Конфлікт між Азербайджаном та Вірменією: Реалії та Виклики

Сучасний світ спостерігає за продовженням невирішеного конфлікту між Азербайджаном та Вірменією, який залишається актуальним та заплутаним в історичних, територіальних та етнічних труднощах. І хоча активні бойові дії завершено, проблема для регіону та міжнародного співтовариства залишається. Давайте розглянемо ключові аспекти конфлікту, які викликають серйозні обговорення та роздуми.

Останні новини про цю територію, а саме питання "блокади" зони тимчасової відповідальності російського миротворчого контингенту в Карабаху, де мешкає вірменська етнічна меншість, не витримують фактологічної перевірки.

По-перше, регулярно здійснюється переміщення населення з боку МКЧХ. Ми можемо спостерігати це у численних новинах світових ЗМІ.

По-друге, Баку пропонує використання альтернативних доріг для постачання регіону, що проходять через територію Азербайджану, а не ведуть із Вірменії. Однак проросійські сепаратисти в Карабаху блокують цю ініціативу, причому у прямому сенсі: прихильники російсько-вірменського кримінального олігарха Рубена Варданяна, засланого в регіон Кремлем, заблокували дорогу з Агдама бетонними плитами, тим самим узявши в заручники 30-тисячне населення регіону.

Також Азербайджан неодноразово пропонував провести повну перевірку гуманітарного конвою, який прямує з Вірменії і таким чином пустити вантаж на окуповану територію. Але вони і це відкидають, геть-чисто відмовляючись від будь-яких перевірок.

Більше того, у 2021 році Міжнародний Комітет Червоного Хреста відповідно до Азербайджану неодноразово пропонував забезпечення регіону через територію решти Азербайджану, наприклад, це можна було зробити через Агдамську дорогу. Однак ці пропозиції незмінно відхилялися вірменською стороною і вона перешкоджала доставці вантажів. А сама невизнана «влада», спонсорована Єреваном, відмовляється вести прямий діалог з офіційним Баку, незважаючи на неодноразові пропозиції Азербайджану.

Якщо ж простежити історичні взаємозв'язки, можна знайти паралель із гумконвоєм із Росії на територію невизнаної республіки «ЛДНР» в Україні. Тоді було доведено, що в конвоях не продукти, а зброя та солдати. Тому Баку подібні конвої не пропускають, вимагаючи здійснення постачання власного регіону не з Вірменії, а через власну територію.

Вірменська ж сторона наполегливо намагається переконати світову громадськість у тому, що в Карабаху «голод і геноцид», проте численні свідчення із соціальних мереж говорять про інше: ресторани відкриті, і люди їх активно відвідують. Вони святкують весілля та Дня народження, влаштовують великі бенкети, чого не роблять люди, які страждаю від голоду. Більш того, у разі реальної нестачі продуктів, Агдамська дорога відкрита для вірмен карабахських.

Враховуючи вищезгадані факти, екстрене засідання Ради безпеки ООН, скликане Вірменією, пройшло безрезультатно. Не було прийнято ні резолюції, ні заяви, чого прагнув Єреван. Міжнародне право перебуває на боці Азербайджану. Більше того, сама Вірменія протягом 30 років не виконувала резолюції Радбезу ООН, які вимагали від неї негайного виведення своїх збройних формувань із Азербайджану. Досі в Карабаху знаходиться близько 10 тисяч озброєних осіб вірменського походження, які перебувають під ефективним контролем Генштабу Вірменії. «Зелені чоловічки» в вірменській варіації, які, як показує досвід України, нічого доброго не обіцяють. Тому Баку вимагає роззброєння цих осіб.

Виходячи з вищепереліченого в Азербайджану є всі підстави не довіряти Вірменії у питанні використання Лачинської дороги: йдеться не лише про 30 років окупації Карабаху та прилеглих регіонів Вірменією, але й документально зафіксованими випадками провезення мін, боєприпасів, здійснення ротації особового складу ЗС Вірменії після 44-денної війни 2020 року. Вже після завершення війни на території Карабаху було виявлено міни вірменського виробництва 2021 року. Виникає питання – як вони туди потрапили, якщо єдина дорога ввезення чогось пролягає через Лачинський коридор? І провозили туди за словами Вірменії лише гумконвої?

Також важливо враховувати, що безконтрольне та ексклюзивне використання Лачинської дороги при одночасному блокуванні альтернативних доріг через Азербайджан є перешкодою на шляху реінтеграції карабахських вірмен до азербайджанської держави, і таким чином сприяє нестабільності у регіоні. А якщо карабахські вірмени не інтегруються, конфлікт ще довгі роки тягнеться неприємним шлейфом.

Українці, як ніхто інший, розуміє проблему замінованих територій. Адже не дарма зараз Україну називають найзамінованішою країною у всьому світі. І в цьому контексті – гуманітарна допомога у різних галузях, у тому числі й у питанні розмінування, яку Азербайджан надає Україні неймовірно важливою. Баку допомагає у реабілітації дітей з України, у критичні часи постачав нашу країну бензином з боку SOCAR на безоплатній основі, постачав енергоблоки після пошкодження критичної інфраструктури України. Допомога азербайджанців не закінчувалася на рівні держави. І самі мешканці тепло відгукувалися та завжди готові били простягнути руку допомоги українцям.

Азербайджан, будучи дружньою державою України і пережив окупацію, не став «заробляти» на українській трагедії, і не підключився до сумнівних схем з реекспорту. А все, бо їм знайоме це лихо. Адже Вірменія завдячує своїм різким економічним зростанням реекспорту, зокрема автомобілів та мікрочіпів, Росію. Лише за 5 місяців 2023 року експорт із Вірменії до Росії зріс у 3,3 рази, що допомагає терористам контролювати незаконно окуповані території.

Всі ці аспекти показують, що конфлікт між Азербайджаном та Вірменією залишається складним та багатогранним. Вирішення цього конфлікту потребує зусиль не лише сторін конфлікту, а й підтримки міжнародної спільноти, яка відіграє роль у сприянні досягненню миру, стабільності та розвитку в регіоні. А також підтримки з боку України, яка, як ніхто інший, розуміє Азербайджан.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.