Публікації 2018-05-21T04:06:39+03:00
Українські Новини
Немає прав - немає податків

Немає прав - немає податків

Чим же не догодила українцям їх рідна держава, яка прагне зібрати з них гроші у свою скарбницю?

 

No taxation without representation (немає оподатковування без представництва), - одне з основних гасел американських колоністів, які боролися за свої права. Британська корона не побажала почути їх, і в результаті втратила не тільки податки, але й самі колонії. Але ж американці домагалися простої речі - можливості брати участь у формуванні податкової політики Великої Британії й контролювати її перетворення в життя. Не маючи такої можливості, вони не бажали фінансувати життєдіяльність представників "королівської адміністрації".

У нинішній Україні знайдеться чимало громадян, які згодні з підходом жителів 13-ти бунтівних штатів. Чим же не догодила українцям їх рідна держава, яка прагне зібрати з них гроші у свою скарбницю?

Платити не можна, помилувати

Якщо не займатися цитуванням Конституції, а розглянути думку звичайного громадянина нашої країни, то список основних обов'язків держави перед ним буде досить компактним. Напевно до нього потрапить обов'язок захищати громадян від злочинних елементів й, у першу чергу, від злочинних елементів серед цього самого захисту. Потрапить й обов'язок допомагати тим, хто хоче дотримувати законів, а не наживатися на них. У тому ж списку можна буде знайти й обов'язок на зібрані податки вирішувати проблеми соціально незахищених прошарків населення, а також звітувати перед населенням про те, як діяльність державних органів відображається на його добробуті. Хтось із громадян захоче внести до цього списку й обов'язок підтримувати вітчизняного виробника, створювати сприятливі умови для вкладення або витрати коштів на території нашої країни, а також обов'язок підтримувати армію в боєздатному стані й контролювати екологічну ситуацію. Можна припустити, що в цьому списку ще буде згадування про обов'язок народних обранців відстоювати інтереси українців, які віддали за них свої голоси, і про обов'язок держави загалом підтримувати політичну систему в такому стані, щоб на її гравців виборці мали можливість впливати.

Отож, як стверджує чимала кількість платників податків, немає в них відчуття, що держава свої обов'язки виконує. А тому не хочуть вони здійснювати додаткові виплати на благо величезної армії чиновників, яким і так непогано живеться без серйозних трудових зусиль. І навіть більше. Якщо говорити з усією прямотою, то українці не кажуть: "налагодите життя - почнемо чесно платити податки". Формула народного опору оподатковуванню простіша: "почнемо платити податки, коли чиновники не будуть їх розкрадати".

Не варто забувати ще й про те,  як на ситуацію зі сплатою податків впливає сформована в суспільстві думка про податківців. Податківцю, як прийнято вважати, є байдужим ступінь законності вашої бухгалтерії. Його візит до підприємця найчастіше пов'язують із тим, яку можливість витрусити із цього бізнесу гроші він бачить або з тим, наскільки цим бізнесом зацікавилися конкуренти. Адже при торжестві права сили над правом закону можливості людини визначаються наявністю в неї каральних інструментів.

Платити, не можна помилувати

Якщо ми вже на початку статті послалися на приклад  виникнення США, то буде справедливим згадати й той факт, що в цій країні податки - святий обов'язок кожного громадянина. І це зрозуміло. Адже ніде у світі держава не працює за принципом: ти одержуєш від неї послуги, а потім платиш, якщо вони тобі сподобалися. Тому основним її завданням є справедливий і законний збір податків, для того, щоб потім направити їх на ефективний розвиток країни й соціальну підтримку населення. За рахунок податків виплачуються пенсії й утримуються служби "швидкої допомоги".

