Публікації 2019-05-20T04:06:43+03:00
Українські Новини
Дошкільна освіта: синці й крики "мама"

Дошкільна освіта: синці й крики "мама"

Сьогодні багато батьків не знають, що й думати, куди віддати дитину, коли з декрету давно настав час виходити. А від страшних історій про дитячі садочки й няньок все частіше з'являється сиве волосся.

Пестити й плекати своє чадо в домашній обстановці чи припоручити його незнайомим особам у чужому місці? Що вибрати для дитини: няньку, як це стало модно останнім часом, дитячий садочок, що ледве не в кожного другого залишив моральну травму з дитинства, дитячі центри, які прогризуть дірку у вашому бюджеті, чи просто бабусю з дідусем, які виховають дитятко за старими добрими традиціями іноді зайвого консерватизму?

Однозначної відповіді на це каверзне запитання, на жаль, немає.  Звичайно, багато хто з нас, пройшовши "дитсадкове загартування", уже зараз упевнено беруть своїх дітей за руку й направляються до найближчої філії дитячих доль. А по дорозі згадують, як мило було перемальовувати паперових звіряток, співати й танцювати в маленькому актовому залі, грати в "снігову королеву" з бурулькою в роті...

Так, справді, на перший погляд, це найбезтурботніший, але й дуже важливий період нашого життя. Саме в дитсадках ми вчилися читати й писати, спілкуватися, ділитися, знаходити компроміси, виконувати завдання вихователів, ставали більш дисциплінованими й самостійними. Ми вчилися основам різних видів мистецтв і наук, а в ситуації повзункової конкуренції домагалися все кращих результатів у своєму розвитку. І це давало нам можливість прийти в школу з уже гордо піднятою головою.

Тільки от забуваємо про те, що не все було так гладко. Що й тут були забиті, залякані ізгої, а іноді й агресивні дітлахи, які залишали на однолітках сліди від кіз із носа до синців від хворобливих щипків. Забуваємо, що саме дитячий садок відбив назавжди бажання споживати, наприклад, томатний сік і пшоняну кашу. І все це не беручи до уваги "нових" слів і купи хвороб, принесених із садочка (хоча саме в цьому є й плюс - краще перехворіти на вітрянку-свинку в дитинстві, ніж страждати від їх наслідків, будучи дорослим). Але навіть це не найстрашніше. Скільки моторошних історій про те, як дітей за дрібні витівки виставляли голими на підвіконня, як карали за розмови за обідом погрозою зашити рот і кололи губи голками. Про те, як ліву руку хлопчика-шульги прив'язували, щоб він не міг нею навіть їсти. І не так важливо, що хлопець сьогодні чудово для свого юного віку грає на гітарі за правилами для правші. Адже те, що в нього в душі з дитячого віку, може бути куди серйозніше за проблеми лівші.

І от ми з кам'яним обличчям повільно розвертаємося й біжимо з дитиною подалі від цього "дитячого ...ПЕКЛА". Але підійдіть до питання "дитсадок і чадо" помірковано - тоді ви зможете перетворити перебування в цьому місці для дитини в найсолодший спогад дитинства. Насамперед, почекайте, поки вашому сину або доні не виповниться 3-4 роки. Саме в цьому віці, вважають психологи, дитина найбільш готова до нової соціальної ролі, прагне самостійності, відчуває потребу в спілкуванні з карапузами-однолітками. Дитина, молодша за 3 роки, більш вразлива до "покинутості". А дошкільник, старший 4, довше буде адаптуватися в нових умовах.

З ретельністю шпигуна придивіться до всіх вихователів, а також до міміки дітлахів при згадуванні імені тієї чи іншої нянечки. Гордовитих завідувачів і виховательок, що нахвалюють свій заклад, відразу викреслюємо зі списку. Вашою дитиною мають зацікавитися насамперед, розпитавши про її захоплення, потреби, здоров'я. Уточніть розклад дня маляти, проконтролюйте, чим годують і напувають дітей.

Найголовніше, девіз всіх батьків "вустами дитини промовляє істина" ніхто не скасовував. Якщо чадо скаржиться, вередує, то не варто просто закривати вуха. Навіть його хвороби можуть виникати не на рівному місці. Завжди розпитуйте дитину про те, як минув у дитсадку день. Саме тому маля варто віддавати туди, коли воно уже може хоча б на пальцях розповісти про противну виховательку й несмачну кашу на сніданок. І більше часу проводьте з дитиною, щоб вона не почувалася покинутою.

Звичайно, можна уникнути багатьох проблем, які бувають у звичайних дитсадках, де працюють люди часто не за фахом. Тільки будьте готові - існуючі приватні чи сімейні дитсадки можуть вимагати від вас не однієї пом'ятої купюри з дірявої кишені. Зате можна бути практично впевненим, що тут від вашого маляти не відійдуть ні на крок. Тут і індивідуальний підхід до кожного маляти, няньки - захоплені, досвідчені й часто з відповідною освітою. Сюди дитину можна віддати вже з 9-місячного віку (якщо дуже припекло...). Матері-одиначки можуть отримати тут непогані знижки.

Деякі "просунуті" батьки вважають ідеальним варіантом для свого чада найняти няньку. Так, індивідуальний підхід може виховати в людині справжню особистість, причому більш-менш здорову й без принизливих і хворобливих травм дитсадка (якщо, звичайно, Фредді Крюгер і ваша нянька - дві різні особи). Діти, виховані нянькою, краще читають і пишуть, чіткіше висловлюють свою думку. Спробуйте знайти няньку не із старої гвардії (у цьому мінус і виховання бабусі), а з новими методами виховання, що без ударів указкою по руках доступно пояснить маляті його неправильні дії. Поцікавтеся її досвідом, медкнижкою і особистими документами.

Але пам’ятайте, нянька не замінить спілкування з дітьми. А школа з такою величезною кількістю однолітків може стати для дитини справжнім шоком. Так сталося з моїм однокласником, що прийшов з рідної оселі відразу в другий клас у ролі вундеркінда. Так, у науках він випереджав своїх однолітків, які вже другий рік не могли до пуття читати, писати, рахувати. Тільки от імідж ізгоя закріпився за ним на багато років після його криків "мама!" і заяв "я хочу пісяти", замість завченої тоді другокласниками фрази "можна я вийду". Я не кажу вже про "ходіння під себе" від розгубленості...

І навіть щоденна пісочниця в цьому сенсі після няниного виховання не зможе повноцінно замінити дитячі спецустанови, де діти не тільки спілкуються, а й учаться виконувати разом завдання, на них покладається перша відповідальність і перші зобов'язання. Тому в такому випадку нянине виховання необхідно чергувати з відвідуванням дитиною дитячих секцій, гуртків, центрів. У такі заклади, швидше за все, доведеться ходити разом з малям (наприклад, у вихідні), тому  що тут акцент робиться не на догляді за ним, а на розвитку дитячих здібностей і талантів.

Найголовніше - при виборі дошкільного виховання вашої дитини згадайте себе. Чого особисто вам не вистачало, а чого було надлишок у вашому дитинстві. Згадавши минуле, ви зможете якісно підживити квіти свого життя.


Архів
Новини

ok