2020-03-12T15:07:00+02:00 Публікації 2024-05-15T18:48:58+03:00

Українські Новини

Фармацевти з півдня

Фармацевти з півдня

Коли на початку 1990-х вся Одеса торгувала на "7 кілометрі", Анатолій Редер створював фармацевтичний бізнес з нуля. Сьогодні його компанія "ІнтерХім" – один з небагатьох українських виробників оригінальних препаратів? — пише "Діло".

Зими в Одесі бувають вельми суворими. Так було і в 1992 році, коли температура опускалася до мінус 12. Рівно стільки ж показував термометр в дослідному цеху Академії наук. У радянські часи тут не тільки проводили експерименти, а й виготовляли субстанції для лікарських препаратів. Потім Союз розвалився, і життя в цеху зупинилося.

Але взимку 1992-го в порожньому приміщенні з розбитими вікнами з'явилися п'ятеро несподіваних гостей. Що вони тут забули?

"Просто п'ять аспірантів, молодших наукових співробітників Академії наук, не захотіли на початку 90-х років йти торгувати на "7-й кілометр". Вирішили спробувати заробляти тим, що ми вміємо робити", – пояснює один з них, Анатолій Редер.

Висока кухня

Анатолій Редер народився і виріс в Одесі, закінчив з червоним дипломом Одеський державний університет імені Мечникова за фахом "біохімія". Потім – аспірантура в Фізико-Хімічному Інституті імені Богатського НАН України.

У 1989 році Редер захистив кандидатську дисертацію на тему "Синтез гідроксилвмісних криптандів". Здавалося б, попереду – стабільна кар'єра радянського вченого. Але в кінці 80-х вже було ясно: з країною щось відбувається, вчорашні сценарії більше не працюють. Найпростішим рішенням в той час була торгівля: професор за прилавком речового ринку став символом епохи.

"Мене питали: чому ви не купили щось в Угорщині, потім не продали тут? Так ми просто не уявляли, як це робити! Зате ми вміли робити якісь особливо витончені молекули, які тоді ніхто в світі не міг робити. Це були макрогетероциклічні з'єднання, тренд того часу", – згадує Анатолій Редер.

Всі підприємці мали дипломи в області хімії, а сам Редер два роки стажувався в Великобританії, в університетах Шеффілда і Бірмінгема. Тому друзі вирішили влитися в світовий тренд.

31 грудня 1989 року партнери відкрили молодіжне госпрозрахункове підприємство, яке займалося синтезом макрогетероциклічних з'єднань. В кінці 80-х ці речовини були дуже затребувані для наукових досліджень. Свою першу угоду молоді підприємці уклали з Казанським державним університетом: продали туди 20 г хімічного реактиву. Пізніше вони уклали контракт з бельгійською компанією Janssens Chimica.

Засновник і генеральний директор компанії, Анатолій Редер

"Це були препарати для високої науки, навіть для дуже високої. У світі було зовсім мало центрів, які могли їх зробити. У нас були випадки, коли ми поставляли одне із з'єднань через Бельгію до Ізраїлю, і був потрібен дозвіл спецслужб під гарантію, що це з'єднання, не дай Боже, не потрапить на територію СРСР. Ніхто не розумів, що воно саме звідти родом , - згадує Редер.

Секретність пояснювалася просто: за допомогою цієї хімічної сполуки можна було позбуватися від стронцію, тобто радіоактивних відходів. Таку серйозну продукцію вчорашні аспіранти "варили" самотужки, стоячи біля витяжних шаф, або "у тяг", як говорили на сленгу. Пакування і відвантаження товару теж робилися своїми руками.

У 1992 році партнери взяли в оренду дослідне виробництво Академії наук в Одесі – той самий занедбаний цех. Але температура в приміщенні не була головною проблемою.

"Усі професіонали розбіглися. Тому що зарплата в той час становила менше 1 долара, прогодувати сім'ю було неможливо. Більшість пішло торгувати на "7 кілометр". І найскладнішим завданням за всю історію існування нашого підприємства виявилося повернення цих людей. Але ми за рік повернули практично весь персонал", – розповідає Редер.

