18 липня 2022, понеділок, 12:12 1698

"Ми з України". Як ветлікарка і зооволонтери врятували замінованого рашистами собаку з перебитим хребтом під Макаровим

Жахлива війна, яку Росія розв’язала проти України показала справжнє лице російських солдат та тамтешньої влади. Звірства, які чинили рашистські нелюди з українцями в Бучі, Ірпені та інших містах назавжди увійдуть у світову історію як геноцид щодо громадян України та злочини міжнародного масштабу.

У гарячу фазу війни на Київщині, окупанти по-звірячому себе вели не тільки з місцевими мешканцями, убиваючи їх у потилицю, зв’язавши очі куском білої тканини, але й з нашими меншими друзями – котиками і собачками, свійськими тваринами. За словами волонтерів, у Макарівському районі на Київщині було багато жахливий історій знущань окупантів над тваринами. То знайшли застрелену кішку у ліжку у себе в будинку господарі, то поранили вівчарку, яка ховалася в підвалі разом із пенсіонерами. Місцеві кажуть, що у Макарові була навіть маленька ферма з екзотичними тваринами, але коли прийшли окупанти, то просто виганяли їх у поле і стріляли заради задоволення, влаштовуючи своєрідне сафарі. Але чого тільки варте звірство орків над собакою «Лисом»…

Врятувати рядового Раяна дворняжку «Лиса»

Під час активних бойових дій під Києвом місцева громада Макарівщини створила чат, щоби якось допомагати людям та тваринам, які потрапили у біду. В якийсь момент, в цей чат надійшло повідомлення від місцевого жителя про знайдену в лісі побиту та покинуту собаку. Пес лежав у ямі зі сміттям і брудом зовсім виснажений та змарнілий. Знаючи добре тварин та як їм допомагати, місцева ветеринарна лікарка Галина відразу відгукнулася та разом з чоловіком поїхала на місце. Пані Галина неодноразово уже допомагала лікувати евакуйованих тварин. З певних причин ветеринарна лікарка звернулася до ЗМІ з проханням не турбувати її та родину. За словами зоозахисників, пса «Лиса» Галина та її чоловік знайшли десь на початку березня і надавши першу допомогу передали волонтерам.

«Пані Галина приїхала в ліс з чоловіком і хотіла відразу сама діставати цю собаку, але в якийсь момент її чоловік каже: «Зачекай хвилинку, здається там щось до лапи прив’язано». Коли вони придивилися, то там виявилася розтяжка. Тобто пес був замінований. Скільки міг там пес лежати в ямі - невідомо. Це міг бути і місяць, могло бути і кілька тижнів. Словом, вони не викликали професійних саперів ДСНС, а залучили військових і військові розмінували цю тваринку. Його звати «Лис». Після цього пані Галина забрала собаку до себе і надала першу допомогу. Майже одразу вона передала його нам», - розповідає зооволонтер Ірена Скакун.

Активістка додає, що пес був виснажений та голодний, тому пані Галина кожної години давала собаці відвари з льону, щоб запрацював шлунок, адже не відомо, скільки він не їв. У «Лиса» були численні травми та пролежні.

«Коли пані Галина його побачила, то у неї склалось таке враження, що швидше за все собаку прив’язали за ошийник і тягли за собою. Швидше за все його били, перебили хребет. Йому потрібно було тривале лікування. Уже після того, як ми допомогли собаці з лікуванням, ми вирішили, що якось потрібно працювати з опорно-руховим апаратом собаки, адже він був уражений. Ми звернулися до колег у клініку Step up, яка займається реабілітацією собак з травмами спини. У них на той момент у клініці був песик Шах, який постраждав від обстрілів. У нього було дуже багато уламків у тілі, прострелена лопатка і хребет. Ми намагалися врятувати Шаха, але у нього розвинулася онкологія і нажаль це вже було невиліковно. Проте це вже інша історія», - каже Ірена.

«Якби «Лис» міг рухатися – він би підірвався»

Зоозахисники переконані, що собаку кинули в яму і замінували спеціально, щоб хтось з людей підірвався разом з нею. Разом з тим, жага до життя допомогла «Лису» вижити, незважаючи на тривале перебування у ямі. «Я думаю, що у цій ямі були якісь недоїдки, йшли дощі і гадаю пес знаходив собі якийсь варіант, щоб підживитися. Як би це страшно не звучало, але його врятувало те, що він не міг рухатися. Якби він міг рухатися, він би підірвався», - ділиться думками Ірена.

