Потенційна британська миротворча місія в Україні вже неодноразово обговорювалася як один із можливих сценаріїв, якщо Київ і Москва досягнуть домовленостей про припинення вогню. Ідея базується на військовій спроможності Об’єднаного Королівства, його багаторічному досвіді стабілізаційних операцій та готовності проявляти ініціативу в міжнародних конфліктах. У той час як ООН чи НАТО з різних причин видаються менш реалістичними опціями, Британія теоретично може діяти як самостійно, так і в складі розширеної коаліції, об’єднаної під її проводом.
Для України поява британських військ у ролі миротворців означала б додаткові гарантії безпеки на звільнених територіях і створення буфера, що стримував би можливі провокації. Усе це, утім, залежить від того, наскільки російська сторона змушена буде прийняти фактичну присутність сил «колективного Заходу» в регіоні, та від готовності Лондона організувати масштабну й тривалу місію з відповідним правом застосовувати зброю.
У найпростішому варіанті Британія могла б обмежитися «точковим» контингентом приблизно у дві-три тисячі військових, що патрулюватимуть окремі вузлові локації, захищатимуть гуманітарні коридори або контролюватимуть кілька найбільш проблемних районів. Проте з огляду на значні розміри потенційної зони розмежування та загалом велику протяжність українських фронтових ліній та кордонів, формат малої групи втрачає ефективність і матиме радше символічне значення. Більш цікавим видається сценарій розгортання багатонаціональної операції за британського лідерства, де спільні сили могли б налічувати від 10 до 15 тисяч осіб. У такому разі саме Лондон виставляє ядро контингенту й підключає до нього інші держави, наприклад Данію, Норвегію, Нідерланди чи Францію, а також дає змогу союзникам із-за океану обмежитися переважно логістичною чи фінансовою допомогою.
Список потенційно залучених британських підрозділів включав би як мінімум дві елітні формації. Перша – 16-та десантно-штурмова бригада (16 Air Assault Brigade), що поєднує парашутні батальйони та підтримку вертолітними частинами. Вона вже довела ефективність у локальних конфліктах на Близькому Сході й Африці та здатна швидко розгортатися з мінімальною підготовкою. Друга – 3-тя бригада командос Королівської морської піхоти, відома адаптивністю до складної місцевості й умінням діяти на узбережжі чи у великих містах. Якщо миротворчій операції необхідно контролювати важливі прибережні райони або мости, командос могли б стати найгнучкішим інструментом. Доповнити ці сили могли б кілька батальйонів важкої механізованої піхоти, які за потреби використовують танки Challenger 2 і бойові машини піхоти Warrior. Хоча для традиційних миротворчих операцій масовані бронетанкові підрозділи не завжди характерні, навіть один-два ротно-тактичні групи на важкій техніці стають ефективним стримувальним чинником.
Особливу роль в успіху такої місії відігравали б королівські інженерні війська, які мають колосальний досвід розмінування доріг, установлення тимчасових мостів і забезпечення польової логістики, а також підрозділи EOD, що спеціалізуються на знешкодженні саморобних вибухових пристроїв та інших небезпечних боєприпасів. З огляду на те, наскільки масштабним є замінування багатьох районів України, саме сапери можуть стати рятівним ресурсом у процесі переходу регіонів до мирного життя. Не менш важлива логістична та розвідувальна підтримка з повітря. У розпорядженні Королівських ВПС є транспортні літаки A400M Atlas і C-17 Globemaster, вертольоти Chinook і Merlin, які можуть здійснювати швидку евакуацію чи перекидання техніки, а також розвідувально-ударні дрони. Для миротворчої операції в такій великій країні, як Україна, роль авіапідтримки й належної інфраструктури (аеродроми, ремонтні бази, пункти зберігання палива) неможливо переоцінити.
Досвід подібних розгортань Лондон накопичував у кількох гарячих точках світу. У Сьєрра-Леоне ще 2000 року менше тисячі британських десантників вчасно ввели війська до столиці, захистили уряд від повстанців і стабілізували ситуацію. В іракській Басрі у 2003–2009 роках постійно перебувало до 10 тисяч британських солдатів, які виконували місії зі стабілізації, патрулювання та налагодження роботи місцевої влади. В Афганістані сили Британії йшли на ротації, коли протягом кількох років контингент у кілька тисяч осіб здійснював безпековий контроль у провінції Гільменд. Звідси випливає, що Об’єднане Королівство може тримати у «полі» 8–12 тисяч військових мінімум рік-два, а за умови підтримки союзників – ще довше. Проте подібні кампанії завжди коштують дорого: якщо подивитися на попередній досвід, річні витрати на дії такого масштабу легко досягають двох-трьох мільярдів фунтів.
Для України така британська присутність стала б не лише військовим, а й психологічним фактором, що запобігає поверненню російських сил чи спробам дестабілізації з боку колабораціоністських структур. Додатково місія могла б допомогти інженерно й технічно відбудовувати зруйновані регіони та пришвидшити інтеграцію України в загальноєвропейський простір, принаймні в питаннях стандартизації безпекової сфери. Проте це все реалізується лише в тому разі, якщо Москва опиниться у становищі, де буде вимушена погодитися на введення зовнішніх сил. Події на фронті, внутрішні кризи в Росії та міжнародний тиск можуть зробити такий розвиток імовірним. Якщо ж Кремль й надалі вестиме агресивну політику, а Захід не зважиться на жорстку конфронтацію, будь-які сценарії «британської миротворчості» лишатимуться лише гіпотетичними обговореннями.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.