25 жовтня 2022, вівторок, 16:40 165

"І світло є і погріти руки можна". Як київський двірник збирає жерстянки для свічок, які зігрівають військових на передовій

Двірник Микола. Фото з архіву

Публікацію підготовлено в рамках проекту "Ми з України!", ініційованого Національною спілкою журналістів України

З початком війни багато киян стали простіше сприймати повітряні тривоги, дехто не відривається від робочого процесу, хтось готує їжу чи прибирає. Київський двірник Микола встає дуже рано і бачить як люди стали спокійніше ставитися до ракетних обстрілів російських окупантів. Але ситуація змінилася 10 жовтня, під час масованої ракетної атаки по Україні і вибухів в центрі Києва.Частина містян пересиджувала у бомбосховищах та укриттях. Той ранок для багатьох став справжнім пеклом. Навіть ті кияни, які відштовхували від себе панічні настрої, насторожилися і намагалися себе хоч якось убезпечити. Двірник Микола звик до таких настроїв, адже спостерігає за поведінкою мешканців чи не кожного ранку. Чоловік каже, не дивлячись ні на що, територія біля будинків має бути охайною і чистою. Кожного ранку він прокидається, щоб навести лад на прибудинкових територіях. Поміж тим, йому часто пишуть волонтери з проханнями про ту чи іншу допомогу. Микола каже, що нікому не може відмовити, адже кожен має робити те, що у його силах.

«Жизнь моя жестянка»

На першому поверсі 27-ми поверхового будинку на Верховинній у столиці тихо та не людно. Хтось порпається у своїх документах, хтось перевіряє пошту чи бува не прийшли свіжі квитанції за комуналку. Виходячи помічаєш нікому акуратно складені вже непотрібні комусь речі, які можливо знайдуть нового господаря і комусь-таки стануть у нагоди. Тут і книги, і дитячі іграшки, і картини, які просто хтось залишив, ймовірно, перейнявши досвід «буккросінгу». На інформаційному стенді у під’їзді майже немає нових оголошень, але одне таки кидається в очі: «Збираємо жерстяні баночки. Звертайтесь до консьєржа». Пан Микола каже, що як тільки до нього з таким запитом звернулися військові, він не гаяв часу та максимально почав організовувати процес.

«У мене зараз два направлення – бойлери і жерстяні банки. По бойлерах поступили заявки, що треба, бо з них роблять пічки і відправляють на передову на фронті. І жерстянки, з яких роблять свічки для наших військових на зиму, щоб можна було хлопцям грітися. Партію бойлерів уже відправили – 10 штук. Щодо свічок, то на днях я маю забрати партію баночок. Я стараюся якомога швидше зібрати, щоб швидше зробити свічки і відправити нашим захисникам. Моя задача – просто збирати баночки, а далі уже є люди, які займаються. В мене головне збір. Отак і працюємо», - ділиться своєю історією Микола.

Двірник каже, що збирати жерстянки почав пару тижнів тому. Люди охоче йдуть на зустріч, але не так як би цього хотілося, - розповідає Микола.

Чоловік із сумом зауважує, що поки вдалося не так багато назбирати, щоб уже завтра відправити до фахівців, які зроблять готовий продукт та передадуть військовим.

«Готових жерстяних баночок ми поки не передавали. Наскільки мені відомо, то таке прохання надійшло з Прилук. Там люди роблять свічки, заливають у баночки. У мене була заявка місяць тому від них, а це вже другий раз поступила заявка і зрозумів, що треба швидше рухатися», - згадує Микола.

Двірник запевняє, що збір жерстянок – зовсім нелегка робота, адже люди часто-густо їх просто викидають.«Їх же не просто позбирати, бо люди ж викидають. Не всі їх складають як хочеться. Я прошу всіх, кого бачу на роботі, щоб мені допомогли швидше зібрати та відправити хлопцям, щоб уже вони ними грілися. Мені сказали – треба баночки і я відразу включився. Я виконую лише певний етап. У Прилуках наскільки я знаю згрупувалися бджолярі і також роблять свічки і заливають їх у баночки. Люди йдуть на зустріч, коли я прошу», - ділиться двірник.

