Публікації 2019-05-20T04:06:37+03:00
Українські Новини
Недорозкрили

Недорозкрили

Юрій Кравченко.
Юрій Кравченко.

Провину за організацію вбивства Гонгадзе звалили на мертвого міністра.

Українська Гепрокуратура закінчила розслідування найрезонанснішої справи за роки незалежності країни. І виконавці, і замовник убивства опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе названі. Начебто б справедливість взяла гору. Однак у суспільстві зберігається думка, що покарані будуть далеко не всі злочинці.

На розслідування вбивства Георгія Гонгадзе пішло десять років: він зник ще у вересні 2000 року, а обезголовлене тіло журналіста знайшли через півтора місяця в лісі під Києвом.

За всі ці роки слідство просувалося з різною інтенсивністю, справа обростала подробицями й новими загадковими смертями свідків. Завдяки "плівкам Мельниченка" до неї були залучені вищі керівники країни: тодішній президент Леонід Кучма, глава його адміністрації (нинішній спікер Ради) Володимир Литвин і міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко.

Через усе це вбивство, і без того резонансне, стало головним злочином країни. Розкрити його обіцяли всі політики, які приходили до влади в останнє десятиліття. Тут ще треба розуміти, що під словом "розкрити" малося на увазі знайти саме замовників.

Справа в тому, що з виконавцями все було трохи простіше: під час президентства Віктора Ющенка спіймали й засудили трьох високопоставлених міліціонерів. Микола Протасов, Валерій Костенко й Олександр Попович зізналися, що брали участь в убивстві Гонгадзе. Ватажком своєї банди вони назвали свого керівника у МВС - генерала Олексія Пукача. Той з 2003 року переховувався, але в 2009-му його спіймали.

У суспільстві з'явилася надія на те, що колишній міліцейський генерал зможе розповісти, хто йому замовив убивство журналіста. Надія ця підігрівалася повідомленнями з Генпрокуратури про те, що Пукач в убивстві зізнався, активно співпрацює зі слідством і дає важливі показання.

Однак результат роботи слідчих виявився занадто передбачуваним. Картина злочину, за їхньою версією, має такий вигляд:

У вересні 2000 року колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко викликав до себе Олексія Пукача, який тоді очолював головне управління кримінального пошуку департаменту пошуково-розшукової діяльності МВС.

Міністр віддав підлеглому "явно злочинний наказ" - убити Гонгадзе. Пукач, якого спокусили кар'єрним зростанням, "прихильністю міністра", а також не бажаючи псувати відносини з Кравченком, одразу погодився розправитися з журналістом.

Через кілька днів генерал і його спільники вивезли Гонгадзе за місто, убили його й закопали тіло. Після цього Пукач відзвітував перед Кравченком про "пророблену роботу" і позбувся доказів, що залишилися, утопивши мобільний телефон і сумку Гонгадзе у двох різних водоймах Києва.

На цьому Кравченко, щоправда, не заспокоївся і в жовтні наказав Пукачу розчленувати труп, закопавши тіло в одному місці, а голову - в іншому. Генерал виконав це доручення самостійно, не залучаючи помічників.

Усе. Єдиний замовник убивства - Кравченко, нині покійний.

Хоча вся історія має більш-менш стрункий й логічний вигляд, питань вона викликає чимало.

По-перше, незрозуміло, яка радість була колишньому міністрові від того, що опозиційний журналіст назавжди замовкне. Особисто на Кравченка Гонгадзе ніколи особливо не насідав, та й інтернет-видання в Україні 2000-го року було не тим джерелом інформації, яке могло всерйоз нашкодити репутації голови МВС.

Тобто очевидного мотиву вбивати журналіста в Кравченка взагалі не було.

Зате на плівках Мельниченка голос міністра хвалиться голосу Кучми: "У мене зараз команда бойова, орли такі, що роблять усе, що хочеш. Я його зроблю. Я зроблю, Леоніде Даниловичу... Я Гонгадзе не випускаю..."

Ці слова стали відповіддю тому самому "Леоніду Даниловичу", який запропонував, щоб журналіста викрали чеченці. Якщо припустити, що плівки - не підроблені (це, щоправда, остаточно не доведено), то мотив Кравченка стає зрозумілим - він прагнув вислужитися перед начальством.

