Український фармацевтичний ринок давно стикається з викликами, які ставлять під загрозу право громадян на доступ до якісного лікування. Високі націнки на ліки, надмірна кількість аптек, непрозорість ціноутворення та економічні труднощі значної частини населення — ці проблеми вимагають комплексного підходу. Ініціатива Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ) щодо обмеження роздрібних націнок на лікарські засоби — важливий крок у цьому напрямку. Попри критику з боку аптечного бізнесу, регулювання націнок відповідає інтересам споживачів, міжнародній практиці та забезпечує баланс між соціальною відповідальністю та економічною стабільністю.
Чому потрібні обмеження націнок?
Ліки — це не просто товар. Вони є основою для збереження здоров’я і життя людей. У країнах ЄС діє чітке правило: держави контролюють націнки на лікарські препарати. Така практика спрямована на те, щоб ліки залишалися доступними для всіх, незалежно від фінансових можливостей.
За даними звіту Здоров'я з першого погляду зазначається, що найменш забезпечені громадяни втричі частіше відкладають звернення за медичною допомогою або відмовляються від неї через фінансові бар'єри порівняно з найзаможнішими верствами населення. А витрати на фармацевтику становлять значну частину витрат на охорону здоров'я, що підкреслює необхідність таких заходів, як обмеження націнок, для управління загальними витратами на охорону здоров'я без шкоди для якості.
В Україні ситуація ускладнюється кількома факторами:
Різке зростання націнок. За останні два роки значно зросла націнка дистрибуторів та аптек на ліки, що зробило їх недоступними для значної частини населення. Націнка на різні препарати коливається від приблизно 13% до майже 80% у залежності від аптеки та каналу замовлення (онлайн або в аптеці).
Надлишкова кількість аптек. В Україні кількість аптек у кілька разів перевищує нормативи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), створюючи надмірну конкуренцію, яка, однак, не гарантує зниження цін. Щільність аптек у європейських країнах варіюється, і зазвичай цей показник наводиться на 100 тисяч осіб. Середній показник для країн Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) становить 28 аптек на 100 тисяч населення, що відповідає 0,28 аптеки на 1000 осіб. У різних країнах цей показник відрізняється:
Данія: 9 аптек на 100 тисяч осіб (0,09 на 1000 осіб).
Німеччина: 24 аптеки на 100 тисяч осіб (0,24 на 1000 осіб).
Польща: 39 аптек на 100 тисяч осіб (0,39 на 1000 осіб).
В Україні до війни було 22 780 аптечних закладів, зараз налічується більше 18 000 аптек, що буде близько 58 аптек на 100 000 осіб (0,58 на 1000 осіб). Тобто в Україні на 1 аптеку припадає 2 000 осіб. Врахуйте, що не кожний буде користуватись послугами аптеки.
Невідповідність доходів населення витратам на лікування. В Україні лише 12% витрат на ліки покривається державою, тоді як решта лягає на плечі громадян. У світі в середньому держави покривають близько 80% витрат домогосподарств на охорону здоров'я, а в деяких країнах, таких як Мексика, цей показник близько 60%. Враховуючи це, держава повинна регулювати націнки на всі лікарські препарати.
Українці опинилися в ситуації, коли доступ до базових ліків часто стає розкішшю. У таких умовах ринкові механізми не забезпечують доступності ліків для найуразливіших верств населення. Тому держава має право втрутитися, щоб гарантувати соціальну справедливість.
Що говорить міжнародний досвід?
Регулювання націнок на ліки — це звична практика для розвинених країн. У 28 із 30 європейських держав діють обмеження націнок на лікарські препарати. Наприклад:
- У Німеччині та Великобританії держава не лише регулює націнки, але й активно контролює весь ланцюг ціноутворення.
- У Франції аптечні націнки обмежені для препаратів, вартість яких відшкодовується державою. Це дозволяє громадянам отримувати базове лікування за доступними цінами.
Україна має всі можливості впровадити подібний підхід, який одночасно збалансує інтереси громадян і бізнесу.
Основні міфи та факти про обмеження націнок
Міф 1: Регулювання знищить аптечний бізнес
Факт:
Український ринок аптек перенасичений — кількість аптек перевищує середньоєвропейські показники в кілька разів. Це свідчить про надприбутковість галузі, яка здатна адаптуватися до нових умов. У багатьох європейських країнах аптеки працюють за умов регульованих націнок і залишаються рентабельними. Україна не буде винятком.
Міф 2: Витрати аптек занадто високі для зниження націнок
Факт:
Основні операційні витрати аптек, як-от оренда, комунальні платежі та заробітна плата, не можуть виправдати високі націнки, що сягають до 80%. Понад те, левова частка прибутків зосереджена в так званих мережах аптек, які можуть скоротити операційні витрати через оптимізацію процесів.
Міф 3: Обмеження націнок спричинить дефіцит ліків
Факт:
У країнах із регульованими націнками дефіцит не виникає. Натомість це стимулює оптимізацію постачання та забезпечує стабільну доступність ліків. В Україні дефіцит можливий лише за умови саботажу з боку учасників ринку, що має вирішуватися через посилений державний контроль.
Як це вплине на споживачів?
Впровадження обмеження націнок дозволить:
- Знизити вартість ліків.
- Підвищити рівень довіри до держави через соціально відповідальну політику.
- Зменшити фінансове навантаження на громадян, особливо на тлі економічних труднощів.
Крім того, це створить стимул для аптечного бізнесу зосередитися на ефективності та інноваціях, а не на максимізації прибутків.
Захист споживача — це пріоритет
Ініціатива МОЗ — це не про обмеження бізнесу, а про захист українців, які мають право на доступне та якісне лікування. У часи кризи держава має забезпечити баланс між економічними інтересами галузі та соціальною справедливістю. Регулювання націнок — це крок, який роблять розвинені країни, і Україна не повинна відставати. Здоров’я нації має стати головним пріоритетом, а доступність ліків — базовим правом кожного громадянина.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.