Повернення рейхстагу? Чого чекати від виборів до німецького парламенту та яким буде подальший курс Німеччини

Велферономіка завдала удару по основі ЄС

Німеччина готується до дострокових парламентських виборів 23 лютого 2025 року, які покликані визначити не лише склад майбутнього уряду, а й курс держави в цілому. Попередня трикольорова “світлофорна” коаліція — Соціал-демократична партія (СДПН), Зелені та Вільна демократична партія (ВДП) — розпалася в листопаді 2024-го на ґрунті надто різних поглядів на бюджетну політику. Головним каменем спотикання стало “боргове гальмо” (конституційне обмеження на державні запозичення), яке міністр фінансів Крістіан Лінднер (ВДП) вимагав дотримуватися жорстко, тоді як канцлер Олаф Шольц (СДПН) та Зелені наголошували на потребі додаткових видатків — для підтримки України, модернізації економіки та посилення оборони.

Вибори призначили на лютий, щойно з’ясувалося, що створити нову більшість без взаємних поступок неможливо. Тим часом Німеччина не виходить зі смуги економічних проблем: другий рік спостерігається спад промислового виробництва, загрожує підвищення безробіття, а на обрії — можливі митні обмеження з боку США. Глибокі структурні негаразди — надмірна вартість енергоносіїв, недостатня цифрова інфраструктура, брак інвестицій в освіту — лишають владі обмаль простору для маневру. В таких умовах кампанія до Бундестагу зосередилася довкола економіки, соціальних питань та, звісно ж, політики щодо мігрантів, що загострилася після кількох резонансних злочинів.

Чи буде “рейхстажна” коаліція?

Опитування вже кілька місяців поспіль фіксують лідерство блоку ХДС/ХСС. Друге місце належить правопопулістській партії “Альтернатива для Німеччини” (АдН). Якщо ХДС/ХСС та АдН разом візьмуть достатньо мандатів, то гіпотетично могли б створити двопартійну коаліцію, але поки на такий сценарій лишається табу. Нинішній лідер ХДС Фрідріх Мерц заявляє, що йому неприйнятна офіційна співпраця з крайніми правими. До того, більшість політиків у Німеччині й далі дотримується “брандмауера” — згоди не вступати в союз з АдН.

Слід визнати, що у ХДС та АдН є деякі точки дотику, насамперед у підходах до міграції: обидві партії відстоюють посилення прикордонного контролю та жорсткіші механізми депортації. Втім, АдН має чимало позицій, які відверто суперечать курсу ХДС. Найпомітніша з них — ставлення до війни в Україні. АдН вимагає припинити постачання озброєнь Києву та скасувати санкції проти Росії, натомість Християнсько-демократичний блок наголошує на необхідності збільшити військову допомогу Україні й зберегти трансатлантичну єдність. До того ж АдН, з властивою їй правопопулістською риторикою, відкрито критикує євроінтеграційний курс і європейські інституції, тоді як ХДС історично лишається оборонцем ЄС і виступає за збереження спільної валюти.

Ще одна важлива причина, з якої Мерцу навряд чи буде комфортно у союзі з АдН, криється в його бекграунді: свого часу він очолював наглядову раду BlackRock Asset Management у Німеччині, і для виборців ультраправого профілю все, пов’язане з великим глобальним бізнесом, має негативну конотацію. АдН постійно критикує “світову фінансову еліту” та транснаціональні компанії як винуватців національних лих. Мерц, навпаки, репрезентує інтереси великого бізнесу й не зацікавлений руйнувати довіру міжнародних інвесторів радикальними економічними чи геополітичними кроками.

Мігранти в корені проблеми

Утім, вимоги запровадити суворіші заходи проти нелегальних мігрантів не обмежуються одним лише АдН. Значна частина німців втомилася від чинної політики, яка, на їхню думку, надто поблажливо ставиться до шукачів притулку. Серія трагедій пов’язаних з мігрантами збурила громадську думку, адже в низці випадків злочин скоювали люди, які давно мали бути депортовані. Брак ресурсів у муніципалітетах, переповнені гуртожитки для біженців і системні проблеми інтеграції додатково посилюють напругу.

