Публікації 2018-10-05T04:06:33+03:00
Українські Новини
Весільна осінь у Пироговому: скупі женихи і непокірливі наречені

Весільна осінь у Пироговому: скупі женихи і непокірливі наречені

12 вересня в Музеї національної архітектури і побуту Пирогово відсвяткували початок весільної осені. В усі кінці музею доносилися викупні суперечки сватів під музичні привітання народних ансамблів.

12 вересня в Музеї національної архітектури і побуту Пирогово відсвяткувала свій початок "Весільна осінь". Повернутися на кілька сторіч назад, щоб побувати на весіллях у своїх прапрадідів і такого ж рівня бабусь - от для чого сюди з'їхалася вся Україна.

Лімузини біля трапа, професійний тамада, високооплачувані фотографи і весільна подорож куди-небудь на Балі - всього цього навіть уявити собі не могли наші предки, створюючи сім’ю. Але від цього нудніше на весіллях не ставало. Кожен, як кажуть, розважається в міру своєї фантазії, а її в давніх українців було предостатньо і без усієї цієї мішури.

Так, наприклад, у Пироговому зустрілося одруження харківських молодят з минулих сторіч. Корінь сучасних довесільних дівочих і хлопчачих вечірок, можливо, сягає саме в харківські звичаї - тут молоді все своє весілля святкували окремо: наречений із дружбами і гостями у своєму селищі, наречена - у своєму. І тільки вдосталь нагулявшись, наречений зі сватами приїхав за коханою, щоб просто її забрати. Але де там! З вигуками, повними обурення, на них накинулися родичі нареченої. Мовляв, як без викупу таку красуню і розумницю просто так віддати?! Ну, і пішло-поїхало: і ціну нареченій-попелюшці набивають, і в скупості сватів звинувачують. Відповідь дружби на таку поведінку проста - ми вже заплатили 1 рубль 30 копійок "за розпис у загсі" - тепер наречена наша.

Але родичам дівиці таких "дарунків" виявилося мало, тому вони кинули на захист молодої останню зброю - хлопчика з булавою з колючок і ганебні пісні про бідність і жадібність нареченого... Видовище, звісно, ще те: здавалася, ще секунда - і винесуть молодому "гарбуза". Але до бійки не дійшло, адже в нареченого виявилися і цукерки відкупні, і гроші золоті. Та ще й короваєм з-під поли змогли нагодувати всіх гостей, які збіглися на шум. Роздобрившись таким жестом, родичі тепер уже дружини віддали дівицю без сумніву, під іконою побажавши молодим багато діточок, багатого врожаю і медоносних бджіл. З такими напучуваннями молодята вийшли за своїми "молодими" зобов'язаннями.

А свати і гості тим часом продовжували веселитися - хто на цьому весіллі, ну а хто - і на сусідньому, адже за кілька метрів від колишнього проходив справжній мюзикл. Тут, тепер уже в "чернігівській області", ні хвилини не обходилося без пісень і танців. Під музику і наречену викуповували (за пляшку самогону), і коровай молодим підносили, щоб вони його поцілували і, як належить, відкусили - чий шматок більший, той і буде хазяїном у хаті. Після невід'ємних обрядів усі пустилися в танок - наречений на руках катав кохану, а жваві бабульки з минулого століття згадували молодість, витанцьовуючи під пісні народних ансамблів.

Не довго думаючи, вирішили родичі і свати дарувати молодим подарунки. Але не те, що в наші дні - гроші або дорогі цяцьки, а, як водиться, зі змістом. Одні подарували "горіхів", щоб наречена забула про інших "чоловіків". Від других дісталася "цибуля", щоб свекрусі молода не показувала дулю, треті піднесли ключі, щоб молоді не спали "ні вдень, ні вночі". Разом із подарунками побажали нареченому з нареченою народити чотирьох синів, і щоб усі вони обов'язково стали музикантами.

Не пройшло й кількох хвилин, як молоду вже забрали додому до нареченого - з Чернігівської області в Полтавську. Тут у новоспеченого чоловіка вже інша роль - не веселитися і "хлистати горілку", а під потрійні благословення старост знімати вінок і стрічку з нареченої і розплітати її косу. Після цього молоду намагаються "покрити" - три рази над її головою струшують, піднімають, опускають хустку, два рази скидає непокірлива її зі своєї голови. А на третій - з тяжким зітханням і під побажання бути здоровою і гарною - погоджується наречена відтепер ходити а-ля Солоха з вузлом на голові.

Повчившись українських звичаїв, розходилися гості гуляти по Пироговому. Хтось зупинявся, щоб навчитися плести вінок з калини і чорнобривців, хтось катався в критих возах, запряжених кіньми, хтось балував себе льодяниками на паличках і пив воду з джерела прямо посередині "села". Багато людей зібралися біля древньої церковці - її практично неможливо застати вільною для відвідування в будь-який інший час, а в цей день її двері були відкриті не тільки для молодят, але й для всіх гостей.

Найбільше народу збіглося на місцевий ярмарок, щоб закупити подарунки всім, хто збирається незабаром одружитися – адже весільна осінь тільки починається. Тут можна було придбати і рушники на всі випадки життя, і вишиванки - від дитячих сорочок до святкових убрань, і посуд майбутній сім’ї, і картини про побут справжнього українця.

Були тут і товари для майбутнього поповнення сімейства - саморобні ляльки з ниток, іграшкові голови звірят на дерев'яних паличках, плетені з трави конячки... У подарунок новоспеченим сім’ям пропонували придбати також обереги майбутнього дому - солом'яних домовиків і покриті рушниками ікони. Для здоров'я молодої сім’ї дипломовані бджолярі звезли на ярмарок найкращий мед, прополіс і пергу, а прямо з ярмаркової сцени всіх охочих пригощали справжньою "горілкою" і веселили народними піснями.

Весільна осінь у Пироговому вже який рік нагадує українцям про традиції створення сім’ї, забувати які просто не можна. І, можливо, саме зараз не одна молода пара, яка збирається одружитися, натхненна вчорашніми обрядами, вирішує провести свій особливий день саме в народному і такому близькому для української людини стилі.




Архів
Новини

ok