«Лису» приблизно 2-3 роки, він ще не дуже стара собака. Очевидно, він був вуличною собакою, бо ніякі власники не відгукнулися. Зооволонтери в один голос кажуть, що «Лис» специфічний, натомість дуже добрий друг.

Собаки теж плачуть

Дивлячись в очі «Лису» та спостерігаючи за тим, як він грається з іншими тваринами і дружить з людьми, усвідомлюєш, що пес був радий, що його знайшли. Зоозахисниця Ірена каже, що «Лис» був розгублений, а в момент рятівної операції міг навіть плакати, адже емоції – це не тільки про людей. «Собаки насправді також плачуть. Ми бачимо це, коли рятуємо тварин. І коти і собаки. У нас була ситуація, коли кішку залишили надовго в квартирі і коли ми відчинили двері, щоб визволити , то вона вже померла. Але очевидно померла від нудьги, тому що тварини теж сумують та дуже сильно переживають», - додає волонтерка.

Зараз «Лис» проходить реабілітацію у столичній клініці, адже відновитися після перелому хребта досить важко, зазначають волонтери. Собака вже перенесла декілька операцій і вчиться по суті заново ходити. Пес займається на тренажері на кшталт бігової доріжки, плаває у басейні, тобто є шанс, що у нього відновиться певним чином рухова активність і він зможе ходити на своїх лапах. Можливо не ідеально, кажуть волонтери, але ставати на задні лапи і вести активний спосіб життя в перспективі він зможе.

Людина з великим серцем

У «Зоопатрулі» ветлікаря Галину називають справжньою героїнею, адже вона ризикувала власним життям, бажаючи допомогти нещасній тваринці.

«Це дуже круто, що місцевий ветеринар Галина звернула увагу на цю ситуацію і захотіла допомогти. Але разом з тим, вона дуже сильно ризикувала. Це добре, що поруч з нею був чоловік, який помітив ці розтяжки. Тобто Галина хотіла відразу залізти до песика і вони могли взагалі загинути. Звісно, це непересічний вчинок. Ми дуже пишаємося, що є такі люди, які готові ризикувати собою заради тварин. Тоді в березні ця територія була ще не пройдена саперами. Тому, в будь-якому разі був ризик. Такі вчинки надихають, що є такі люди, яким не байдуже, незважаючи на ризик», - каже представниця організації «Зоопатруль» Соня Садовська.

Соня дивується, наскільки у «Лиса» була сильна жага до життя. «Коли ми звільняли тваринок з різних ситуацій, ми дивувалися наскільки у них велика жага до життя. У нас був випадок, коли тваринка, зачинена в квартирі, прожила без їжі 38 днів. Напевно, у них фізіолога інакша, ніж у людини. Людина помре значно раніше від зневоднення. «Лис» лежав у ямі може тиждень, а може і місяць. Можливо, нічого не їв і не пив весь цей час. Це просто ось така його жага до життя. У нього перебитий хребет, лапи, але він тримався», - каже про свої враження волонтерка.

За словами зоозахисників, пані Галина врятувала безліч тварин. Вони розуміють, коли ти не можеш усім допомогти, тоді ти шукаєш когось, хто може разом допомогти. «Це людина з великим серцем…те, що Галина зробила та продовжує робити - дуже по-геройськи. Я вважаю, що це надзвичайно людяний вчинок», - додає Ірена Скакун.

«Колясочник» і «Миротворець»

Історія «Лиса» настільки вразила зоозахисників із Чехії, що вони захотіли взяти на реабілітацію декількох собак-спинальників з України. Волонтери з радістю дали «зелене світло», адже за кордоном більше можливостей, тому що там немає війни і такої кількості тварин. Спочатку вони візьмуть до себе тварин, у яких легкі травми, а пізніше планують взяти, можливо, навіть і «Лиса». Українські зооволонтери з болем кажуть, що, нажаль, в Україні немає такої культури брати тварин і досвіду у людей роботи із тваринами-спинальниками. За кордоном цей напрямок дуже розвинений, є навіть спеціальні курси для людей, які хочуть взяти таку тварину.

