Лише Сполучені Штати здатні допомогти Україні протистояти російському тиску й реформувати свій енергетичний сектор.
Після президентських виборів узимку, на яких переміг проросійський кандидат Віктор Янукович, Україна пережила масштабний розворот на 180 градусів. У своїй внутрішній політиці, в сфері безпеки, в культурних і мовних питаннях, а також в енергетичній політиці Україна чекає вказівок від Москви. Американські й європейські коментатори заговорили про втрату України. Олександр Мотиль із університету Рутгерса ((Rutgers University) нещодавно написав: "Уперше за 20 років можна собі уявити, що Україна як держава перестане існувати". Стає все зрозумілішим одне: надії на вступ України в НАТО на доступну для огляду перспективу зникли.
Для США, країн-членів НАТО та Євросоюзу найхворобливіший аспект в "русифікації" України - це енергетичний сектор. Трансатлантичне співтовариство пережило чотири енергетичних кризи, спровоковані спробами Росії встановити контроль над українським сектором енергетики. У двох із них всередині зими відбувалося відключення подання газу для споживачів у ЄС.
Минулого місяця російський прем'єр-міністр Володимир Путін привселюдно запропонував Україні об'єднати енергосистеми двох країн під контролем російської державної енергетичної монополії "Газпром". Основний сигнал з Москви звучав так: Україна й західні країни зможуть уникнути енергетичних криз у майбутньому, якщо поступляться вимогам Росії. Але 14 травня Янукович відкинув путінську пропозицію, сказавши, що прийнятною буде тільки схема 50 на 50. У даному того ж дня інтерв'ю Бі-Бі-Сі він чітко дав зрозуміти, що Україні потрібні інвестиції в енергетичний сектор від західних компаній.
Янукович також поскаржився на те, що ЄС повільніше за Росію реагує в таких питаннях, як полегшення візового режиму для українців, що виїжджають у Євросоюз, торгівля з розвиненими економіками Західної Європи й "асоційоване членство в ЄС". Ідучи в обійми Росії, Янукович намагається догодити своїм геополітичним спонсорам у Москві й проросійським виборцям, що проголосували за нього, які становлять більшість. Крім цього, він очевидно простягає руку Євросоюзу й іншим західним дієвим особам, у першу чергу, у сфері енергетики.
Якщо західні компанії й організації не скористаються цією можливістю, то їм залишиться винуватити тільки себе самих, коли в Кремля з'являться нові важелі впливу і він зможе на свій розсуд припиняти й відновлювати поставки енергоресурсів у Європу. Чимало компаній із приватного сектора не поспішають вкладати кошти в Україну, тому що побоюються наслідків своєї участі в діяльності української енергетичної галузі, для якої характерна корумпованість і непрозорість. Але саме тут західні інститути, такі як ЄС й Енергетичне співтовариство, що займається реформуванням європейської енергетики, можуть сказати своє вагоме слово.
Адміністрація Януковича дала зрозуміти, що хоче вступу України в ЄС, але поки що чиновники з Євросоюзу у відповідь пропонують лише "переговори". Таким чином, питання про енергетичну реформу на Україні стало схожим на відому загадку: що було раніше - курка або яйце. Приватний сектор чекає дій інститутів влади, а в цих інститутів стимул з'явиться лише тоді, коли почнуть діяти західні компанії. Тим часом програють всі, крім Росії.
Єдиний, хто може вивести всі сторони з безвиході, що утворилася, - це США. Під час перебування Януковича у Вашингтоні у квітні місяці на ядерному саміті адміністрація Обами пообіцяла виділити 250 мільйонів доларів на забезпечення безпеки місця ядерної катастрофи в Чорнобилі. Вашингтон не відмовляється від України; але він шукає ті сфери, в яких йому найкраще вдасться застосувати свій вплив. А таких сфер дві. Це інвестиції в енергетику й взаємини з Росією. Американським компаніям необхідно дати стимул, щоб вони почали процес реформування в енергетиці. А якщо західні інститути будуть зволікати, цим компаніям варто почати роботу із громадськими організаціями України, які виступають за реформи в енергетичному секторі.
Тепер стало зовнішньополітичною аксіомою те, що без України Росія не зможе бути імперією. Хоча б через цю причину Росія завжди буде "піклуватися" про Україну більше, ніж будь-яка західна країна. І тому адміністрація Обами може скористатися своїми тіснішими відносинами з Москвою й домогтися від неї укладення угоди, за якою західні компанії й інститути приносять в український енергетичний сектор реформи й стабільність, не викликаючи при цьому роздратування в Росії. Україна ще не втрачена. Їй просто потрібно вміла взаємодія із Заходом.
Александрос Петерсен - старший науковий співробітник Євразійського центру (Eurasia Center) при Атлантичній раді (Atlantic Council). Тамерлан Вахабов – науковий співробітник київського Міжнародного інституту менеджменту для The Washington Times , США.
Переклад: ИноСМИ .
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.