Для цього довелося піти на безпрецедентні для початку 90-х заходи. Співвласники бізнесу встановили жорстке правило: спочатку платити зарплату всьому персоналу, і вже потім отримувати гроші самим – якщо, звичайно, ці гроші залишалися. Хіміків-початківців вважали божевільними навіть члени їх сімей. Але справа пішла. 11 грудня 1992 року була зареєстрована компанія "ІнтерХім".

"ІнтерХім" inside

Гроші з'явилися, але зовсім небагато. Потрібно було шукати додаткові способи заробітку. Натхненні успіхом дослідного цеху, компаньйони стали звертати увагу на подібні закинуті підприємства – на початку 90-х таких було більш ніж достатньо.

Однією зі знахідок стало Сєвєродонецьке об’єднання "Азот", де компаньйони відновили виробництво гексаміну – ця речовина застосовується для виробництва деревно-стружкових плит. Протягом двох років партнери зайняли фактично монопольне становище на світовому ринку цього продукту. Продукція підприємства експортувалася в Європу, Південно-Східну Азію, Африку, Південну Америку. Як згадує Редер, прибуток від експорту був більш ніж нестабільним: на одному контейнері можна було як заробити $500, так і втратити $700.

Слідом хіміки взялися за Кримський бромний завод в Саках. Як і в Сєвєродонецьку, там теж реанімували виробництво, зупинене при розпаді СРСР.

"Але потім прийшов час активної приватизації, і нам сказали: ваших послуг більше ніхто не потребує. У нас не було ні сил, ні можливостей протистояти серйозним дядькам. Але ми встигли заробити мінімальний стартовий капітал для розвитку", – розповідає Редер.

На той час "ІнтерХім" виробляв активні речовини і продавав їх іншим фармпідприємствам, а ті переробляли їх в таблетки.

"У нас тоді був такий жартівливий слоган:" Інтерхім inside", як наклейка на комп'ютерах Intel inside. Але в нашому випадку ніяких наклейок не було: у багатьох таблетках ми "були" всередині, але про нас ніхто знав", - каже Редер.

Заявляти про себе компаньйони почали в 1996 році, коли відкрили першу аптеку "ІнтерХім" в Одесі. Головне метою було показати, що компанія з такою назвою має відношення до фармацевтиці. Але аптечний бізнес виявився успішним і з фінансової точки зору.

Завдяки команді фахівців "ІнтерХіму" вдалося сформувати потужний R&D департамент.

"Наша лабораторія швидше схожа на наукову, ніж на виробничу. У нас дуже високий рівень персоналу: три десятка кандидатів наук, троє професорів. І це не просто статусні імена – вони все активно працюють", - розповідає Редер.

Залишалося зробити останній, але найскладніший крок: перейти до власного виробництва готових лікарських засобів.

Аптека

Самородки в таблетках

За часів СРСР Україна була потужним виробником ліків. Тут знаходилася значна частина всесоюзного фармацевтичного виробництва. Не дивно, що багато успішних фармкомпаній сучасної України починалися з відродження радянських заводів. Взяти хоча б трійку лідерів: "Фармак" – спадкоємець заводу імені Ломоносова, "Дарниця" – наступник однойменного київського підприємства, Arterium включає колишній Львівський хіміко-фармацевтичний завод і підприємство "Київмедпрепарат".

Але Анатолій Редер і компаньйони вирішили піти іншим шляхом і побудувати виробництво "в чистому полі". Це зажадало грошей і зусиль, але мало свої плюси: завод будувався з нуля з дотриманням стандартів належної виробничої практики (GMP). У серпні 2003 року підприємство випустило першу таблетку.

Як "ІнтерХіму" вдалося вижити серед грандів українського та іноземного фармбізнесу? Адже український фармацевтичний ринок – це 113 вітчизняних і понад 400 зарубіжних гравців. Анатолій Редер відповідає на це питання поетично.

"Уявіть, що ми всі працюємо на одній копальні. У великих компаній сито з дуже дрібними вічками, вони можуть збирати навіть маленькі золоті піщинки. У нас немає таких можливостей, наші вічка дуже великі. Щоб вижити, нам потрібно вимивати самородки. У випадку "ІнтерХіма" самородки – це наші оригінальні розробки", – пояснює бізнесмен.

