Питання як Україні не втратити право на компенсації шкоди завданої довкіллю внаслідок російського вторгнення сьогодні дуже актуальне для нашої країни. Для його розв'язання ми звернулися за коментарем до адвоката Андрія Мороза, кандидата юридичних наук, члена Оперативного штабу при Державній екологічній інспекції України.
Адже саме таке питання постає, коли аналізуєш ті процеси та процедури, які використовуються з метою отримання Україною майбутньої компенсації.
Як людина з юридичною освітою та більше ніж 10 річним досвідом адвокатської практики (як у судах, так і в процесі досудового врегулювання спорів), Андрій Мороз проаналізував поточний стан і готовність правової бази нашої держави до отримання компенсацій і репарацій в контексті заподіяної шкоди довкіллю.
"Аналіз ситуації варто робити не з політичної або економічної точки зору, не з моральної, а виключно з правової.
Той факт, що ми всі, хто проживає в Україні протягом періоду повномасштабного вторгнення, бачимо палаючі ліси та нафтобази, забруднені водойми та стоки небезпечних речовин в них, окуповані території з шахтами корисних копалин, зруйновану дамбу Північно-Кримського каналу та багато інших фактів пошкодження чи зниження природних ресурсів ще не означає, що це є шкодою завданою довкіллю.
І як би кожному з українців не хотілося б якнайшвидше і найсильніше притягнути росію до відповідальності, але таке притягнення має відбуватися в межах законодавства та у законний спосіб.
Адже якщо ти дієш як агресор, тоді ти нічим не відрізняєшся від нього. Саме тому, всім зрозуміло, що весь цивілізований світ буде вирішувати питання з компенсаціями та репараціями виключно в межах міжнародного законодавства.
В чому саме Ви бачите потенційні ризики неотримання компенсацій Україною після перемоги України?
1. Коли ми говоримо про компенсації або репарації, першочергового дослідження потребує питання – Чи заподіяно факт шкоди та/або збитків навколишньому природному середовищу?
І вже тут юристи можуть побачити проблему, бо ми часто чуємо про «екологічну шкоду» завдану агресором. В національному ж законодавстві відсутнє тлумачення поняття «екологічна шкода», незважаючи на те, що спеціальне законодавство (наприклад, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища») використовує такі терміни як:
- Шкода, заподіяна забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище
- Шкода, заподіяна здоров’ю та майну громадян внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище
- Шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
- Шкода, заподіяна здоров’ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Перші два типи шкоди практично повністю відповідають європейським підходам у визначенні та оцінці шкоди довкіллю (саме так ми називаємо таку шкоду, не використовуючи невизначене національним законодавством поняття «екологічна шкода»), зокрема, відповідають принципам та умовам Директиви Європейського Парламенту 2004/35/CE від 21 квітня 2004 року «Про екологічну відповідальність за попередження та ліквідацію наслідків шкоди, завданої довкіллю» (далі – Директива про екологічну відповідальність). Для простоти розуміння це – шкода внаслідок зміни стану природного ресурсу, що настав внаслідок забруднення або іншого негативного впливу на навколишнє середовище (на його складові: вода, земля, корисні копалини, повітря). На жаль, на даний час в Україні законодавство не передбачає можливості використання такого підходу.
В Україні досі оцінка шкоди довкіллю проводиться на основі двох останніх типів шкоди – шкоди довкіллю, що визначається внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища. Іншими словами, це база «радянської планової економіки», за якою шкодою довкіллю є перевищення встановлених норм забруднення. Простіше кажучи, забруднення і викиди, наприклад в атмосферу, які здійснюються підприємством-забруднювачем не являються шкодою довкіллю допоки вони здійснюються в межах визначених відповідним дозволом на такі викиди, а шкодою є перевищення норми таких викидів підприємством.
Ми зараз не будемо аналізувати за яким принципом органи центральної влади перевіряють дотримання таких дозволів, про це треба писати окремо, варто лише зазначити, що на відміну від європейської системи моніторингу стану навколишнього природного середовища (де працює система моніторингових агенцій, Environmental Protection Agencies), в Україні відсутня «de facto» система незалежного моніторингу стану навколишнього природного середовища.
