Початок вторгнення Росії в Україну для величезної кількості наших громадян став великою несподіванкою. Люди боялися виходити не лише надвір, а й ходити на роботу. Під час активних бойових дій у столиці та під Києвом, багато компаній змушені були або призупинити роботу, або піти на простій, а то й зовсім закритися. Навіть магазини та аптеки працювали з перебоями, не кажучи вже про великий бізнес.

У цей нелегкий час про заробіток мало хто думав, головним була безпека. Безліч підприємців стали волонтерами та допомагали армії та людям чим могли. У перші дні війни, коли у столиці працювало менше 1% стоматологічних клінік, а лікувати людей, особливо з гострим болем треба було, власник однієї з таких установ – TDC Clinic киянин Антон Резніков вирішив нікуди не їхати і залишитись, щоб допомагати людям. Його клініка знаходиться у самому центрі Києва та вважається преміальною. Дорогий дизайнерський ремонт, невеликий свій дворик з лавочками та столиками, де можна випити кави, чекаючи на прийом. Коли потрапляєш усередину, то складається враження, що ти не в клініці, а швидше в апарт-готелі чи бутику, або прийшов на СПА-процедури. У клініці три сучасні стоматологічні кабінети для прийому та лікування пацієнтів.
Мабуть, не кожен може собі дозволити лікування у такій клініці, оскільки цінова політика відповідає рівню закладу. Наприклад, до війни, зробити повністю порожнину рота, включаючи протезування та інші моменти - коштувало від 15 тис. євро. Поставити пломбу – 170 євро, а видалити зуб – 60-80 євро. Але війна все змінила, зокрема життя Антона Резнікова та інших його колег. Саме через війну власник клініки прийняв важливе для себе рішення допомагати людям безкоштовно. До квітня в клініці лікували безкоштовно всіх бажаючих, цивільних та військових, а також іноземних журналістів, проте, коли більшість інших стоматологічних установ відновили роботу на звичайній (платній) основі, керівництво TDC Clinic вирішило зробити не так як усі та дати пацієнтам 25% знижку на послуги. А для військових досі всі послуги безкоштовні та клініка продовжує лікувати їх гострі болі на безоплатній основі. Військові, які продовжують тут лікування, кажуть, що герої не тільки на полі бою, а й у тилу, наводячи приклад лікарів TDC Clinic. В інтерв'ю Українським Новинам власник клініки розповів, як у нього з'явилася ідея лікувати людей безкоштовно, чому він ухвалив таке рішення та скільки військових вдалося "врятувати" у стоматологічному кріслі.

Власник TDC Clinic Антон Резніков

"Два з половиною місяці ми прожили у клініці. Нас жило тут близько 16 людей"

Як почалася для вас війна?

Війна почалася для всіх у 2014 році, але, на жаль, як і більшість українців, ми не сприймали все до кінця, що це безпечно, що це загроза для нашого суверенітету, тому до 24 лютого я ставився до війни, що це десь там – на сході і мені дуже прикро та соромно за це. І коли це торкнулося мене особисто, коли під Києвом були війська РФ, тоді я зрозумів біль людей на сході і вирішив залишитись у Києві. Ми переїхали жити до клініки. Нас мешкало тут близько 16 людей. Зі мною були лікарі, я закликав усіх своїх знайомих, друзів, хто залишився у Києві, приїжджати до нас. У нас є підвальне приміщення, де ми всі власне і жили.

Скільки часу Ви жили у підвалі клініки?

Три тижні тому я повернувся додому на Оболонь. Два з половиною місяці ми прожили у клініці. По-перше, з метою безпеки, а по-друге, бо це було зручно. Наприкінці березня вже відводили війська і в принципі я міг уже повертатися додому, тому що люди потихеньку почали повертатися, але незручно було постійно їздити туди-сюди, тому що в нас було дуже багато військових та багато пацієнтів. До речі, власник другого поверху, який знаходиться вище за нашу клініку, дозволив нам поселити там і додатковий персонал і деякі друзі та знайомі приїжджали на деякий час пожити там. Одна наша робітниця жила у клініці разом із чоловіком, дитиною та собакою, бо за місцем її проживання у Коцюбинському було неспокійно. На даний момент мій адміністратор із чоловіком поки що залишається жити в клініці. Можу сказати, що при необхідності лікарі клініки залишаються на ніч, якщо їм це потрібно. У них вже є така валізка, на випадок того, якщо потрібно залишитися і спокійно почуватися наступного дня. Ми приймали по 20-25 осіб на день. Для нашої клініки, з підходом преміальної якості для пацієнтів, де є три кабінети, це дуже багато. В нас такого раніше не було. Ми працювали по 10-12 годин, у комендантську годину приходили лише військові, у звичайний час і військові та цивільні. Ось у такому інтенсивному режимі ми працювали весь цей час.