Саме оригінальні лікарські засоби відрізняють "ІнтерХім" від конкурентів. Більшість українських фармпідприємств виробляють генерики – легальні копії оригінальних препаратів. Схема така: коли у оригінатора закінчується патент на лікарську формулу, десятки виробників по всьому світу починають виробляти такі ж ліки, але під іншими назвами. Терапевтичний ефект той же, ціна – на порядок нижче.

У портфелі "ІнтерХіма" – відразу чотири власних лікарських засоби. Це "Феназепам", "Аміксин", "Гідазепам" і "Левана". Саме ці бренди генерують основну частину доходів компанії. Оригінальні препарати неодноразово ставали призерами фармацевтичних конкурсів.

"Об'єктивно ми стоїмо абсолютно осторонь від більшості українських фармкомпаній", – не без гордості каже Анатолій Редер.

"ІнтерХім" виробляє тільки тверді лікарські форми: таблетки, капсули і саше. У портфелі компанії, крім складних рецептурних препаратів, є жарознижуючі ліки ("Аміцітрон", "Аміфена"), профілактичні засоби (Вітамін C в жувальних таблетках), а також дієтичні добавки ("Добраніч", "Бебіплант").

Компанія є офіційним партнером і ексклюзивним представником в Україні компанії MEGGLE (Німеччина) – виробника допоміжних речовин для фармацевтичної і харчової промисловості. Крім того, "ІнтерХім" займається дистрибуцією європейських косметичних брендів: компанія є ексклюзивним представником в Україні торгових марок Di Palomo (Англія) і Bomb Cosmetics (Get Fresh Cosmetics, Англія), а також імпортером марки Silver Care (Spazzolificio PIAVE S.p.A., Італія).

Залишається в структурі компанії і аптечний бізнес. Правда, як зізнається Анатолій Редер, він уже далеко не такий рентабельний.

Тим часом аптеки "ІнтерХіма" – зручна мішень для атаки. У 2011 році роздрібна мережа отримала ліцензію на торгівлю наркотичними і психотропними препаратами. Ясна річ, мова йде про цілком легальну торгівлю, причому не просто за рецептами, а з застосуванням додаткового контролю.

Тим не менш, тема наркотиків не дає спокою всіляким "активістам". У 2018 році офіс "ІнтерХіма" пікетували представники одеського осередку всеукраїнського об'єднання "Сокіл", які вимагали зупинити "аптечну наркоманію".

"Це наш тяжкий хрест. І хоча ми виробляємо наркотичні препарати абсолютно легально, це найпростіше, за що можна зачепитися. У відповідь можу сказати, що за всю нашу історію, на щастя, у нас не було жодної кримінальної справи або проблем в зв'язку з цим", - пояснює Редер.

ІнтерХім

Ліки для здорових

Заробити перший капітал одеським хімікам допомогла інтуїції і розуміння світових трендів. Від цієї стратегії компаньйони не відступають. Що ж диктує зараз "фармацевтична мода"?

"Йде значний рух в сторону профілактики захворювань, а не їх лікування. Висловлюючись простою мовою, це ліки для здорових людей. Без сумніву, препарати терапевтичної дії будуть потрібні і далі. Але актуальне завдання сьогоднішнього дня – не захворіти. Це тренд і для людей, і для страхових компаній – тому що приносить істотну економію", – відповідає на питання Редер.

Саме профілактику запропонував "ІнтерХім" у відповідь на паніку з приводу китайського коронавірусу. У лютому 2020 року компанія безоплатно передала медикам і прикордонникам 200 тисяч доз противірусного препарату "Аміксин" для попередження зараження вірусом COVID-2019. Препарат отримали співробітники Державної прикордонної служби в різних регіонах України, а також медперсонал інфекційних лікарень, які визначені як базові медустанови для госпіталізації заражених.

"Ми не претендуємо на панацею, ми не говоримо про те, що у нас в руках ліки від китайського коронавірусу. Але ми точно знаємо, що застосування препарату "Аміксин" може дати додатковий шанс не захворіти", - пояснює Редер.