Публікації 2019-05-21T04:06:49+03:00
Українські Новини
Івана Купала й бунт вогняних коліс

Івана Купала й бунт вогняних коліс

6 липня українці відзначили довгоочікуване свято Івана Купала. І, можливо, уже сьогодні серед нас розгулює той щасливий власник квітки папороті, яка принесе йому багатства світу й вічну любов.

6 липня українці відзначили довгоочікуваний день Івана Купала. Всім охочим знайти свою другу половинку, підлікуватися купальською росою або просто побавитися у свято сонця й любові в черговий раз дав притулок на своїй території музей під відкритим небом у Пирогові.

Щоб ще до осередку свята влитися в атмосферу древнього слов'янства, у цей день музей в Пирогові відчинив двері практично всіх своїх хат. Житла, де будували сім’ї наші предки; школу, де навчали все село в одному класі із цебром різок біля виходу, та інший відгомін минулого могли відвідати всі охочі. Деякі з будиночків перетворилися в крамниці із продажу національних костюмів й атрибутики. Це був своєрідний портал, куди заходили сучасні жителі мегаполісів, а виходили вже справжні древні українці.

По дорозі в центр купальських дійств можна було побачити юрби дівчат, які ходили по полях, збираючи квіти для вінків. Одні намагалися знайти всі необхідні за повір'ями трави - іван-да-мар’юлопухбогородську траву  і ведмеже вушко . Інші збирали всі яскраві квіти на полі, треті ж задовольнялися бур'янами на головах.

На одній з головних галявин Пирогова за десятком столиків працювала справжня мануфактура з плетіння вінків. Ті, хто втомився від такої творчої роботи, ганяли вітер на гойдалці у свій ріст і бігали підкріплюватися в сусідні древні кафі. Тут дерев'яні столики обслуговували старослов'янські офіціанти, що приносили юшку із  казана.

Цього разу центром свята стала лісова галявина з наповненими водою ставками. Гостей зустрічали головні персонажі гулянки — опудала Купали й Марени, які персоніфікують чоловіче (сонячне) і жіноче (водне) божества.

Всюди миготів добровільний дрес-код - дівчата в народних сорочках, хлопці в сорочках і шароварах. Навіть оператори, журналісти й всі ті, хто прийшов сюди "по роботі", не залишилися осторонь, одягнувши вишиванки.

Шанувальниками народного гуляння стали не тільки українці - було чути  польські "пшекання" і білоруські "дзякання". Крім того, тут можна було побачити будь-яких персонажів - від справжніх патріотів і шанувальників народних звичаїв до панків з ірокезами й неформалів  в чорній шкірі.

Концерт у цей вечір влаштували народні ансамблі, що виконують автентичні пісні. Дзвінкі голоси перегукувалися з різноманітними свистульками й сопілками. Хтось співав про село й окремих його жителів, хтось - про свято Купали, а хтось і безсловесно кидався в танок з незнайомими гостями свята під дзенькіт бубнів і веселі вигуки публіки. Під такий народний музичний "драйв" танцювали навіть відвідувачі, які сиділи навколо ставка, синхронно підстрибуючи на пеньках.

Родзинкою одного з народних ансамблів став чоловік у синіх шароварах з добротним слов'янським голосом й... темною шкірою. Афроукраїнець "порвав публіку", як-то кажуть, як Тузик грілку, своєю піснею про "дівчиноньку" і танцями а-ля "гопак - місячна хода".

Юні ж дівиці, а іноді й не дуже, не втрачали ні секунди часу. Поки всі розважалися, вони раз у раз запускали власноручно сплетені вінки у воду. За пару годин ставок перетворився в мокру галявину із квітів і трав. Із завмиранням серця дівчини стежили - чи не потонуть вінки. Вінків-потопельників цього разу, на щастя, практично не було, а, виходить, дівчат їх обранці кохають й, швидше за все, незабаром покличуть заміж. А ті, хто поки ще самотній, до останнього сподівалися, що на тім березі їхній вінок зловить добрий молодець, що і стане їх судженим.

У змаганні за щастя деякі з дівчат чекали: чий вінок проплаває довше, та стане найщасливішою. Інші із прискореним пульсом спостерігали за запаленими свічками на вінках: довго горить - довго будеш грішну землю топтати.

Сили природи в день Івана Купала боролися один з одним, як могли. Всупереч синоптикам, жарка й суха погода трималася до останнього. Але разом з нечистою силою, яка під купальський вечір оживає й стає гіперактивною, людей хотів розполохати грім з темної хмари, що вже встигла помочити весь Київ. Але сонце не сховалося ні на секунду, а арка веселки дала прохід тільки маленькому освіжаючому дощику, що, як і належить на це свято, обмив народ.

Кому не вистачило води з неба, стрибали освіжитися прямо в ставок - спочатку за власним бажанням, а після й без нього: мокрі бешкетники "запрошували" викупатися народ, хапаючи його за ноги й зіштовхуючи у всьому одязі. Головна водна розвага вечора - катання на плотах з берега на берег - перетворилося в атракціон для найсміливіших. Тих, хто випадково опинився на цій дерев'яній споруді, очікувала бовтанка, створена веселунами з води. Пліт верх дном, крики мокрих жертв, шпагати між берегом і плотом у надії вибратися на берег і чергове падіння у воду - саме так  вирішили розважити публіку жваві хлопці.

Поруч із водними процедурами вже розпалювали багаття. Те саме багаття, через яке стрибають усе вище й вище, щоб стати найщасливішим; через який, тримаючись за руки, перескакують закохані, щоб заручитися. Пари на святі виявилися дуже міцними - ніхто не роз'єднав своїх рук, щоб ніколи не розстатися.

Незабаром стали запалювати два солом'яних колеса - символи літнього сонцестояння. Перше пронеслося у воду схилом так швидко, що й оком моргнути, не те що фотоапаратами, мало хто встиг. До другого готувалися серйозніше - палії благали цікаву юрбу розступитися якомога ширше, натякаючи на минулі нещасні випадки, через які тут за два метри стояла мікропожежна машина. І не даремно вони так хвилювалися - запалене колесо, не захотівши котитися взагалі, упало до ніг людей, які стояли близько. А після майже миттєвого його підняття покотилося зовсім не туди, куди планувалося, проїхавши між хлопцем, який стояв на самому краї берега, і міліціонером, що вчасно відскочив.

Ті, хто хотів подивитися й взяти участь у купальських обрядах і повеселитися, стали потихеньку розходитися. Найсміливіші й чисті серцем відправилися шукати заповітну квітку папороті. Адже саме в цю ніч вона чекала того, хто її знайде, щоб подарувати йому всі знання й скарби світу, нагородити руку, яка зривала квітку, чудодійною силою й дати можливість зачарувати кохану людини. Сподіваємося, цього разу комусь пощастило, і його не збила зі шляху нечиста сила купальської ночі.


Архів
Новини

ok