Саме визначення і розрахунок шкоди за принципом перевищення нормативного показника забруднення довкілля сьогодні застосовується органами центральної виконавчої влади як при притягненні до відповідальності внутрішніх порушників (тобто тих осіб, які здійснили забруднення природних ресурсів або інших негативний вплив на них), так і при розрахунку розміру шкоди та збитків, що заподіяні внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.
Тому відповідаючи на поставлене вище запитання, застосування принципу нормативних викидів до встановлення фактів заподіяної шкоди та розрахунку розміру такої шкоди не відповідає європейському підходу.
Варто нагадати, що офіційна заява України на членство в Європейському Союзі була схвалена резолюцією Європейського Парламенту від 01 березня 2022 року, тому застосування органами державної влади старих «радянських» підходів при визначенні шкоди довкіллю, яка заподіяна внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, має істотні ризики не бути врахованим при визначенні компенсацій та репарацій.
2. Наступним питанням, яке юридично потрібно довести – розмір заподіяної шкоди та збитків довкіллю внаслідок повномасштабного вторгнення Росії.
Варто зазначити, що у квітні 2022 року за ініціативи Державної екологічної інспекції України, Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування та юристів і експертів у сфері захисту довкілля, в межах Робочої групи експертів, що діє на базі Оперативного штабу Державної екологічної інспекції України, була створена підгрупа юристів-міжнародників, яка досліджувала міжнародні кейси шкоди довкіллю.
Підгрупа зауважила такі важливі речі:
- За результатами закінчення військових дій Ірак – Кувейт до Компенсаційної комісії ООН було подано 168 екологічних позовів. Загальна сума розрахунків за цими позовами була заявлена на рівні 85 млрд дол. США.
- Відшкодування призначили на суму 5,26 млрд дол. США по 109 позовам (в абсолютному розмірі було задоволено 6,19% від суми запиту).
Юристи нашої підгрупи встановили основні причини відхилення Компенсаційною комісією ООН позовів або зменшення їх сум:
- недостатня доказова база фактів та сум заявлених претензій
- неможливість доведення причинно-наслідкових зв’язків
- екологічні подання мали найнижчий пріоритет (порівняно з компенсаціями про втрату житла/бізнесів/здоров’я) їхнє вирішення в середньому займало до 8 років
- порушення принципу незалежності та об’єктивності розслідування
- досить короткий термін для подачі претензій.
Чому це важливо?
Як було зазначено вище, діючі в Україні принципи розрахунку шкоди та збитків довкіллю базуються на "радянському" принципі перевищення нормативних значень забруднення.
Ці висновки зроблені на підставі наступного.
Єдиним нормативно-правовим актом, який регламентує процедуру визначення шкоди та збитків, заподіяних російською федерацією внаслідок повномасштабного вторгнення, є Постанова Кабінету Міністрів України №326 від 20.03.2022 р., якою визначено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі – Порядок).
Вказаним Порядком визначаються не лише органи і установи, відповідальні за визначення заподіяної шкоди та збитків, але й органи та установи, які відповідальні за розробку та затвердження методик, за якими будуть здійснюватися розрахунки. Варто зауважити, що методика – підзаконний нормативний документ, який передбачає порядок проведення розрахунку збитків за фактами заподіяної шкоди.
Чому це важливо? Бо вказаною Постановою КМУ визначено, що саме ці розміри шкоди та збитків повинні використовуватися Міністерством юстиції України під час урегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ та/або заяв, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих внаслідок збройного конфлікту міжнародного характеру/збройної агресії інших держав на території України.
Зазначеним Порядком визначено, що по більшості видів шкоди довкіллю відповідальним органом за розрахунок та визначення розміру шкоди і збитків є Державна екологічна інспекція України, що, в принципі, є логічно, оскільки це центральний орган виконавчої влади до повноважень якого і відноситься визначення розміру шкоди і збитків у сфері довкілля, але кілька питань лишилися:
- Шкода, завдана земельним ресурсам
Збитки рахує – Держекоінспекція.
- Втрата надр
Збитки рахує – Держгеонадра. (!)
- Збитки, завдані водним ресурсам
Збитки рахує – Держекоінспекція.
