У контексті глобальних змін у системі європейської та трансатлантичної безпеки все виразнішим стає контур геополітичної осі, яка об’єднує Лондон, Київ та Анкару. В умовах, коли адміністрація Дональда Трампа дедалі частіше демонструє розходження з позиціями як Великої Британії, так і Європейського Союзу щодо врегулювання російсько-української війни, посилюється міцний трикутник впливу, що має перспективу суттєво змінити розклад сил у Чорноморському регіоні та на Близькому Сході.
Важливість союзу
Свіжою ілюстрацією посилення українсько-турецьких відносин став візит Президента Володимира Зеленського до Анкари, де було обговорено питання безпеки, подальшої підтримки України та імовірно координацію зусиль у контексті можливої мирної угоди з РФ. Туреччина, як друга за потужністю армія в НАТО після Сполучених Штатів, відіграє ключову роль у забезпеченні стабільності в регіоні. До того ж Анкара вже продемонструвала готовність до військово-технічної співпраці з Україною, зокрема в рамках так званої “українсько-турецької квадриги”, завдяки якій Київ отримував безпілотники “Байрактар” та іншу допомогу на початку повномасштабного вторгнення РФ.
Туреччина як геополітичний гравець у близькосхідному просторі
З огляду на розвиток подій у Сирії, де вплив Анкари суттєво посилився через активну підтримку проксі-сил, що сприяли поваленню режиму Башара Асада, Туреччина закріпилася як провідний регіональний бенефіціар. Поєднання військового потенціалу, контролю над критичними транспортно-енергетичними маршрутами та можливості маневрувати між інтересами Заходу, Росії й локальних акторів робить Анкару надзвичайно впливовим гравцем.
До того ж Анкара має вагоме слово у НАТО (згадаймо блокування вступу Швеції) та може використовувати цей важіль впливу для просування власних стратегічних інтересів. Для України зміцнення відносин із Туреччиною відкриває нові можливості у сфері безпеки, торгівлі, а також у формуванні спільної позиції щодо майбутньої архітектури безпеки в Чорноморсько-Близькосхідному регіоні.
Роль Великої Британії та формування осі “Лондон—Київ—Анкара”
У цій геополітичній комбінації не менш важливим є фактор Лондона. Велика Британія, поза ЄС, прагне посилити власний глобальний вплив, у тому числі й у регіоні Близького Сходу та Чорного моря. Саме британці ініціювали формування ефективних ліній комунікації та військових альянсів, серед яких можна згадати Joint Expeditionary Force (JEF) з країнами Північної Європи та Балтії.
Для України відкривається перспектива стати співзасновницею аналогічних швидкореагуючих структур, але у співпраці з Туреччиною та Великою Британією задля гарантування безпеки в Чорному морі. Така ініціатива може стати логічним продовженням успішних практик військових навчань і постачання озброєнь, а також створить умови для тіснішого тріумвірату Лондон—Київ—Анкара. Подібні сили швидкого реагування здатні забезпечити динамічне реагування на виклики безпеки, включно з протидією російській загрозі на морі та в повітрі, а також розширити потенціал Альянсу поза межами традиційної співпраці з США та ЄС.
Перспективи альянсу в контексті мирного врегулювання
Наразі тривають підготовчі консультації на рівні США, Саудівської Аравії та Росії щодо можливої майбутньої домовленості про припинення війни. Однак для України принципово, щоб жодні переговори не відбувалися без її участі та без участі ключових європейських союзників, адже будь-яка угода, що прямо чи опосередковано передбачатиме “демілітаризацію” України або обмеження її збройних сил, є неприйнятною. Так само неприйнятною є будь-яка легітимізація анексії українських територій Росією.
Позиція Анкари в цьому питанні також набуває важливого значення: як впливовий член НАТО вона може повпливати на умови угоди, якщо виступить медіатором. Туреччина, маючи сталі канали комунікації з РФ, водночас демонструє готовність підтримувати територіальну цілісність України та постачати їй необхідне військове обладнання. Саме така подвійна роль робить Анкару потенційно одним із найважливіших гравців у процесі пошуку прийнятної угоди.
Чи змінить “трикутник” глобальний баланс?
Постає питання: чи зможе вісь Лондон—Київ—Анкара стати достатньою альтернативою або дієвим доповненням до ослабленої трансатлантичної єдності? З огляду на непередбачувану політику Вашингтона за часів адміністрації Трампа (що дедалі частіше не збігається з позиціями ЄС і Британії), посилення цього геополітичного об’єднання видається цілком можливим. Його ефективність залежатиме від готовності сторін узгоджувати спільні дії в оборонній, економічній та дипломатичній сферах.
При цьому кожна держава має власні національні інтереси:
- Туреччина прагне зберегти чільну роль у регіоні та перетворити геополітичні здобутки на економічні переваги;
- Велика Британія шукає нові плацдарми впливу після Brexit і вбачає в Чорноморському регіоні перспективну арену для реалізації військово-політичних ініціатив;
- Україна зацікавлена в отриманні додаткових безпекових гарантій у довготривалій боротьбі з РФ, у доступі до сучасних військових технологій і в потужній дипломатичній підтримці.
Сьогодні саме Україна виступає своєрідним “двигуном” переформатування геополітичних союзів: врегулювання російсько-української війни стане тестом для будь-якого нового об’єднання чи альянсу. Лондон і Анкара — серед найбільш послідовних партнерів Києва поза рамками традиційних форматів, що відкриває простір для спільних ініціатив у галузі оборони (створення сил швидкого реагування в Чорноморському регіоні), економічної кооперації (розвиток інфраструктурних проєктів, логістика, енергетика), а також зміцнення політичної взаємодії.
Водночас стійкість та життєздатність такого блоку залежатиме від здатності його учасників узгодити свої інтереси та і разом просувати справедливу формулу миру, базовану на Статуті ООН та невіддільному праві України на захист своєї територіальної цілісності. Якщо сторони зможуть виробити єдину стратегію та гнучко реагувати на потенційні виклики (зокрема, спроби Вашингтона знайти компроміс із Москвою без урахування позиції Києва), “трикутник” Лондон—Київ—Анкара може змінити хід гри.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.