"Перші 3-4 тижні війни у ​​Києві працювало менше 1% стоматологічних клінік. Тобто, з 2 тис. клінік працювало 5-7, іноді 10"

Як ви прийняли рішення про те, що ваша клініка має надавати під час війни безкоштовну стоматологічну допомогу?

Я написав у своєму Інстаграмі, що ми нікуди не їдемо. Ми тут. Тому, якщо комусь потрібна безкоштовна стоматологічна допомога, звертайтеся – ми допоможемо, бо, на жаль, перші 3-4 тижні війни, у Києві працювало менше ніж 1% стоматологічних клінік. Тобто, з 2 тис. клінік працювало 5-7, іноді 10. Я зрозумів, що не можу дозволити собі виїхати з Києва. По-друге, лікарі нашої клініки відгукнулися, весь лікарський склад залишився, поїхали лише два співробітники до Європи. Всі решта залишилися і за цей час до мене приєдналося дуже багато лікарів-волонтерів, асистентів, адміністраторів-волонтерів. Десь 30% персоналу, який надавав людям допомогу, був взагалі не з нашої клініки.

Як працювала клініка на початку війни?

Клініка працювала не цілодобово, тому що людям треба відпочивати. Ми працювали з 10 ранку до 17:00, іноді до 18:00-19:00. Коли були два-три дні комендантської години, то ми не мали можливості приймати цивільних, але всі блокпости навколо, МВС, СБУ, всі ці люди приходили до нас, знаючи, що ми працюємо. Загалом, 28 лютого я взяв роздруківки оголошення про те, що ми працюємо безкоштовно і кому потрібна безкоштовна стоматологічна допомога, будь ласка, звертайтесь. Я пішов із роздруками до готелю "Інтерконтиненталь", МВС, КМДА, СБУ, готелю "Козацький". Я приходив на блокпости і говорив про нашу допомогу. Відверто кажучи, наша клініка була таким "лакмусовим папірцем" для тих самих ДРГ, бо якщо по нас вдарити, то ми як мінімум не зможемо усувати гострий біль військовим. Я мовчу вже про те, що було холодно і могли з'являтися раптові запалення.

"28 лютого я взяв роздруківки оголошення про те, що ми працюємо безкоштовно і пішов у МВС, КМДА та СБУ"

Як взагалі у вас з'явилася ця ідея зробити безкоштовними послуги клініки для всіх?

Я просто побачив, що твориться у перші два дні під Харковом, Черніговом, Гостомелем тощо і зрозумів, що є два варіанти. Або я їду звідси і нехай, якщо щось прилетить, то клініка згорить. Але, якщо "прилетить", я буду тут і хоча б зможу погасити вогонь, або захистити клініку від мародерів. Другий фактор – якщо сюди нічого не "прилетить", а я нічого не зробив як бізнес, як лікар, як і наша команда для того, щоб допомогти, то навіщо потрібно було тоді це все будувати? Тобто я вважав, що в цьому, що ми робимо, є сенс. Тому я вирішив весь ресурс направити на допомогу військовим, щоб хоч краплю, але долучитися до перемоги. Я закликав і своїх колег і інший бізнес повертатися та не припиняти роботу. Багато колег, на жаль, втекли, кинули своїх асистентів, лікарів, без грошей, без засобів для існування. Були такі неприємні моменти. Ми забирали цих людей, забезпечували їх їжею, теплом, волонтерською роботою. Вони були у безпеці. Ви пам'ятаєте, що були перебої з продуктами, і невідомо було, як буде далі. У нас же були запаси їжі, води, електричний генератор, який у разі потреби дозволяв бути зі світлом та лікувати пацієнтів. Тобто, маючи цю автономність, яку я будував півтора роки, вклавши дуже багато грошей і в такий відповідальний час покинути все та залишити місто? Це не про мене.
Головне ж допомагати, особливо військовим, бо вони захищають нас. Ми допомагали не лише тим, хто залишився у Києві. До нас привозили дуже багато людей із Ірпеня. Я пам'ятаю, як до нас приїхали двоє хлопців з-під Гостомеля. Вони були дуже втомлені, холодні. У одного гострий зубний біль, а інший чекає друга. Ми просто запропонували їм каву і вони настільки приємно здивувалися, наче ми запропонували їм квартиру у Києві. А потім вони підійшли і кажуть: А де можна помити чашки? Я не міг собі таке уявити, щоб пацієнт у нашій клініці, неважливо, платно йому надають послуги або безкоштовно, помив посуд після себе. І тоді я зрозумів, що для цих хлопців я мушу залишатися. Ми повинні допомагати та просувати це у маси.
Зараз у нас є сформований список із 20 військових, яких ми продовжуємо лікувати безкоштовно протягом 2 років. Не просто зупинити гострий біль, не видалити зуб, а дати їм можливість нормально харчуватися, вільно посміхатися, бути щасливими. За нашим прикладом бізнес повинен долучатися, щоб ті хлопці, які зараз перебувають на передовій, розуміли, для чого вони там перебувають. Вони повинні розуміти, що після перемоги вони повернуться і їх тут зустрічатимуть. Один бізнес допоможе із зубами, інший ще чимось і так далі. Саме такий підхід має бути до військових, щоб вони, знаходячись там, це знали.