Такі настрої не лише в Німеччині — практично у всій Європі відчутна хвиля міграційного скептицизму, на якій зростають рейтинги консервативних і ультраправих партій. Подібна ситуація спостерігалася і в Італії, і у Франції, і у скандинавських країнах. Німецький кейс лише підтверджує загальноєвропейську тенденцію. І саме питання “правого повороту” всередині країни турбує всіх: чи здатні німецькі традиційні партії не лише активно декларувати європейські та ліберальні цінності, а й пропонувати життєздатну відповідь на міграційні виклики?

Демаргіналізація через Маск(а/у)

Деякі прихильники АдН відчули підтримку й з-за океану — варто згадати “теплі жести” з боку Ілона Маска. Сам факт, що мільярдер вподобав та поширив дописи лідерів АдН, а потім і виступив на партз’їзді, створює враження міжнародного визнання та додає їм легітимності. Для ультраправих це шанс вирватися з “карантинного” стану й постати партією, з якою тепер змушені рахуватися.

Варіантів багато, але всі - погані

Водночас найімовірнішим результатом виборів стане так звана “Велика коаліція” — тобто союз ХДС та СДПН. Обидві сили не надто охочі повертатися до подібної моделі, адже вже мали подібний досвід і пам’ятають, що тривалі “компромісні” уряди часто обертаються втратою рейтингу для всіх учасників. Альтернативою може стати трипартійний формат: ХДС + Зелені + ВДП, але Зелені й ХДС суттєво розходяться в екологічних і міграційних підходах, а ВДП ризикує взагалі не потрапити до парламенту, балансуючи близько 5%-го бар’єра.

Щодо того, чи не наблизиться країна до більш правого сценарію, чимало залежить від політичних комбінацій, які складуться в новому Бундестазі. Хоча можливість офіційного альянсу ХДС з АдН поки видається малоймовірною, сам факт, що його почали обговорювати, свідчить про серйозні зрушення у німецькому політикумі. Якщо раніше розмови про таку коаліцію взагалі не могли виникнути, тепер їх висловлюють принаймні на рівні частини електорату та місцевих осередків.

Отже, німецькі дострокові вибори можуть стати одним із найважливіших політичних моментів для всієї Європи. Суспільство, втомлене економічними негараздами та неконтрольованим потоком біженців, шукає “сильну руку” чи принаймні чіткі рішення щодо безпеки й порядку. Чи зможуть традиційні партії запропонувати конструктивну відповідь без радикалізації та при цьому зберегти економічну й політичну стабільність — питання, що визначить долю не лише Німеччини, а й усього ЄС на найближчі роки.

Що далі?

Назва колонки запитує, чи варто чекати “повернення рейхстагу” зразка 30-х років минулого століття. Нині така перспектива здається перебільшенням, проте зростання популярності ультраправих та консервативних рухів справді може вказувати на перегляд післявоєнного консенсусу. Якщо ХДС утримає принципову відмову співпрацювати з АдН, то найімовірніше сформується багатопартійна коаліція традиційних сил. Але навіть у цьому разі наслідки суспільного запиту на більш жорстку міграційну та соціальну політику почуватимуться до тих пір, поки ці питання не будуть жорстко врегульовані. Для багатьох німців, стурбованих інфляцією, криміналом та нестачею ресурсів, правий популізм стає дедалі привабливішим. Та й відверто кажучи, не тільки для німців.

Таким чином, попереду непрості перемовини: або традиційні партії враховують вимоги своїх виборців та змінюють політичний курс у бік “жорсткої руки”, або ризикують спостерігати подальше посилення Альтернативи для Німеччини. За підсумками виборів з’ясується, як саме виглядатиме нова конфігурація влади та чи залишиться в Німеччини простір для збереження центристської демократії, яка буде противагою ультраправим тенденціям.

Все ж, дуже суб’єктивно кажучи, мушу додати, що якщо цей парламент не врегулює питання міграції, зеленого переходу та велферу, які є фронтами економічних проблем Німеччини, на наступних виборах можна очікувати розгромної перемоги АдН. Адже тотальна некомпетентність лібералів, які засіли в більшості традиційних партій, не може тривати надто довго.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.