2022-11-04T11:00:00+02:00 Публікації 2024-09-13T04:09:30+03:00

Українські Новини

Фінмоніторинг та гемблінг: зарегульованість бізнесу шкодить економіці, а не вирішує проблем

Фінмоніторинг та гемблінг: зарегульованість бізнесу шкодить економіці, а не вирішує проблем

Війна поставила перед владою нові питання, насамперед безпекові, відповіді на які у мирний час були не настільки важливі та критичні. І боротьба із ворогом, наразі, проходить не лише на фронті по лінії зіткнення військ, а й у інших вимірах: інформаційному, фінансовому, промисловому.

Без грошей неможлива будь-яка війна. Нагадаю, що крилатий вислів "для війни потрібні 3 речі: гроші, гроші та ще раз гроші", який помилково приписується Наполеону Бонопарту, відомий ще з XV сторіччя, коли маршал Джан-Джакопо Тривульціо саме так відповів на запитання Людовіка XII, що йому потрібно для завоювання Міланського герцогства. Саме тому вирішення питання фінансової безпеки держави є одним з найважливіших для уряду воюючої країни завдань.  Однак цей процес має відбуватись таким чином, аби не страждав легальний бізнес, й щоб його нові вимоги не доводили до закриття. Оскільки саме працюючий легальний бізнес забезпечує базові потреби держави в товарах, послугах та коштах (через систему оподаткування), всі ініціативи чиновників спрямовані на ускладнення його роботи під час війни мають бути блоковані з боку уряду. Без працюючого бізнесу у держави не буде ані зброї, ані грошей на зброю, щоб захистити себе.

Відповідно, коли з’являються пропозиції на кшталт проекту положення Міністерства фінансів "Про критерії ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", то до них одразу привертається увага всього легально працюючого бізнесу.

Навіть попередній аналіз регуляторного впливу запропонованого для впровадження документу говорить про те, що замість гарантій безпеки бізнес отримає таке навантаження невластивими йому функціями, що не зможе працювати щоб одночасно й вимог Мінфіну не порушувати і не входити у протиріччя із діючим законодавством про проведення господарської діяльності та захист персональних даних громадян України. Насамперед це матиме відношення підприємств в тих галузях економіки, що надають послуги населенню. До них, зокрема, належить і гральний бізнес. Виконання всіх вимог, прописаних в проекті, може досить швидко знищити весь легальний гемблінг в Україні через неможливість зібрати з гравців ту інформацію, яку вимагають чиновники Мінфіну не порушуючи чинне законодавство. Окрім того, для виконання мінфінівських критеріїв будь-яка компанія повинна буде утримувати додатковий штат співробітників, які мають збирати, обробляти та зберігати у неправовий спосіб персональну інформації про клієнтів гральних закладів як наземного так і онлайн-сегментів. Ці ж спіробітники повинні будуть виконувати ще й функції слідчих органів, тобто займатися незаконним збором інформації про клієнтів гральних закладів. Оскільки в інший спосіб неможливо, наприклад, оцінити наступне:

• чи присутня у структурі власності клієнта грального закладу фіктивна компанія;
• чи приховує клієнт грального закладу інформацію про те, що він є членом сім’ї політично значущої особи;
• чи спостерігається в клієнта грального закладу суттєвий рух готівкових коштів або грошових переказів з рахунка/на рахунок або здійснення великої кількості електронних переказів з рахунка/на рахунок.

Таку інформацію ліцензований організатор гемблінгу не може і не уповноважений отримувати від клієнта, а клієнт не зобов’язаний її надавати. Проте, якщо її розпочати вимагати, то майже зі 100-відсотковою вірогідністю можна спрогнозувати, що клієнт обере для гри нелегальний заклад, де подібну інформацію від нього надати ніхто не вимагає. Відповідно, дані "критерії ризику" лише сприятимуть розвитку тінього ринку гемблінгу.

Що цього не сталося, потрібно у проекту, запропонований Мінфіном, внести наступні зміни:

1. видалити ті пункти, які не властиві діяльності організаторів азартних ігор;
2. викласти в окремому розділі критерії тільки для організаторів азартних ігор;
3. застосовувати ризико-орієнтовний підхід тільки при досягненні відповідної порогової суми фінансової операції, а не в якості бар’єру на шляху от отримання послуги з гри.

А загалом, перш ніж оприлюднювати такі проекти, варто в робочому порядку залучати до їхньої підготовки представників інших державних установ, зокрема, національних регуляторів та бізнес-спільнот.