1 січня 2025 року російський газ перестав транспортуватися через українську газотранспортну систему. Це історичний момент, який завершує майже півстолітню епоху енергетичної залежності Європи від Росії. Ще у 1990-х транзит через Україну становив понад 90% усього експорту російського газу до Європи, а обсяги досягали 140 мільярдів кубометрів на рік. Для порівняння, у 2024 році через українську ГТС транспортували лише 16 мільярдів кубів.
Завершення ери транзиту російського газу через Україну
Це рішення стало результатом багаторічних політичних та економічних зрушень, у тому числі через повномасштабну агресію Росії проти України. Закінчення транзиту відкриває нову сторінку як для України, так і для Європи: зміцнення енергетичної незалежності та пошук альтернатив, які більше не прив’язані до російського газу.
Європа не залишилася зненацька. Ще після анексії Криму у 2014 році країни ЄС почали скорочувати залежність від російського газу. У 2018 році частка Росії в імпорті Європейського Союзу становила 45%, але до кінця 2024 року цей показник зменшився до менш ніж 10%.
Основними зусиллями стали будівництво LNG-терміналів, які дозволяють приймати скраплений газ зі США, Катару та інших постачальників.
Наприклад, Німеччина інвестувала в три нові термінали, а Польща запустила "Балтійську трубу", яка забезпечує постачання газу з Норвегії. ЄС також уклав угоди на постачання газу з Алжиром, Азербайджаном та Нідерландами.
Країни змогли наповнити свої сховища на понад 95% до початку зими, забезпечивши стабільність постачання навіть за умов припинення російського транзиту. Такий рівень підготовки став результатом скоординованих дій, які доводять ефективність європейської солідарності.
Що втрачає Росія: цифри та наслідки
Для Росії завершення транзиту газу через Україну є не лише економічною втратою, але й серйозним геополітичним ударом. Ще у 2021 році "Газпром" експортував до Європи 155 мільярдів кубометрів газу, отримуючи близько 55,5 мільярдів доларів доходу, з яких 5 мільярдів припадали на транзит через Україну. У 2024 році ці обсяги впали до 32 мільярдів кубометрів, що принесло Росії лише близько 9 мільярдів доларів.
Економічні наслідки доповнюються надлишковою інфраструктурою. Газопроводи, побудовані для експорту до Європи, стали непотрібними. Наприклад, пропускна здатність трубопроводу "Північний потік-2" залишилася нереалізованою через санкції, а транзитні маршрути через Україну повністю зупинилися. Інші маршрути, як-от "Турецький потік", працюють лише на 50% своєї потужності через обмежений попит у Південній Європі.
Переорієнтація на Китай не розв'язує проблеми. Газопровід "Сила Сибіру" транспортує лише 16 мільярдів кубометрів на рік, тоді як європейський ринок споживав понад 140 мільярдів. Будівництво нового маршруту, "Сила Сибіру-2", потребує не менше 55 мільярдів доларів і може бути завершене не раніше 2030 року. Крім того, Китай закуповує газ за значно нижчими цінами, ніж Європа, що зменшує прибутки Росії.
Проблеми виникають і у внутрішньому секторі. Російські газові компанії стикаються з необхідністю скорочення видобутку, що призводить до консервації родовищ. Наприклад, у 2024 році видобуток газу в Росії впав до 480 мільярдів кубометрів, порівняно з 725 мільярдами у 2021 році. Це найнижчий показник за останні 20 років. Консервація родовищ є дорогим і ризикованим процесом: повернення до колишніх обсягів видобутку може бути неможливим.
Крім економічних втрат, Росія втрачає свій геополітичний вплив. Газ довгий час був інструментом політичного тиску на Європу, особливо на країни Центральної та Східної Європи. Зараз цей важіль практично зник. Відповідно, зменшився ресурс для корумпування європейських структур.