По-друге, не можна не звернути увагу на невеселу долю самого міністра і його оточення. Неприємності в них почалися після того, як генеральним прокурором України в 2002 році став Святослав Піскун. Він пообіцяв заново розслідувати вбивство Гонгадзе й через рік впритул підійшов до розкриття цього злочину.

Зокрема, був заарештований один із передбачуваних "орлів" Кравченка - співробітник київського УБОЗу Ігор Гончаров, який, як вважало слідство, керував бандою міліціонерів, що викрадали людей. Багато розповісти він не встиг, тому що 1 серпня 2003 року раптово помер у СІЗО.

Однак у листі, який він попросив розкрити у разі його смерті, було сказано, що Гонгадзе вбили за дорученням начальства МВС із відома керівників країни.

 

На мітингу пам'яті Георгія Гонгадзе. Фото (c)AFP

Незадовго до цього в біду потрапила ще одна людина, яка могла б дати показання в справі Гонгадзе - генерал МВС Едурад Фере. У 2000 році він був найближчим помічником і керівником апарату Юрія Кравченка. Однак в у липні 2003 року, коли розслідування почало набирати оберти, він через невідому причину впав у кому й в 2009 році помер, не опритомнюючи.

До речі, після вбивства Гонгадзе Фере був переведений із МВС у Державне управління справами. Головою цього відомства тоді був близький соратник Кравченка Юрій Дагаєв.

Це схоже на поганий анекдот, але й Дагаєв у злощасному 2003 році занедужав й у середині липня у віці 52 років помер від гострого тромбофлебіту.

Звичайно, можна списати всі ці смерті на слабке здоров'я (і психіку) співробітників української міліції, що похитнулося в боротьбі з організованою й не дуже злочинністю. Але привертає на себе увагу той факт, що всі ці люди так чи інакше були причетні до справи вбитого журналіста. І мор, що почався в 2003 році, у їхніх рядах мав досить підозрілий вигляд - начебто хтось дуже могутній замітає сліди, прибираючи свідків.

Ось тут варто трохи розповісти про те, як в 2003 році складалася доля генерала Пукача. Одразу після літньої серії загадкових смертей можливих свідків він одержав трикімнатну квартиру в елітному будинку в центрі Києва. Однак уже в жовтні зусиллями невтомної прокуратури генерала затримали за підозрою в знищенні документів, що стосуються міліцейського стеження за Гонгадзе.

Від Пукача (як тепер стало зрозуміло) у прокуратури був прямий вихід на ще живого Кравченка, а від Кравченка, можливо, на когось ще. Однак тоді злочин розкрито не було: у жовтні все того ж 2003 року Леонід Кучма звільнив Піскуна з поста генпрокурора. Через кілька тижнів - у листопаді - Пукача відпустили під підписку про невиїзд і він безвісти зник.

Розслідування справи Гонгадзе стихло. Знову до нього повернулися лише в 2005 році, після приходу до влади Віктора Ющенка. Піскун, до речі, на той час встиг відновитися в посаді за рішенням суду.

Пукача оголосили в розшук, а 1 березня були затримані міліціонери, які (як установив потім суд) під його керівництвом убивали журналіста. Слідство впритул зацікавилося колишнім шефом Пукача - Юрієм Кравченком - і його роллю у всій цій історії. Екс-міністра викликали на допит у Генеральну прокуратуру.

Однак допитати його не вдалося: 4 березня - у день, на який був призначений візит до слідчих - Кравченко знайшли у себе на дачі із двома кульовими отворами в голові. "Застрелився", - дійшло висновку слідство.

Неподалік від тіла було знайдено передсмертну записку такого змісту: "Мої дорогі, я не винний ні в чому. Простіть мене, я став жертвою політичних інтриг президента Кучми і його оточення. Іду від вас із чистою совістю. Прощавайте".

Чи пішов генерал з життя добровільно або хтось допоміг йому зберегти офіцерську честь, питання непросте. Але в будь-якому разі передсмертна записка схожа швидше не на покаянний лист, а на обвинувальний висновок. А сумніватися в щирості людини, готової пустити собі одразу дві кулі в скроню, не варто.