От чому прихильники сплати податків у будь-якій ситуації говорять, що бюджету не потрібна зайва гривня від громадянина, а потрібна саме та гривня, яку той зобов'язаний сплатити за законом. На їх думку, відхилення від податків, яке виправдовується їх своєкорисливим розподілом, рівносильне подружній невірності через підозри в зраді. Треба не уникати податків, а домагатися, щоб держава розпоряджалася ними ефективно. А для цього, по-перше, треба позбутися страху перед чиновниками. Адже більшість чиновників, а особливо дрібних, боїться гніву свого начальства, а виходить, існують важелі впливу на них. По-друге, треба працювати над власною громадянською й діловою свідомістю. Адже, не виплачуючи податки, ти вступаєш у несумлінну конкуренцію з тим, хто їх платить - у тебе залишається в розпорядженні більше вільних коштів. І тоді абсолютно логічною для чесного платника податків буде боротьба з такою ситуацією - тобто із твоєю несплатою. По-третє, треба розуміти, що вигоду від сплати податків можеш одержувати й ти сам. Потрібно тільки домагатися, щоб держава йшла тобі назустріч. Адже в розвинених країнах сьогодні існує такий порядок, коли підприємці на певній території платять додатковий податок для того, щоб на цій території створювалися якісні умови для бізнесу, і цим вони збільшують вартість місцевої нерухомості й власних підприємств.

Що ж відбувається сьогодні насправді зі сплатою податків в Україні? Податки платять в основному компанії з капіталом іноземного походження, така податкова культура їх власників. Платять податки великі підприємства, тому що дуже помітні на тлі більш дрібних, але їм іноді вдається непогано "оптимізувати" свої виплати за домовленістю з "верхами". Серед середнього бізнесу платять ті, хто хоче зробити свої фінансові показники "прозорими" з метою одержання інвестицій. А от далі починається темний ліс.

Далеко не із всіх своїх доходів платять наймані робітники й т.зв. "фрілансери". Дрібний бізнес нерідко працює легально, платить податки за спрощеною схемою, і, проте, постійно щось "відстібає" чиновникам всіх мастей. Той середній бізнес, який має проблеми з податковою "у справі", найчастіше ділиться на дві категорії. Перша категорія підприємців свідомо майже нічого не платить у бюджет і постійно відкуповується хабарами. У таких завжди є "фонди" на випадок раптового візиту "з органів". Друга група - це ті, хто платить не мало, але й прагне хоч щось таки не заплатити, тобто вести бізнес "по-сірому". За що їх дуже люблять податківці, тому що до таких завжди є до чого причепитися й навіть поліпшити планові показники роботи.

От як коментує сформовану в нашій країні ситуацію з податками голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський: "У європейських країнах бізнес через сплату податків бере найактивнішу участь у формуванні бюджету соціальних виплат, а в нас реальні збори в соціальні фонди від самих підприємців просто сміховинні. Пенсійний фонд формується майже винятково за рахунок найманих робітників, бюджетних і державних дотацій. Підприємці, платіть податки нормально, тоді в бюджетників будуть більші зарплати й вони підуть купувати вашу продукцію. Якщо й треба когось повністю звільняти від сплати податків і внесків, то це саме сімейний бізнес - коли тільки члени сім’ї працюють".

Також, на думку Михайла Бродського, у сфері економіки повинна працювати презумпція провини, тобто громадянин зобов'язаний довести держорганам, що не винний. "Наприклад, поки не поясниш, звідки взяв кошти на будинок або машину - платиш податки. Не будете платити податки - не буде держави. Система оподатковування - це основа існування країни. Давайте для початку заплатять всі, тоді ми зможемо побачити, що додатково одержали в держбюджет 150 млрд грн, а потім уже можна й просити: або підвищуйте зарплати й пенсії, або знижуйте податки бізнесу".

З розумінням голова Держкомпідприємництва ставиться й до проблеми регулювання роботи податкових органів: "Ми хочемо, щоб податкова почала займатися аналітикою. У Європі громадяни не бачать податківців десятиліттями, але знають, що за ними спостерігають. А нашим податківцям необхідний контакт, адже це гроші. Із цієї причини, кількість контактів варто різко скоротити, податківці не повинні виходити з офісу".

За логікою прихильників сплати податків, висновок, мабуть, варто було б зробити такий: громадянський обов'язок вимагає від нас і законів дотримуватися й домагатися їх ефективного виконання від держави. У крайньому випадку, у сучасному світі, є можливість перебратися в ту країну, де ситуація з оподатковуванням і функціонуванням держапарату влаштовує більше. Але якщо система дотримання прав громадян в іншій країні раптово дасть збій саме на тобі, то чи зможеш ти відстояти справедливість, не маючи досвіду це робити в себе на Батьківщині?


Архів
Новини

ok