Публікації 2019-05-20T04:06:41+03:00
Українські Новини
В "Країні мрій" бушує буря й платять данину

В "Країні мрій" бушує буря й платять данину

10-11 липня в Києві відбувся сьомий Міжнародний етнічний фестиваль "Країна мрій". Платний вхід і викрутаси погоди не зупинили любителів "етно" відвідати одну з головних народних подій року.

 

10-11 липня в Києві відбувся сьомий Міжнародний етнічний фестиваль "Країна мрій". Цього року шлях у країну мрії перегороджували нелітна погода й платний вхід, але, незважаючи на це, народних мрійників з кожною хвилиною ставало все більше й більше.

Відкриття країни мрії 10 липня стало щонайменше шоком для багатьох запеклих відвідувачів фестивалю. Крім несподіваного дощу із градом і блискавками, замість звичного відкритого проходу вони побачили пропускний пункт й охорону, яка збирала данину в 30 грн за вхід й 100 грн за бажання пожирувати в партері. Із чорного ж входу можна було кілька метрів пройти без квитка, поки вас не доганяли молоді касири із проханням оплатити вхід. Звичайно, найхитріші (а їх виявилося не мало) ішли в обхід - схилами лісової території й іншими "чигирями" у надії, що до них все-таки не підійдуть працівники міліції з перевіркою штампу на руці.

Організатори пояснили таку фінансову зміну перетворенням одноденного фестивалю у дводенний. Хоча, скоріше, "Співоче поле" просто б не витримало такого напливу любителів халяви, який міг би бути цього року. Та й де це бачено, щоб фестивалі такого рівня кілька років поспіль залишалися безкоштовними. Розважилися трохи - тепер прийшов час і розплачуватися.

Як завжди, першим відвідувачів зустрів коридор народних виробів. Дівчата юрбилися навколо наметів з вінками. Макові, соняшникові й балабонисті - головні убори задовольняли смаки найвимогливіших дівиць. По іншу сторону красувалися народні чобітки-босоніжки на модний манер, найнепередбачуваніші варіанти вишиванок і рушників. Очі, не встигаючи відвернутися від народних прикрас, солом'яних капелюхів, постолів і кераміки, раз у раз поверталися до дерев'яних скриньок, скринь, дзеркал, глиняного посуду й інших шедеврів майстрів, які прийшли.

Піднявшись навшпиньки, щоб побачити, що ж ховається за черговою юрбою людей на одному з перехресть ринку народних виробів, можна було помітити молодого кобзаря, який з усією щирістю й серйозністю оповідав про життя справжніх козаків. Поруч із ним "вчився життя" маленький козачок, стискаючи в переживаннях дерев'яну шаблю руками. У декількох метрах від цієї пари заповнювала повітря музикою ще одна. Два юні хлопці на різні голоси виконували жартівливі пісні, зупиняючи потік відвідувачів музичними вигуками "тпрррр!!!!" і жваво перебираючи пальцями струни своїх народних інструментів.

Молодців-співців постійно перекрикував і переспівував чоловік, який от уже кілька років поспіль переслідує всіх любителів етно-фестивалів й етно-територій. Фраза "Чи не бажаєте познайомитись із стародавньою українською музикою" звучить як дежавю, а козак, який пропонує придбати відповідний диск і демонструє всі пісні й танці, які на ньому є, вже став невід'ємною частиною таких заходів.

Пройшовши народний коридор майже до кінця, можна було зустріти різноманітні майстер-класи. Тут, наприклад, молодий гончар вчив і старців, і дітей ліпити із глини посуд. Повертаючи ногою колесо, він показував маленькій дівчинці, як правильно тримати пальці й практично не дихати, щоб вийшов горщик ідеальної округлості. В інших наметах вчили створювати ляльки-мотанки, солом'яні іграшки й багато іншого.

Найекзотичнішим став "українсько-японський центр". Тут всі бажаючі вчилися витанцьовувати японський народний танець бонодорі, вимальовувати кистю ієрогліфи на рисовому папері й перетворювалися на фото-мить у самураїв.

Кілька денних сцен, які надав фестиваль цього року, збирали навколо себе безліч любителів поезії, танців і пісень. Співочі ансамблі різного віку з різних куточків країни виконували запальні автентичні пісні. Майстер-класи танців багатьох народів світу й середньовічних танців розігріли не одного любителя викидати викрутаси - туфлі тут не тиснули навіть поганих танцюристів.

Подбали на фестивалі й про дітей. Для них відвели спеціальне місце, де малят розважали іграми й заколисували казками.

На галявині "Ярило", недалеко від основної вечірньої сцени, дуріли самі й смішили народ учасники братерства бойового козацького звичаю "Спас". Найпопулярнішою розвагою стала боротьба мішками із зав'язаними очами. Справжнє "побоїще" починалося тоді, коли один з молодців після тривалих пошуків знаходив свого супротивника. Не обходилося й без підмоги публіки. Лементи "Білий - крок уперед!" й "Чорний - ухилися!" стали справжнім путівником для новоспечених бійців. Бойовий настрій підтримували шаманські удари стукалками по древніх барабанах професійними ударниками, а також дзвінкі брязкання зацікавленої дитини паличкою по бляшаній банці.

Ті, кому видалося розваг недостатньо, веселили публіку самотужки. Так, один чоловік влаштував ненав'язливу безкоштовну фотосесію зі своєї справжньою... свинкою. А недалеко від нього на одній з галявин бабусі в народних костюмах, влаштувавши собі невеликий музичний пікнік, відпочивали й співали одночасно.

До речі, набратися сил й потішити шлунок тут теж було де. Незважаючи на спекотну погоду, яка зазвичай буває перед дощем, відвідувачі не полінувалися вистоювати чергу в чаївню, де пропонували випити найрізноманітніші сорти чаю і відпочити в тіні матерчатої альтанки. У двох метрах українські господиньки частували випічкою на кожен, хоч гороховий хоч яблучний, смак. Навіть працівники міліції тут походжали з кийком в одній руці й пиріжком в іншій. Подекуди доносився запах свіжозасмаженого шашличка.

На вечірніх сценах у ці дні виступили етно-зірки України й гості з Європи. Польська скрипачка Джоанна Словинська, білоруський колектив "Джамбібум" , українські дівчиська з народно-бабусиними голосами "Астарта" і багато інші, включаючи самого організатора "циганського барона" Олега Скрипку, показали етніку у всіх її проявах. Народ, який оселився за 100 грн у партері, незважаючи на неідеальність звуку - рипіння апарата й свистіння мікрофонів - підтримував музикантів масштабними паровозиками й синхронними стрибками з плесканням.

Цього року ми стали свідками того, як у прагненні побачити, почути й доторкнутися до прекрасного, народу не заважає нічого - ні погана погода, ні фінансові перешкоди. Сподіваємося, надалі нічого не перешкодить фестивалю "Країна мрій" повноцінно процвітати, розвиваючи тим самим етно-культуру нашої країни.


Архів
Новини

ok