У підсумку, Росія втрачає не лише гроші, але й стратегічну перевагу. Її газовий сектор, який забезпечував значну частину доходів державного бюджету, опинився у кризі. Ця ситуація змушує Кремль шукати нові рішення, але перспективи їх успішної реалізації залишаються сумнівними.
Припинення транзиту російського газу через Україну стало викликом для кількох сусідніх країн, зокрема Словаччини та Угорщини. Словаччина, яка отримувала близько 4 мільярдів кубометрів газу через українську ГТС, не змогла вчасно переорієнтуватися на альтернативні постачання. Її прем'єр навіть звертався до ЄС із проханням знайти термінове рішення, але це лише підкреслило її слабку підготовку.
Угорщина, попри пропозиції Хорватії використовувати LNG-термінали на узбережжі Адріатичного моря, продовжує залежати від постачань через "Турецький потік". Це робить країну вразливою до будь-яких коливань політики Москви.
Уроки цієї ситуації очевидні: енергетична безпека — це результат стратегічного планування, а не тимчасових домовленостей. Країни, які затягували реформи, тепер опинилися перед серйозними викликами.
Імпорт російського СПГ: необхідність посилення санкцій
Протягом останніх трьох років імпорт скрапленого природного газу (СПГ) з Росії до Європейського Союзу зростав, попри зусилля зменшити енергетичну залежність від РФ. У 2024 році ЄС імпортував рекордні 16,5 млн тонн російського СПГ, перевищивши показники 2022 року (15,21 млн тонн) та 2023 року (15,18 млн тонн)
Європейський Союз вживає заходів для обмеження імпорту російського СПГ. У червні 2024 року було ухвалено 14-й пакет санкцій, який забороняє перевантаження російського СПГ у портах ЄС
Цей захід спрямований на ускладнення реекспорту російського газу через європейську інфраструктуру. Однак, повна заборона імпорту російського СПГ поки не запроваджена.
Попри ці кроки, обсяги імпорту залишаються значними. У 2024 році російський СПГ становив 20% загального імпорту морського палива в ЄС, що більше порівняно з 15% у 2023 році
Це свідчить про недостатність чинних санкцій для досягнення енергетичної незалежності від Росії.
Для ефективного зменшення залежності від російського СПГ необхідно посилити санкційний тиск. Серед можливих заходів:
- Повна заборона імпорту російського СПГ - це унеможливить постачання російського газу до ЄС.
- Розширення санкцій на компанії, що займаються торгівлею російським СПГ - це обмежить фінансові потоки, пов'язані з російським енергетичним сектором.
- Заборона інвестицій, постачання обладнання та послуг для російських СПГ-проєктів - це сприятиме зменшенню залежності від російських енергоносіїв.
Посилення санкцій та стратегічні інвестиції в енергетичну інфраструктуру є ключовими кроками для забезпечення енергетичної безпеки Європейського Союзу та зменшення впливу Росії на європейський енергетичний ринок.
Європа на шляху до повного енергетичного розриву з Росією
Завершення транзиту російського газу через Україну символізує нову еру енергетичної незалежності Європи. За останні роки ЄС зробив значні кроки у диверсифікації енергопостачання, збільшивши інвестиції у відновлювані джерела енергії, LNG-інфраструктуру та укладення контрактів із надійними постачальниками, такими як Норвегія, Катар та США.
Однак, як показує ситуація з імпортом російського СПГ, повний розрив з Росією поки не досягнуто. Україні в цьому процесі належить важлива роль як надійному партнеру ЄС, готовому до нових енергетичних форматів. Ми вже довели свою здатність адаптуватися до викликів і продовжуємо працювати над повною енергетичною автономією.
Сьогодні Європа має історичний шанс завершити залежність від російських енергоносіїв і створити нову систему енергетичної безпеки. Це не лише зміцнить її економіку, але й послабить позиції Кремля на глобальній арені. Шлях до цього складний, але досяжний — спільними зусиллями ми можемо побудувати стійке, незалежне майбутнє.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.