«Своєю історією «Лис» врятував ще багато тварин»

Наразі «Лис» перебуває у вітчизняному реабілітаційному центрі. Волонтери кличуть його «Миротворець», бо якщо тамтешні собачки між собою лаються, він підходить і відганяє їх своїм носом. Таку ж миротворчість пес проявляє і до людей. За цей час «Лис» набрав вагу, активно грається і вчиться їздити на колясці, яку придбали на пожертви небайдужих людей.

«Ми збирали кошти на допомогу йому і придбали на ці кошти коляски ще й для інших тварин, іншим, так би мовити, колегам по нещастю. Вони зараз вчаться і адаптуються. Якщо не вийде відновити руховий апарат, то «Лис» завжди може їздити на колясці. Насправді люди дуже активно відгукнулися на цю історію з «Лисом», тому що вони розчулюються на історії «спинальників», але очікувати якогось фідбеку не доводиться. Ми не розраховували, але був дуже величезний фідбек від людей. «Лис» своєю історію врятував ще багато тварин. Ми зібрали більше необхідної суми на його реабілітацію і змогли оплатити реабілітацію інших «спинальників». Зібрали 600 тисяч гривень за два дні. Це фантастика. У нас ще такого не було. Ми звісно вдячні людям, які донатять, але такого фідбеку не очікували», - ділиться на радощах Ірена.

«Лис» доволі контактний пес. Таке враження, що незважаючи на те, що він скований, пес все одно радий цій ситуації. Як би це дико не звучало, адже він дуже любить увагу людей. Волонтери впевнені, що «Лис» був би ідеальним домашнім псом, однак він був вуличним. І напевне, йому зараз так добре, коли всі навколо нього, коли за ним доглядають, купають, вичісують. Активісти переконані, що у нього є всі шанси на повне одужання і він таки зможе самостійно бігати , а люди, які візьмуть його до себе в родину, ні на секунду не пожалкують про це. Це буде зв'язок з перших хвилин. Навіть коли натовп людей, він дуже-дуже всім радий, хоч і отримав сильну психологічну травму після знущань. Агресія і злість – це не про «Лиса».

«Хоча, часто буває, що з цього стану виходять агресивними і злими, але це не про «Лиса». Він просто бусічка. Коли інші песики гризуться, то він підходить і відкидає їх. Тобто, такий пес, що між іншими собаками конфлікти ладить. Напевне, що та любов, якою його оточили дала йому зрозуміти, що не всі люди злі та погані», - каже волонтерка Соня.

Поки що сім’я «Лиса» це лікарі та волонтери, однак, щойно ескулапи дадуть сигнал, що все ОК і собаку можна прилаштовувати, зоозахисники відразу почнуть шукати йому нову родину.

Мрії про кіно

Як і всі українці, зооволонтери хочуть, щоб війна закінчилась перемогою України і мріють, щоб суспільство стало більш лояльним до менших друзів і цінувало життя кожного – і тварини і людини. Та ще одна велика їх мрія – щоб в Україні ніколи не було вуличних тварин, які страждають, хворіють, яких викидають люди на вулицю і залишають там. Зоозахисниці сподіваються, що історія «Лиса» також стане символом незламності, як і «васильківський півник» з Бородянки. «Ми дуже хотіли б, щоб він став символом допомоги оцим тваринкам з інвалідністю, тому що у нас всі хочуть взяти маленьку красиву і здорову тваринку. Але крім здорових і красивих є хворенькі та травмовані, проте вони не менш класні і добрі. Вони такі самі активні і ласкаві та дуже схожі на ситуації з людьми», - ділиться мріями Ірена.

Як «кіношники» за професією, Соня та Ірена мріють зняти фільм про тварин, щоб ще більше популяризувати зоозахисний рух. «Це живі істоти, які все абсолютно відчувають. Їх не можна покидати. Це той самий член родини, тільки він не говорить. І ще маленька мрія – ми всі кіношники за професією і всією кіношною «тусою» стали зоопатрулем, тому хочемо зняти кіно про тваринок і ще більше популяризуємо зоозахисний рух. Тобто, повернемося до професії», - мріє Соня.

Можливо, одна з ролей у цьому фільмі дістанеться саме «Лису» і таким людям, як Галина, котрі попри все готові рятувати тварин, що потрапили в біду через війну РФ в Україні.

Публікацію підготовлено в рамках проекту "Ми з України!", ініційованого Національною спілкою журналістів України