхідно масштабувати, особливо у сфері боєприпасів та дронів (діп-страйки, рої, перпеховлювачі), балістики, стволів, РЕБ,
- Поглиблення партнерства з Європою: Спільні виробничі програми з Великою Британією, Данією, Норвегією, Німеччино, Францією та іншими країнами мають компенсувати можливі перебої з американською допомогою.
- Нова "транзакційна" стратегія зі США: Київ вже заявив про готовність купувати зброю, зокрема 10 систем Patriot. Це спроба перевести відносини з формату "допомога" у формат "комерційне партнерство", що може бути більш прийнятним для адміністрації. Додатково, чітко аргументувати вже у Вашингтоні (працюючи з адміністрацією та прихильниками на рівні Конгресу/Сенату), чому програш України буде набагато дорожчим в усіх сенсах для Америки. Далеко не тільки з погляду використаних ракет-перехоплювачів та боєприпасів…
Українська сторона вже відреагувала. МЗС викликало тимчасово повіреного у справах США Джона Гінкеля. Заступниця глави МЗС Мар'яна Беца наголосила, що будь-яке зволікання з підтримкою ППО "лише спонукатиме агресора продовжувати війну". Водночас у Міноборони України повідомили, що поки не отримували офіційних підтверджень про зміну графіків постачання. Українське оборонне відомство запросило термінову розмову з американськими колегами, щоб прояснити ситуацію.
Офіційний Київ вже працює над організацією телефонної розмови між президентами Трампом і Зеленським найближчими днями.
Висновок
Рішення Пентагону про замороження допомоги — це не технічна пауза і не бюрократична помилка. Це перший явний акорд нової зовнішньополітичної симфонії, диригентом якої є Елбридж Колбі, а його покровителем — віцепрезидент Джей Ді Венс. Хаос та розгубленість, які цей крок викликає, демонструють, що в адміністрації Трампа йде жорстока внутрішня боротьба за те, яким буде майбутнє американської політики.
Україна опинилася в епіцентрі боротьби, ставши заручницею ідеологічних доктрин та політичних амбіцій у Вашингтоні. Епоха стабільної, двопартійної підтримки, схоже, добігає кінця. Треба працювати з реальністю. Виживання України залежить не лише від мужності її воїнів, а й від здатності адаптуватися до нової реальності, зміцнювати власний потенціал та працювати над тим, що голоси тверезомислячих союзників у США все ж зможуть переважити вплив "доктрини Колбі".
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.