Подекуди є випадки, коли зібрані баночки дивним чином щезали з під’їзду. Інженер київської обслуговуючої компанії Сергій Петрович помічав таке за людьми, але за руку поки нікого зловити не вдалося.

«Нам ще не дуже багато вдалося зібрати баночок для свічок. Були й трохи неприємні ситуації. Було таке, що хтось взяв і викинув зібрані баночки. Ми не знаємо хто, але такі випадки мали місце. Просто взяли і викинули», - каже Сергій.

Він згадує, що збір жерстянок почали з двох будинків на вулиці Верховинній, щоб подивитись як воно піде, а потім рухатися вже далі.

«Хто з дому приносить, ми збираємо і відправляємо», - додає інженер.

Кожен має наближати перемогу

Місцеві охоче підтримують ідею двірника, навіть у тутешньому магазині знають про це і просять покупців не викидати баночки з-під пива чи консерв.

«Тут прошу в магазині, хто бере пиво чи інші напої чи консерви в жерстяній банці, щоб передавали мені пусті. Оце так працюємо. Зараз два дні я роблю свою пряму роботу, тому трохи пригальмував, але з понеділка включуся по повній. Буду інтенсивніше збирати, бо треба вже зараз, оскільки підступають конкретні холоди, морози скоро будуть», - розповідає Микола.

Він пояснює, що готові вироби з баночок і свічок потрібні українським військовим, щоб навіть елементарно погріти руки. «Взяв, запалив свічечку, навіть де сидить військовий. І світло є і погріти руки можна. Вони добре помагають. Мені сказали, що від таких свічок і зігрітися можна трошки….одним словом ефект від такої свічки гарний», - не приховує емоцій двірник.

Сергій Петрович запевняє, що те що робить Микола – дуже правильно, адже навіть маленькі зусилля та допомога наближають перемогу.

"Це чудова ініціатива. Те, що робить Микола - це дуже правильно. Я вважаю, що кожен має щось робити, щоб наблизити перемогу", - каже Сергій.

Інженер розповідає, що всі баночки передадуть в Прилуки місцевому пасічнику, який робить з них свічки і відправляє на фронт.

«Ми його називаємо Пасічник.Він заливає віск в баночки, робить свічки і відправляє на фронт. Процес тільки запускається. Ще нічого поки не відправляли з того, що зібрали. Я спілкувався з пасічником і він сказав, що поки вистачає матеріалу для роботи. Але через тиждень - два йому треба буде цей матеріал. І не тільки цей. Треба і віск і огарки від свічок», - говорить інженер.

Позаяк, не всі баночки можуть знадобитися в нагоді. Підходять середнього розміру баночки, щоб можна було і віск залити і в папір скрутити. Це можуть бути жерстянки з-під консерви, паштетів, які після обрізки не зігнуться. Оптимально - консервна, адже на неї можна щось поставити підігріти, вона не прогорає так швидко як інші.

Спочатку перемога, а все інше – потім

Хлопці зібрали близько 100 жерстяних баночок, хоча централізовано процес збору почали тільки на минулому тижні.

«Раніше збирали тільки вдома хто міг, а так щоб люди почали приносити, то оце тільки процес запустився. Роздрукували оголошення про збір на аркушах паперу і розмістили в будинках і поставили ящики для збору. На цьому тижні плануємо відправити першу партію в Прилуки», - каже інженер Сергій.

У Миколи зараз дуже багато роботи, тому про щось мріяти просто немає часу. Він каже, що військові дуже чекають на ці свічки, особливо в окопах і бліндажах.

«Мрію, щоб війна закінчилась. Все. Оце все, що хочеться. А все інше – потім», - відрізає Микола і спішить на роботу у недільний київський ранок.

Сергій Петрович впевнений, що чим більше таких людей, як Микола, то тим ближче перемога України у війні проти окупантів. Інженер каже, що його мрії нічим не відрізняються від мрії двірника, адже війна принесла дуже багато горя українським сім’ям.

«Мрію про те, щоб закінчилась війна, щоб люди перестали гинути. Війна принесла дуже багато горя у багато сімей. Така мрія я думаю в усіх, щоб закінчилась війна і ми перемогли», - не замислюючись кидає інженер та прощається, бо кожна хвилина має йти на спільну перемогу.