- Шкода, завдана атмосферному повітрю
Збитки рахує – Держекоінспекція.
- Втрати лісового фонду
Збитки рахує – Держлісагентство (!)
- Збитки, завдані природно-заповідному фонду
Збитки рахує Держекоінспекція.
І поки розробка проєктів методик згідно з цим Порядком триває, будь-яка людина з юридичною освітою, яка хоч трішки знає роботу органів державної влади в Україні принаймні у сфері природокористування, може звернути увагу на те, що ні до повноважень Держгеонадр, ні до повноважень Держлісагентства не віднесено можливість визначення шкоди, збитків та втрат завданих довкіллю, в тому числі внаслідок військових дій.
Звісно, уряд, маючи повноваження перерозподілу та надання тим чи іншим органам нових повноважень може вирішити цю колізію та надати і Держгеонадра, і Держлісагентству зазначені повноваження, але навіть не юристи знають про "дію закону в часі та в просторі", не кажучи про відсутність в органу відповідних внутрішніх положень та процедур, напрацювання і затвердження яких також займе час.
То хто ж буде визначати шкоду і збитки по випадках, які мали місце з початку повномасштабного вторгнення і до дати затвердження відповідних методик та наділення відповідних органів (Держгеонадра і Держлісагентство) необхідними повноваженнями? Ось ми знову говоримо про ризик можливості втрати компенсацій.
Останнім основним, але від того не менш важливим є питання – а чи допустимі докази заподіяння шкоди та розрахунку збитків?
Ми не розглядаємо питання "а судді хто", а лише допустимість та належність доказів.
В цьому контексті неможна не згадати один з основних принципів міжнародного права – незалежність та об’єктивність доказової бази. Докази, мають бути зібраними незалежними і незацікавленими особами.
Про це було зазначено і в рекомендаціях нашої підгрупи юристів-міжнародників, і про це нам говорять наші закордонні партнери – всі випадки шкоди, по яких держава має намір заявляти компенсації та репарації (шкода довкіллю не є виключенням), повинні бути зафіксовані незацікавленими особами, всіма можливими способами, щоб усунути порушення принципу об’єктивності та незалежності.
З точки зору українського законодавства, в Україні збір доказової бази побудований правильно – по більшості випадків шкоди довкіллю збір доказової бази здійснюється правоохоронними органами. Однак, притягнення агресора до відповідальності буде здійснюватися не за українським, а за міжнародним правом, а тут ми маємо потенційну проблему, адже з точки зору міжнародного права, правоохоронні органи держави є зацікавленими особами: держава їх брала на роботу, держава їм виплачує заробітну плату, надає відпустки і т.д. І держава ж при визначенні розмірів шкоди та збитків є отримувачем коштів.
Саме з метою нівелювання цього ризику неотримання компенсацій та репарацій за шкоду та збитки завдані довкіллю, пропонується залучити представників міжнародних організацій до утворення незалежних моніторингових груп або місій, для підтвердження фактів заподіяно шкоди та верифікації фактів та розрахунків шкоди і збитків заподіяних діями агресора.
З цією метою учасники підгрупи юристів-міжнародників зверталися до керівництва Оперативного штабу при Держекоінспекції та направили звернення щодо зменшення ризиків неотримання Україною компенсацій та репарацій до Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, а також до Офісу Генерального прокурора та Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів України.
Маємо надію, що представники законодавчої та виконавчої гілок влади врахують у своїй роботі зазначені ризики та приймуть необхідну нормативну базу для їх нівелювання".
Представники Оперативного штабу при Державній екологічній інспекції України здійснюють огляд зруйнованої нафтобази (Львівська область).
Довідка про Андрія Мороза:
Адвокат та співзасновник адвокатського об’єднання "Етторні Груп", кандидат юридичних наук.
З 01.03.2022 р. член Оперативного штабу Державної екологічної інспекції України, член підгрупи юристів-міжнародників Робочої групи експертів Оперативного штабу Державної екологічної інспекції України.
Член Робочої групи "Про запобігання і відшкодування екологічної шкоди" при Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування (2021 р.).
Автор понад 10 статей на тему захисту прав потерпілих та адвокатів.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.