Міністр відправився слідом за своїми колишніми підлеглими, а єдиною по суті ниточкою, що тягнеться від безпосередніх убивць до замовників злочину, виявився Олексій Пукач.

У Києві ходили чутки, що генерал, можливо, уже склав компанію Кравченку та іншим - занадто вже багато він знає. Але в пресі раз за разом з'являлася інформація, що його бачили то в Україні, то за кордоном.

Поки Пукача шукали, встиг відбутися суд над трьома його спільниками. У березні 2008 року Протасов був засуджений до 13 років тюремного ув'язнення, Костенко й Попович одержали по 12 років в'язниці. Вони розповіли все, що знали про справу Гонгадзе, підтвердили, що ними командував Пукач, але про замовників злочину нічого сказати не змогли, посилаючись на непоінформованість.

Справа знову стала покриватися пилом, але в 2009 році на слідчих чекав успіх: у липні генерала Пукача затримали в одному із сіл Житомирської області, де він мирно співмешкав із місцевою пейзанкою й навіть господарював.

Пукач, якому набридло ховатися, одразу ж оголосив, що готовий повністю співпрацювати зі слідством, розповів, де закопали голову Гонгадзе, і навіть пообіцяв назвати замовників злочину. Слідчі не могли на нього натішитися: заарештований сам здавав всіх і вся.

Однак радість виявилася трохи передчасною. Пукач, незнайомий з поточною політичною ситуацією, схоже, наговорив занадто багато. За інформацією "Української правди", він, зокрема, сказав, що в 2000 році Кравченко представив його Литвину як людину, "яка особисто розібралася з Гонгадзе".

Причому одразу після цього Кравченко й Литвин усамітнилися в кабінеті, а вийшовши звідтіля, голова МВС доручив генералові обезголовити тіло Гонгадзе й перепоховати його.

Крім того, за даними видання, Пукач сказав, що про деталі вбивства могли знати тодішній заступник голови МВС Микола Джига (нині - губернатор Вінницької області) і колишній президент Леонід Кучма (нині - пенсіонер), який, щоправда, увів у політичну еліту країни Віктора Януковича.

Загалом говіркість колишнього генерала МВС поставила у вкрай незручне становище як всіма шанованого спікера Верховної Ради, так і його союзників по правлячій коаліції з Партії регіонів. Виходить, що вони - не політична еліта країни, а ледь чи не банда.

Можливо, саме тому слідство вирішило обмежити список замовників злочину самогубцем Кравченком. Тим більше, що провина його ні в кого сумнівів практично не викликає.

Справу Гонгадзе після суду над Пукачем, можливо, закриють. Однак вона вже не раз доводила свою виняткову живучість. Тому якщо хтось із замовників убивства (якщо такі є) цього разу покараний не буде, розслаблятися їм зарано: обезголовлений журналіст помстився за свою смерть уже багатьом і навряд чи готовий зупинятися на півдорозі.

Автор: Іван Яковина, Lenta.ru


Архів
Новини
СБ назвав ключові реформи для зростання економіки України 12:40
Пропозиція субсидувати тарифи на електроенергію для населення за рахунок приватних енергокомпаній суперечить ідеї європейського ринку, - екс-міністр 12:35
Зростання економіки в Україні сповільнилося, - Світовий банк 12:22
Фонд енергоефективності хоче заборонити ОСББ брати "теплі кредити" паралельно з участю у програмі фонду 12:13
Філарет зустрівся з представниками Вселенського патріархату 12:02
Механізм субсидування тарифів населенню повинен бути покладений на держкомпанії за аналогією з ринком газу, - експерт 11:51
Обрушений міст через Латорицю. Фото: carpathia.gov.ua
На Закарпатті паводок зруйнував міст у високогірному селі 11:41
Після падіння рубль знову почав дорожчати 11:40
ОСББ зможуть подавати заявки у Фонд енергоефективності з липня 11:34
Предстоятель Кіпрської церкви вважає, що "Українське питання" мають вирішувати всі Помісні церкви разом 11:27
більше новин

ok