"Головне ж допомагати, особливо військовим, бо вони захищають нас"

Скільки людей клініка прийняла за часи війни?

Хочу сказати, що про заробітки, про доходи не йшлося тоді. Більше того, я боявся, що я не зможу допомагати, тому що банально медичних рукавичок у мене було розраховано на 50 осіб. Це був мій максимум пацієнтів за місяць. 50-70 людей ми брали перед війною. А за два місяці війни ми прийняли понад 1 тис. людей. Тобто ми прийняли більше людей, аніж за все існування клініки.

Чи були черги у клініку?

Дуже багато людей дзвонили. Я дав певні поради адміністратору. Деяких пацієнтів ми відсіювали, залежно від того, який біль та рівень занепокоєння. Дехто чекав три дні. Декого з гострим болем приймали без черги. Я боявся, що медичні аксесуари в клініці банально закінчаться. Мені дуже багато передавали гуманітарну допомогу із Західної України. Рукавички, анестетики, маски та інші матеріали. Ми просто не розраховували на таку кількість людей.

Що говорили пацієнти після надання допомоги?

Дуже дякували за те, що ми є, за те, що ми не поїхали. У мене був лише один неприємний момент за весь час, коли двічі прийшла людина з територіальної оборони на підпитку. І ми двічі йому відмовили.

Що входило до безкоштовних послуг клініки?

Безкоштовне видалення, лікування кореневих каналів, встановлення пломби. Це є основні моменти. Також допомагали, якщо відійшла тимчасова коронка чи постійна.

Чи все це було за рахунок клініки?

За мій рахунок та за рахунок клініки. Ми оплачували усі комунальні, нам ніхто не допомагав. Ніхто нам нічого не компенсував. Ми мали близько 100 тис. гривень за "комуналку" за березень. За воду, світло, вентиляція працювала постійно. Це величезна сума.

"З військових ми не брали грошей принципово. Цивільні запитували – скільки? Але ми відповідали, що нічого не треба, бо ми працюємо безкоштовно"

Чи не було такого відчуття, що ви щось не правильно робите? Усередині себе комфортно відчували чи, можливо, були якісь сумніви?

Ні. Були люди, котрі просто "донатили". З військових ми не брали грошей принципово. Але, цивільні питали – скільки. Але ми відповідали, що нічого не треба, бо ми працюємо безкоштовно. Але, якщо вони мали можливість, то вони "донатили". Ми не виставляли ціни, але мали купувати їжу і так далі. Люди жертвували. Хтось 100 гривень, хтось 500 гривень, хтось 1000 гривень. Хто як міг.

Чи продовжуєте зараз лікувати пацієнтів безкоштовно?

Коли почали масово повертатися до роботи стоматологічні клініки, але нічого не говорили про знижки та військових, я зрозумів, що цивільні вже можуть звертатися не тільки до нас. Чому я робив все безкоштовно? Тому що ставив себе в таку ситуацію, коли я не маю грошей або засобів для існування, але у мене гострий зубний біль і потрібна допомога. Я розумів, що під час війни думати про заробіток трохи неправильно. Головним завданням було вижити. Отож, коли почали повертатися інші клініки, ми припинили безкоштовну допомогу для цивільних осіб, зробивши знижку 25%, а для військових ми продовжуємо надавати послуги безкоштовно. Якщо військові приходять з гострим болем. Деякі військові повертаються з ротації та пропонують гроші за лікування. Ми йдемо таким військовим на зустріч та дали їм 80% знижки, оскільки вони хочуть продовжувати лікування. Грубо кажучи, ці гроші йдуть частково на матеріали та комунальні. За нашою безкоштовною програмою ми плануємо брати військових для імплантації. Тобто, у нас діють особливі умови для військових, хто заявив про готовність платити гроші. До нас також приїжджали на лікування журналісти з Франції та Мексики. Спочатку ми їх безкоштовно лікували, однак, коли повернули назад для цивільних плату, то вони не відмовилися від продовження лікування і без проблем роблять це за гроші. Також був випадок, коли ми допомогли ліками за нашою лінією співробітнику посольства Польщі, у якого було запалення. Я привіз йому ліки під посольство, і він мені сказав таку фразу: "Антоне, не хвилюйтеся, ми з вами до кінця, до перемоги". І тоді я зрозумів, що ми все робимо правильно, тож вистоємо. Потім він прийшов до мене і виявилося, що це перший радник посла Польщі в Україні. Він у нас теж проходить лікування.

