Росія відновлює свою "сферу впливу"

Україна, Киргизія, Грузія - Росія домагається успіхів у відтворенні своєї "сфери" впливу на сусідів.

Цього тижня російський президент Дмитро Медведєв зробив свій перший державний візит в Україну. Після п'ятиліття холодних відносин між двома країнами ця поїздка мала на меті закріпити набагато тепліші зв'язки з новим українським керівником, набагато дружнішим стосовно Москви.

"У Росії, - заявив Медведєв журналістам, - нарешті з'явився повноцінний український партнер".

Якщо ви не помітили, поспішаємо нагадати: Росія домагається успіхів у затягуванні колишніх радянських сателітів на свою орбіту. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Росія була постійно стурбована зазіханнями Заходу на її географічну "сферу впливу".

Почасти таке занепокоєння пояснюється її почуттям жалю про втрачену імперію. Це можна зрозуміти. Британії також довелося пережити такі почуття, коли вона скоротилася в розмірах і над її імперією стало заходити сонце. Та й у США багато сьогодні галасують із приводу обмеженості американської наддержавної влади.

Інше питання, яке турбує Росію, - це глибоко укорінений страх із приводу її стратегічної уразливості. Це також можна зрозуміти. Важко забути жорстоку Сталінградську битву, і навіть "холодну війну".

Проте Росії не слід боятися, коли її колишні залежні держави віддають перевагу членству в демократичному Європейському Союзі й в альянсі НАТО, у якого з Росією є спеціальна спільна рада. Москва, проте, вважає інакше, і саме така спрямованість мислення визначає її зовнішню політику.

Наскільки сильна така спрямованість мислення – це стає дедалі ясніше з кожним днем. Користуючись перевагами ситуації або вдаючись до суворої тактики тиску із застосуванням політичних, енергетичних і навіть військових важелів, Росія відновлює свою сферу впливу.

Найсвіжішим прикладом стала Україна, яка приєдналася в 2004 році до "кольорових революцій", що відбулися в Грузії на Кавказі, а пізніше - в Киргизії, що в Центральній Азії.

Однак після 2004 року українське демократичне керівництво розпочало люту міжусобну політичну боротьбу, а економіка країни серйозно постраждала від корупції й загальносвітового спаду. Вибори цього року привели до влади нового Президента Віктора Януковича, котрий набагато дружелюбніше ставиться до Росії. Він відмовився від вступу України в НАТО, а минулого місяця продовжив строк оренди російської військово-морської бази в чорноморському портовому місті Севастополі до 2042 року.

У відповідь на продовження оренди Україна одержала 30-процентну знижку в ціні на імпортований з Росії природний газ. Україна також почала переговори з Росією про злиття своєї гігантської державної газової компанії з російською. Цей план наполегливо проштовхує прем'єр-міністр Володимир Путін.

Янукович говорить про своє прагнення проводити збалансовану зовнішню політику. Так, він має намір продовжувати переговори з Євросоюзом про укладання угоди про вільну торгівлю. Під час свого дводенного візиту в Україну на цьому тижні Медведєв визнав нейтральний статус цієї країни як "позаблокової держави" і сказав, що для Києва завжди будуть відкриті двері до вступу в угоду про безпеку, підписану Росією із шістьома її сусідами.

Якщо так, то це гарна політика. Коли Медведєв використовує такі слова, як "відкриті двері" й "партнер", він виражає взаємне прагнення до зміцнення зв'язків. Можливо, це приклад нового, менш конфронтаційного підходу до зовнішньої політики, про яке нещодавно стало відомо із витоку інформації про один документ, підготовлений російським Міністерством закордонних справ.

Але за новою риторикою ховається старий світогляд (у якому, як і раніше, панує "блокове" мислення), а з нього логічно випливають практичні дії. Україна жертвує частиною своєї незалежності, коли вона винна Росії. І саме так справа стоїть із енергоресурсами й орендою військово-морської бази.

А Москва тим часом активно діє й в інших країнах на своїй периферії.

У квітні Росія підтримала повстання в Киргизії, у результаті якого там з'явилося більше дружній стосовно Москви уряд. Росії не подобався скинутий киргизький керівник, котрий, до її невдоволення, зберіг розгорнуту в країні американську військову базу, яка відіграє важливу роль у війні в Афганістані.

Правду кажучи, колишній киргизький уряд був корумпованим і часто порушував права людини. Він викликав глибоке розчарування у своїх демократичних прихильників. Москва швидко усвідомила невдоволення, яке виникло, й допомогла опозиціонерам своєю кампанією в ЗМІ й підвищенням цін на енергоносії.

Діючи набагато більш агресивно, Росія в 2008 році вторглась на територію Грузії. Дві країни, як і раніше, сперечаються про те, хто почав цю війну, однак Росія без усякої на те необхідності довела свої війська майже до самої грузинської столиці, а також організувала морську блокаду цієї недосвідченої демократичної країни.

До цього списку можна додати й інші спроби впливати на сусідні країни: митний союз, що прив'язав до Росії Білорусь, тверді енергетичні відносини із Західною Європою, які створюють політичний розкол у рядах ЄС, а також активний тиск на США, що змусило Вашингтон переглянути свої плани антиіранської протиракетної оборони в Європі. Змінена система ПРО - це досить непогана річ, але весь цей епізод показує, наскільки завзято діє Росія в себе по сусідству.

У політиці добросусідства немає нічого поганого. Запрошувати друзів погратися у вас у дворі - це цілком природно, якщо вони можуть піти додому, коли побажають. І якщо це справді запрошення, а не залякування й не примус.

Редакційнна стаття Christian Science Monitor , США.

Переклад: ИноСМИ .

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.