Яка насправді ситуація з лудоманією в Україні?

Найчастіше, коли йдеться про небезпеку азартних ігор для суспільства, противники легального гемблінгу згадують про нібито існуючу схильність українців до ігрової залежності (лудоманії). Більш того, окремі особливо прискіпливі «активісти» посилаються на десятий перегляд Міжнародного класифікатора хвороб, що під кодом F63.0 передбачає патологічну тягу до азартних ігор (рathological gambling). Суть цього розладу полягає в тому, що часті епізоди азартної гри, які домінують у житті пацієнта, йдуть у збиток соціальним, професійним, матеріальним і сімейним цінностям, обов’язкам останнього. Проте зазвичай прикладів такої поведінки серед реальних, а не умовно-нафантазованих громадян, привести майже ніколи не можуть.

Це й не дивно, бо жодної проблеми лудоманії в Україні не існувало і не існує. Що, до речі, доводять як соціологічні дослідження, так і статистика, яку наводить національний регулятор гемблінгу – Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ). Так, за інформацією КРАІЛ, протягом 2022 року до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, внесено відомості про 315 осіб, а загалом в цьому Реєстрі зберігаються дані про 450 гравців, які впродовж від одного до трьох років не матимуть права скористатися послугами легальних організаторів гемблінгу.

Як свідчать дані соціологічного опитування, проведеного за сприяння найбільшої профільної асоціації представників легального ринку азартних ігор – Всеукраїнської Ради Гемблінгу (Ukrainian Gambling Council – UGC), переважна кількість українців, а саме близько 93%, не грала у азартні ігри протягом останнього року, проте близько 8% хотіли б зіграти у майбутньому. 3,8% з них грали у казино, 3,3% в – онлайн-казино та на гральних автоматах, 3,2% – в онлайн-покер. Бажають, але ще не наважились зробити бодай одну ставку, – ще 4,6% респондентів. Із таким розподілом відповідей щодо бажань пограти виникає слушне запитання: а звідки беруться чутки та плітки про лудоманів? Бо наші громадяни – люди обізнані та відповідальні. 25,5% опитаних українців знають про наявність державних механізмів захисту від ігрової залежності, а 7,4% – щось чули про них і це незважаючи на те, що близько 30% респондентів взагалі не читають\дивляться новин, пов’язаних з азартною сферою.

Нагадаємо, що чинне законодавство та національний регулятор також стоять на варті інтересів громадян, які готові та збираються грати в азартні ігри. Так, норми базового закону чітко та недвозначно спрямовані на боротьбу з лудоманією, на впровадження принципів відповідальної гри, на обмеження реклами азартних ігор та недопущення залучення дітей та підлітків до ігор на гроші. Зокрема, згідно з законом, КРАІЛ:

• створює та веде Реєстр осіб, яким обмежений доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх;
• встановлює вимоги щодо боротьби з вираженою ігровою залежністю (лудоманією);
• встановлює принципи відповідальної гри;
• вживає заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор.

Відповідно, легальний ринок азартних ігор стоїть на сторожі інтересів суспільства та працює на максимальне попередження будь-яких негативних явищ, зокрема й лудоманії. А ось плітки про її поширеність в Україні розповсюджують ті, хто звик працювати в тіні та отримувати незаконний прибуток.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.