Скільки ви "врятували" військових від гострого болю та інших проблем?

Ми пролікували більше 600, може, 700. Дуже багато військових. Ми навіть маємо фотографії з військовими у вигляді карти України при вході до клініки. Якщо говорити про цивільних, то десь так само.

У вас преміум клініка. А ось, які у вас ціни, щоб розуміти?

Зробити повністю рот – від 15 тис. євро коштувало. Це повністю з протезуванням та всім-всім. Поставити пломбу у нас коштувало 170 євро. Видалення зуба – 60-80 євро.

"Якщо наш приклад візьме більшість клінік в Україні, то всі військові за два роки будуть здорові"

Які у вас є мрії, можливо, очікування?

Головна мрія – почути, що війна закінчилася, що ми перемогли. Друга – щоб моє гасло не залишилося просто гаслом, що я один. Я хочу долучити інших. Якщо у Києві 2000 клінік візьмуть на рік по 20 військових на реабілітацію, це 40 тис. військових. Тобто якщо цей приклад візьме більшість клінік в Україні, то всі військові за два роки будуть здорові.

Чи продовжите ви практикувати безкоштовне лікування для військових?

Так. Більше того, я вже проводжу переговори, щоб компанії, які займаються імплантантами, виділили квоти та давали певну кількість для військових. Одна річ поставити пломбу або пролікувати кореневий канал, а інша – поставити імплант, який коштує 250 євро. Я все робитиме для того, щоб постачальники теж допомагали.

Військовий Олексій

Під час інтерв'ю з Антоном Резніковим, до клініки на прийом прийшов військовослужбовець ЗСУ Олексій, який погодився поговорити з Українськими Новинами.

Як Ви дізналися, що клініка лікує військових безкоштовно?

Я спочатку і не розраховував, що це буде безкоштовна послуга. Звернувся наприкінці березня, у мене відколовся зуб. Мене не турбувало, але думав, що треба з цим щось робити. У березні майже ніхто не працював. У ТСН прочитав, що є кілька клінік, що працюють. Я обійшов пару клінік, але вони були закриті або слухавку не знімали. Дістався сюди, звернувся за консультацією. Була черга, але мене прийняли. Сказали, що обслуговування військових є безкоштовним.

Для Вас це стало несподіваним?

Приємно здивувався. Хоча я готовий був щось на матеріали дати, розуміючи, що в Україні матеріали майже не виробляють. Я вважаю, що заплатити за матеріали та послуги - нормально.

Скільки ви вже часу проходите лікування у клініці?

Я не рахував прийоми, десь 5 разів я вже тут.

Тобто ви прийшли з однією проблемою, але виявилися й інші?

Мені видалили зуб, на жаль. Виявили ще кілька проблемних моментів, які можна вирішити і допомогти. Тому продовжую проходити лікування.

"Працівники клініки вчиняють також як герої. Перемога потрібна на всіх фронтах"

Як ставиться персонал клініки до вас та інших військових?

Я навіть не знав, що Антон Резніков – власник клініки. Він не афішував це. Персонал прекрасний, мені подобається. Професійний рівень відчувається.

Як ви вважаєте, чи правильним було рішення керівництва клініки лікувати людей безкоштовно під час війни?

На мою думку, в цей час у країні треба об'єднуватися. Потрібно допомагати один одному. Працівники клініки вчиняють також як герої. Перемога потрібна на усіх фронтах. Хто чим може, тим допомагає. Хтось може бронежилет купити для військових, хтось може допомогти у лікуванні. Кожен має свої погляди. Набагато гірше, якщо людина лежить на дивані, п'є пиво та каже, як усе погано.

Ваші товариші по службі теж проходять тут лікування?

Я бачив тут військовослужбовців. Люди звертаються.

Публікацію підготовлено в рамках проекту "Ми з України!", ініційованого Національною спілкою журналістів України.